1.  За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов´язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов´язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір є різновидом договору позики, у зв´язку з чим до нього застосовуються загальні положення про договір позики, якщо інше не встановлене цим параграфом Цивільного кодексу і не випливає із суті кредитного договору. Таким чином, всі положення, що стосуються процентів за договором позики, обов´язку позичальника щодо повернення суми боргу, наслідків порушення позичальником договору, наслідків втрати забезпечення зобов´язання та деякі інші застосовуються до кредитного договору, оскільки інше не випливає із закону та самого договору. Виняток складають положення щодо строку і форми кредитного договору, а також відмови від надання або одержання кредиту, які регулюються за правилами, встановленими цим параграфом.

Кредит --це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Законодавством передбачаються різні форми та види кредиту.

Кредитний договір — це угода, за якою одна сторона (кредитодавець — банк або інша фінансова установа) передає другій особі (позичальнику) грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов´язується повернути кредит у встановлений договором строк та сплатити встановлені проценти.

Предметом цього договору є грошові кошті в національній або іноземній валюті. Відповідно до статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. — кредитодавцем можуть бути банки та інші фінансові установи (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг). У випадках прямо передбачених законом кредитодавцями можуть бути також фізичні особи — суб´єкти підприємницької діяльності. Як було вказано вище, для надання коштів у позику (в тому числі і на умовах фінансового кредиту) за рахунок залучених коштів, фінансова установа повинна мати відповідну ліцензію.

Аналіз статті, що коментується, дозволяє зробити висновок, що кредитний договір є консенсуальним договором.

Кредитний договір є також двостороннім, оскільки породжує обов´язок кредитодавця надати кредит та обов´язок позичальника його повернути та сплатити проценти за користування ним.

Встановлення обов´язку позичальника сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитними коштами, означає, що договір кредитування є у всіх випадках сплатним. Розмір процентів, порядок їх сплати визначаються у договорі залежно від групи кредитного ризику, ступеня забезпеченості, строку користування кредитом, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, облікової ставки та інших факторів.

Строк є істотною умовою кредитного договору, оскільки він на відміну від договору позики не може укладатися на умовах «до пред´явлення вимоги». Будучи сплатним видом позики кредит може бути достроково повернений лише за згодою кредитора.