1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

3.  Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов´язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

5.  Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

1. Якщо спадкоємець виражає бажання відмовитися від спадщини, він зобов´язаний подати заяву про відмову від спадщини в строк шість місяців в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є місце останнього мешкання спадкодавця або, якщо не можна встановити останнє місця мешкання спадкодавця, то за місцем знаходження успадкованого майна або більшої його частини. Наприклад, у спадкодавця залишився будинок, де він постійно мешкав, та акції. Місцем відкриття спадщини буде визнане місце знаходження будинку. Якщо у спадкодавця є нерухоме майно на території декількох держав, то згідно Конвенції про допомогу в цивільних, родинних, та кримінальних справах, в тих країнах, що приєдналися до цієї Конвенції, свідоцтво про право на спадщину видається в кожній країні згідно діючого законодавства країни, але з врахуванням кола спадкоємців, що подали заяви про прийняття спадщини за основним місцем відкриття спадщини.

Якщо цивільна дієздатність особи обмежена в судовому порядку, то вона може подавати заяву про відмову від спадщини, тільки за згодою піклувальника, що призначив їй суд, а також зі згодою органа опіки. Це пов´язано з тим, що така особа внаслідок наркоманії, душевної хвороби та ін. не розуміє своїх дій та не може відповідати за них

Неповнолітня особа, віком з 14 до 18 років, вік якої встановлюється до 16 років — по свідоцтву про народження, після 16 і до 18 років - по паспорту, може відмовитися від спадщини за згодою батьків і органу опіки і піклування.

Батьки, які вважають, що їх малолітня дитина (дитина, яка не досягла 14 років), не може прийняти спадщину або прийняття спадщини заперечує інтересам малолітньої дитини з будь-яких причин, можуть відмовитися від спадщини лише за згодою органа опіки і піклування. Орган опіки і піклування виносить розпорядження, розглянувши заяву про згоду на відмову від спадщини та вирішує питання, чи не буде відмова від спадщини обмежувати інтереси неповнолітньої дитини або недієздатної особи.

Відмова від спадщини є безумовною та беззастережною. Не можна відмовлятися від спадщини під умовою, наприклад, відмовитися від квартири, але прийняти грошові внески або, якщо спадкоємець зараз відмовляється від спадщини, а коли будуть сплачені усі борги спадкодавця, він прийме спадкове майно.

Якщо у спадкоємця протягом шести місяців з дня відкриття спадщини виникає бажання отримати спадщину, то він або його представники можуть відкликати заяву про відмову від спадщини та в встановленому законом порядку подати заяву про прийняття спадщини. Згоди органу опіки та піклування для відкликання такої заяви не потребується.

2. Спадкоємець, що бажає відмовитися від спадщини, зобов´язаний подати заяву про відмову від спадщини в строк, що наданий ЦК для прийняття спадщини (шестимісячний строк). У разі відмови від спадщини спадкоємець, що відмовляється від спадщини, має виконати низку умов. Спадкоємець за заповітом може відмовитись тільки на користь спадкоємця за заповітом. Якщо спадкоємець неповнолітня дитина або особа визнана судом обмежено або повністю недієздатною, то відмова від спадщини може бути проведена згідно правил ст. 1273 ЦК. Головною підставою для одержання спадщини спадкоємцями є воля спадкодавця, що написав заповіт. Його остання воля не оспорюється законодавцем, а лише підкреслюється, що спадкодавець вправі розпоряджатись своїм майном на свій розсуд.

Інша справа, якщо спадщина відкривається за законом, коли спадкодавець не розпорядився своїм майном на випадок смерті, тоді спадкоємець, який призивається до спадщини, має право відмовитися від спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців незалежно від черги. Спадкоємець не обмежений вже рамками заповіту та може розпоряджатися долею успадкованого майна на свій розсуд, як майном, що йому належить.

У свою чергу, спадкоємець, на користь якого відмовився попередній спадкоємець, має право відмовитися від спадщини, якщо він вважає, що прийняття спадщини не відповідає його інтересам.

Коли заповідач підпризначив спадкоємця, спадкоємець за заповітом, що бажає відмовитися від спадщини, може відмовитися тільки на користь підпризначеного спадкоємця.

Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця має носити добровільний характер та повинна бути здійснена згідно правил про дійсність правочинів. Тобто заява повинна бути здійснена особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснення відмови особа не повинна знаходитись під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини. Якщо така заява мала місце, то вона в судовому порядку може бути визнана недійсною і спадкоємець повинен бути вирішити самостійно, буде він приймати спадщину або відмовиться від неї.

3. У ст. 1275 ЦК міститься положення, відповідно до якого частина успадкованого майна, що належить спадкоємцям, може бути збільшена. Для цього потрібна тільки одна умова — це відмова спадкоємця, що призивається до спадщини сумісно з іншими. Законом встановлено, що спадкоємець за заповітом може відмовитися від спадщини, — тоді його частина перейде у власність спадкоємців за заповітом, та буде розподілена між ними в рівних частках, що не йде у розріз з останньою волею спадкодавця, який в своєму заповіті вказав, що він заповідає майно тільки цим особам.

Якщо спадщина приймається за законом, в дію вступають правила ЦК, та коли спадкоємець за законом відмовляється від спадщини, тоді його доля спадщини переходе до інших спадкоємців за законом та розподіляється між ними в рівних частинах. Така відмова у виді письмової заяви подається до нотаріуса за місцем відкриття спадщини особисто спадкоємцем, що виразив бажання відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Коли спадкоємець висловив бажання розпорядитися своєю частиною успадкованого майна на користь іншого спадкодавця за заповітом або у випадку спадкування за законом, на користь кого-небудь із спадкоємців за законом незалежно від черги, що призивається до спадкоємства (ст.1274 ЦК), то його доля перейде тільки тому спадкоємцю, котрого він вкаже у своїй заяві про відмову від спадщини.

Якщо на спадкоємця, що відмовився від спадщини, покладений заповідальний відказ (див. коментар до ст.ст. 1237-1239 ЦК), право вимагати його виконання у відказоотримувача виникає до цих спадкоємців за заповітом, до яких перейшла доля спадкоємця, що відмовився.

Особа, що вказана заповідачем в заповіті, як спадкодавець, може з будь-яких причин не бажати прийняти спадщину за заповітом. Тоді він може відмовитися від свого права спадкування за заповітом та бути спадкоємцем за законом.