Стаття 164/4. Несвоєчасне здавання виторгу

Здавання виторгу торговельними підприємствами всіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і ведення касових операцій, - тягне за собою накладення штрафу па осіб, відповідальних за здавання виторгу, від сімнадцяти до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ТІ самі дії, вчинені особою повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від сорока трьох до ста сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Доповнено статтею 164 згідно із Законом України від 29.07.94 р. № 155/94-ВР; із змінами, внесеними згідно із Законом України від 12.07.96 р. № 328/96-ВР)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері торговельної діяльності та фінансової дисципліни (див. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Інструкція про порядок приймання, контролю і обліку торговельної виручки структурними підрозділами підприємства поштового зв'язку).

Виторг- це кошти, що надійшли на рахунок підприємства за реалізовану (продану) продукцію. Виторг складається з суми від реалізації основної продукції, товарів народного споживання, відходів виробництва, наднормативних і зайвих матеріалів. З неї вилучається вартість продукції, відвантаженої споживачу з порушенням умов договору поставки (за термінами, номенклатурою, асортиментом, якістю продукції).

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в здаванні виторгу торговельними підприємствами всіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і ведення касових операцій (формальний склад).

3. Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (посадові особи торговельних підприємств всіх форм власності, відповідальні за здавання виторгу).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального умислу.