Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 27. Види співучасників

Сторінки матеріалу:

  1. Підбурювачем (ч. 4 ст. 27 КК) вважається особа, яка схилила іншого співучас­ника до вчинення злочину. Це означає, що підбурювач викликає у виконавця або в інших співучасників бажання й рішучість учинити злочин, тобто викликає (поро­джує) у співучасників умисел на вчинення злочину.

З об ’єктивної сторони підбурювач схиляє іншого співучасника до вчинення зло­чину і ставить свої дії у причинний зв’язок із тим злочином, що буде вчинений ви­конавцем. Підбурювання можливе лише на вчинення конкретного злочину - вбивства, крадіжки, інших злочинів за конкретних об’ єктивних обставин, хоча б у їх родових рисах. У той же час не можуть розглядатися як підбурювання до злочину дії особи, яка схиляла іншу людину до пияцтва, застосовування наркотиків, ведення антигро­мадського способу життя, ворожих відносин між людьми, ревнощів, навіть коли вна­слідок цього злочин було вчинено. Утім при цьому треба встановити, що підбурювач не схиляв підбурюваного (виконавця, пособника) до вчинення конкретних дій, які містили б склад конкретного злочину.

Підбурювання - це завжди активні дії, які впливають на інших співучасників і за допомогою яких підбурювач породжує у них (найчастіше у виконавця) рішучість і бажання вчинити злочин. Важливо, що підбурювач породжує у інших співучасників умисел на вчинення конкретного злочину. Причому підбурюванню притаманне те, що ці дії не пригнічують волю підбурюваного (при погрозах насильством чи фізичному насильстві) і не фальсифікують її (при спонуканні до злочину шляхом омани). Оста­точне рішення вчинити злочин належить особі, яку підбурюють, але бажання (умисел) вчинити його породжує в ній саме підбурювач. У цьому і виявляється спільність дій підбурювача з іншими співучасниками.

Підбурювання з об’єктивної сторони може виявлятися у словесних (вербальних) діях, в усній чи письмовій формі, у конклюдентних діях - жестах, міміці, пантомімі. За змістом ці дії можуть бути чітко визначеними або завуальованими, але вони повин­ні мати об’єктивну спрямованість на вчинення іншим співучасником (виконавцем, пособником) певного, відносно конкретного злочину.

Формами підбурювання згідно з ч. 4 ст. 27 КК є: умовляння, підкуп, погроза, при­мус, інше схиляння співучасника до вчинення злочину.

Умовляння - це прохання (переконання) особи про необхідність учинення злочину. Ці дії можуть мати систематичний характер або бути одноразовими.

Підкуп - це схиляння особи до вчинення злочину шляхом обіцянки надання їй матеріальної чи іншої майнової вигоди в разі вчинення нею злочину (надання грошей, майна, житла, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов’язань тощо).

Погроза - це схиляння особи до вчинення злочину шляхом залякування її заподі­янням фізичної шкоди їй чи близькій їй особі (вбивство, тілесні ушкодження, зґвал­тування), знищення, пошкодження майна чи вчинення інших протиправних дій, які визнаються злочином.

Примус - це домагання іншої особи вчинити злочин особою, яка перебуває у служ­бовій чи матеріальній залежності від підбурювача.

Схилення до злочину іншим чином - це вчинення інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схиляє співучасника до вчинення злочину. Притаманною ознакою всіх цих дій є те, що підбурювач породжує у виконавця чи іншого співучас­ника умисел на вчинення злочину. Ступінь впливу підбурювача на співучасника не має значення. Головне те, що він повинен породжувати у співучасника умисел на вчинення злочину. Якщо підбурювач, схиляючи співучасника до вчинення злочину, вчинить інший злочин, наприклад, погрозу вбивством (ст. 129 КК), все скоєне квалі­фікується за сукупністю злочинів.

Із суб’єктивної сторони підбурювач діє з прямим умислом, прагне вчинення ви­конавцем певного злочину. Він усвідомлює, що викликає у виконавця (іншого співучас­ника) рішучість на вчинення злочину (породжує умисел), передбачає розвиток причин­ного зв’язку між своїми діями і діями виконавця і бажає вчинення ним злочину.

  1. Пособником згідно з ч. 5 ст. 27 КК є особа, яка порадами, вказівками (фізичне пособництво), наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчинен­ню злочину іншими співучасниками, заздалегідь обіцяла переховати злочинця, зна­ряддя, засоби, сліди вчинення злочину, предмети, здобуті злочинним шляхом, при­дбати, збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Об ’єктивні ознаки пособництва. Сприяння вчиненню злочину порадами, вказівка­ми полягає в наданні іншій особі тієї чи іншої інформації щодо найбільш прийнятних способів, прийомів і засобів учинення злочину, а також місця, часу, обставин та об’ єктивної обстановки його вчинення. Причому ці поради і вказівки надаються осо­бі, яка вже має намір учинити злочин.

Надання засобів, знарядь злочину (інтелектуальне пособництво) полягає у пере­даванні іншим співучасникам засобів, знарядь учинення злочину, наприклад, зброї,
 

 

 
інших предметів матеріального характеру для вчинення тих чи інших злочинів, які найчастіше характеризуються руйнуванням матеріальних (фізичних) об’єктів або предметів. Але поняттям «засоби», «знаряддя злочину» охоплюються й носії комп’ ютерної інформації при вчиненні, наприклад, злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (див. коментар до розд. XVI). Засоби та знаряддя мають призначення полегшувати винуватцеві вчинення злочину і досягати злочинно­го результату (поняття «засоби» і «знаряддя злочину» див. у коментарі до ст. 14 КК).

Усунення перешкод полягає в ліквідації перешкод, що заважають реалізації зло­чинного наміру співучасників. Воно може бути вчинене в активних діях (наприклад, учинення службового підроблення (ст. 366 КК), відключення сигналізації охороню- ваного об’єкта) або в бездіяльності, у невиконанні особою покладених на неї обов’язків (наприклад, невключення сигналізації чи засобів зв’язку тощо).

Переховування злочинця, знарядь, засобів, слідів учинення злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, а також придбання чи збут таких предметів утворюють співучасть у злочині і є пособництвом у випадку, коли вони були обіцяні виконавцеві або співучасникові злочину ще до початку виконання злочину чи під час його вчинення.

Переховування злочинця може виявитися у наданні йому помешкання, підроблених документів, зміні зовнішнього вигляду тощо.

Переховування знарядь, засобів, слідів учинення злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом, означає знищення зазначених предметів чи їх приховування, зберігання речей, майна, які були предметом учинення злочину, придбання або продаж майна, здобутого злочинним шляхом, тощо. При цьому виді пособництва співучасник, обіцяючи надати певну допомогу злочинцеві, ставить свої дії у причинний зв’язок зі злочином, який учиняється виконавцем, що й дає підставу визнати його співучасником злочину. Форма, у якій іншому співучасникові було обіцяно надати допомогу, може бути різною (усною чи письмовою, що значення для пособництва не має).

Якщо зазначені дії відбулися за відсутності обіцянки до початку злочину (чи на момент його вчинення), вони можуть розглядатися як пособництво (співучасть у зло­чині) лише у випадках, коли ці дії вчиняються систематично (наприклад, систематич­не придбання або продаж майна, здобутого злочинним шляхом, систематичне збері­гання грошей, майна, які були предметом злочину, тощо). У таких випадках внаслідок систематичного вчинення перелічених дій виконавець має підстави розраховувати на подібне сприяння з боку пособника й у майбутньому, і тому між діями останнього й виконавця злочину є як необхідний причинний зв’язок, так і єдність умислу на спільне вчинення злочину.

Заздалегідь дана обіцянка приховування злочину іншим чином - це обіцянка вчи­нити будь-які інші дії, крім зазначених у ч. 5 ст. 27 КК. Суттєвою ознакою є те, що вони спрямовані на приховування злочину й були обіцяні заздалегідь до його вчинен­ня (обіцянка не відкривати кримінальної справи, знищення чи закриття кримінальної справи, знищення або фальсифікація доказів справи, обіцянка підкупу посадовців правоохоронних органів тощо).

Усі зазначені в ч. 5 ст. 27 КК види дій пособництва за їх характером (із точки зору зовнішнього прояву) поділяються на фізичне й інтелектуальне пособництво.

Фізичне пособництво полягає в наданні засобів або знарядь злочину чи усуненні перешкод. Інтелектуальне пособництво полягає у наданні порад і вказівок, а також у заздалегідь даній обіцянці переховування злочинця, знарядь, засобів, слідів учинення злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбанні або збу­ті цих предметів, обіцянці іншим чином сприяти приховуванню злочину. Інтелек­туальний вид пособництва слід відрізняти від дій підбурювача, який своїми діями схиляє виконавця чи інших співучасників до вчинення злочину, породжує у них умисел. Навпаки, інтелектуальне пособництво лише зміцнює у співучасника рі­шучість, умисел учинити злочин, який сформувався у свідомості співучасника ще до дій пособника.

Із суб ’єктивної сторони пособництво характеризується умисною формою вини - пособник усвідомлює, що він сприяє вчиненню злочину іншому співучаснику і бажає цього чи свідомо допускає.

  1.  Згідно з ч. 6 ст. 27 КК не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь, засобів, слідів учинення злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання або збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підля­гають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 і 396 КК.
  2.  Відповідно до ч. 7 ст. 27 КК не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, якщо вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.
  3.  Як випливає зі змісту ст. 27 КК, співучасники при вчиненні злочину можуть виконувати різні функції з точки зору вчинення ними об’єктивної сторони складу злочину. З урахуванням цього виділяють просту форму співучасті і складну. Проста форма має місце, коли при вчиненні злочину всі співучасники виконують безпосеред­ньо своїми діями об’єктивну сторону складу злочину в повному її обсязі чи частково. Ця форма співучасті має назву співвиконавство, яке охоплюється ч. 2 ст. 27 КК. Склад­на форма співучасті передбачає розподіл співучасників залежно від ролей, які вони виконують при вчиненні об’єктивної сторони складу злочину. За цієї форми співучас­ті, крім виконавців, є й інші співучасники - організатор, підбурювач, пособник. При­чому для цієї форми співучасті достатньо, щоб, крім виконавця, був хоча б ще один співучасник - організатор, підбурювач чи пособник. Тут є місце різним комбінаціям - може бути декілька виконавців (співвиконавців), декілька організаторів, підбурювачів чи пособників. Усі їхні дії охоплюються поняттям «складна форма співучасті».