Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 27. Види співучасників

Сторінки матеріалу:

  1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
  2.  Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.
  3.  Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочин­ної діяльності організованої групи або злочинної організації.
  4.  Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.
  5.  Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи зна­рядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасни­ками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню зло­чину.
  6.  Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених стат­тями 198 та 396 цього Кодексу.
  7.  Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.
  1.  У частині 1 ст. 27 КК, крім виконавця, вказуються такі види співучасників: організатор, підбурювач і пособник. В основу такого поділу співучасників покладені об’ єктивні ознаки: характер їх участі у вчиненні злочину. Кожний з них виконує різні ролі (функції).
  2.  Виконавцем (співвиконавцем) за ч. 2 ст. 27 КК вважається особа, яка у спів­участі з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які не є суб’єктами злочину, вчинила конкретний злочин. Із цього випливає, що виконавцем визнається особа, яка своїми активними діями чи бездіяльністю виконала у повному обсязі або частково об’ єктивну сторону конкретного складу злочину. При­чому злочин може бути вчинено як одним, так і двома чи більше виконавцями - спів- виконавцями. Між співвиконавцями може бути й розподіл ролей у виконанні злочину. Але цей розподіл завжди має «технічний» характер - у межах виконання об’єктивної сторони одного й того ж складу злочину. При розбої виконавцем злочину є не лише той, хто шляхом нападу протиправно заволодів чужим майном, а й той, хто у момент такого заволодіння застосовував насильство до особи, яка зазнала нападу, чи загро­жував застосуванням такого насильства. Виконавцем у цьому злочині є і той, хто,

 

 

 
наприклад, тільки тримав потерпілого за руки, позбавляючи його можливості пруча­тися. Усі ці особи - виконавці (співвиконавці) розбою, тому що кожен із них викону­вав якусь частину об’єктивної сторони злочину (розбою). Отже, виконавцем (співви- конавцем) визнається особа, яка своїми діями разом з іншими співучасниками безпо­середньо у повному обсязі (чи частково) виконала склад злочину, передбачений певною статтею Особливої частини КК. Без виконавця немає співучасті, бо тільки він учиняє злочин, задуманий всіма співучасниками, він реалізує умисел інших співучасників. І в цьому розумінні виконавець - визначальна, центральна фігура у співучасті.

Виконавцем згідно з ч. 2 ст. 27 КК визнається й особа, яка використовує для вчи­нення злочину осіб, які не є суб’єктами злочину. У цих випадках має місце посереднє заподіяння (посередня винність), яке в цілому виключає співучасть у злочині. Оскіль­ки фактичним (так би мовити, фізичним) виконавцем злочину виступає особа, яка не є суб’єктом кримінальної відповідальності внаслідок неосудності або недосягнення віку кримінальної відповідальності (наприклад, доросла особа залучає до вчинення крадіжок чужого майна малолітніх), ця особа, яка фактично вчинила злочин, не несе кримінальної відповідальності. Та ж особа, яка використовує неосудного або особу, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, розглядається як виконавець учи­неного злочину. Посереднє заподіяння відповідно до п. 9 ст. 67 КК розцінюється як обставина, що обтяжує покарання.

Як посереднє заподіяння треба розглядати і вчинення особою злочину внаслідок фізичного чи психічного примусу, виконання наказу чи розпорядження за наявності обставин, що виключають злочинність діяння (статті 40, 41 КК). У таких випадках відповідальність як виконавець несе особа, яка застосовувала до фізичного виконавця злочину фізичний чи психічний примус або видавала наказ чи розпорядження, вна­слідок чого злочин було вчинено. На тих же підставах повинна відповідати і особа, яка ввела іншу особу в оману і та внаслідок цього вчинила злочин.

  1. Організатор (ч. 3 ст. 27 КК) - це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) учиненням. Організатором також є особа, яка утво­рила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Організатор посідає особливе місце серед співучасників, він головний серед них, як правило, ініціює, регулює і спрямовує всю їхню злочинну діяльність. Діяльність організатора може бути спрямована на вчинення одного чи декількох злочинів (двох чи більше).

У законі вирізняють такі види організаторів злочину:

  1. особа, яка організувала вчинення злочину, - це співучасник, який ініціює вчи­нення злочину, об’ єднує інших співучасників, спрямовує їхні дії, розподіляє ролі між ними, намічає й розробляє план певного злочину (декількох злочинів), координує діяльність співучасників, розподіляє їхні обов’ язки та функції, визначає майбутню жертву чи об’єкти злочину. Організація злочину виявляється у формі змови, доручен­ня, наказу. За обсягом дії організатора завжди ширші ніж підбурювання й пособництво. У багатьох випадках особа, яка організувала вчинення злочину, - це водночас і його ініціатор;
  2.  організатор - особа, яка керувала підготовкою або вчиненням злочину, - це співучасник, який виконує головну роль при підготовці або вчиненні конкретного злочину. Дії організатора, який керує підготовкою злочину, полягають в організа­ційних діях, спрямованих на підшук співучасників, віднайдення або пристосування засобів чи знарядь учинення злочину, усунення перешкод, організацію і проведення змови на вчинення злочину, на інші дії щодо умисного створення умов для вчинен­ня злочину. Керуванням підготовкою злочину охоплюється також розподіл обов’язків між співучасниками, розробка плану, приховування злочину та його співучасників та ін.

Керування вчиненням злочину - це діяльність організатора, безпосередньо спря­мована на виконання співучасниками об’єктивної сторони конкретного злочину (зло­чинів). Керуванням учиненням злочину охоплюється: координація дій між співучас­никами, їх інструктаж, визначення послідовності їхніх дій, організаційна діяльність щодо приховування злочину і злочинців. При цьому не обов’язково, щоб організатор, як керівник учинення злочину, був на місці злочину: таке керування може здійснюва­тися по телефону, радіозв’язку тощо. Головною ознакою цього виду організатора є те, щоб він своїми діями безпосередньо забезпечив (організував, скерував) виконання співучасниками об’єктивної сторони конкретного складу злочину;

  1.  організатор - особа, яка створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала ними. Створення організованої групи чи злочинної організації - це ши­рокий комплекс дій щодо утворення з декількох осіб (трьох і більше) спільного зло­чинного об’єднання - організованої групи чи злочинної організації (див. коментар до статей 28, 255 КК). Ці дії можуть виявлятися у підшукуванні співучасників, їх згур­туванні, підбурюванні до злочинної діяльності, розподілі ролей, постановці завдання тощо.

Керування організованою групою чи злочинною організацією - це керування ді­яльністю злочинного угруповання, забезпечення функціонування, реалізація його цілей і завдань. Причому організатор може очолювати одну злочинну групу чи навіть керувати об’ єднанням із двох або більше груп. Створення й керівництво групою може виражатися у розробці самої стратегії майбутньої злочинної діяльності (як правило, у значних організованих злочинних групах, коли має місце своєрідне ідейне об’ єднання організованої злочинної діяльності), а також у встановленні контакту з іншими зло­чинними групами;

  1.  організатор - особа, яка забезпечує фінансування злочинної діяльності органі­зованої групи чи злочинної організації, співучасник, який, наприклад, фінансує (в повному чи частковому обсязі) дії інших співучасників - виконавців, пособників, послуги охоронців, технічного персоналу, а також виробництво чи транспортування заборонених предметів - наркотиків, фальсифікованих спиртних напоїв тощо. Дже­рела фінансування злочинної діяльності можуть бути різні - особисті гроші організа­тора, інших осіб чи злочинних угруповань. Для визнання наявності цього виду орга- нізаторства не має значення цільове призначення фінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації - для забезпечення їх функціонування, вчинення конкретного злочину чи інших цілей;
  2. організатор - особа, яка організувала приховування злочинної діяльності орга­нізованої групи чи злочинної організації, співучасник, який виконує специфічні функ­ції пособницької діяльності у вигляді приховування злочину, злочинців, засобів, слідів злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, взагалі злочинної діяльності зло­чинних угруповань. Це, наприклад, діяльність працівника правоохоронного органу, який покриває діяльність організованої групи чи злочинної організації, не викриває злочинців, приховує їх, схованки зброї, майна та грошових коштів, а також майна, здобутого злочинним шляхом, тощо.

З об ’єктивної сторони організаторська діяльність повинна відповідати вимогам спільності як ознаки співучасті. Тому дії організатора завжди перебувають у причин­ному зв’язку з тим злочином (злочинами), який учиняє виконавець (співвиконавець).

Із суб ’єктивноїсторони умислом організатора охоплюється той злочин (злочини), що повинен учинити виконавець (виконавці). Організатор бажає чи свідомо допускає вчинен­ня цього злочину і спрямовує свою діяльність на організацію його вчинення. У великих організованих групах, що характеризуються ієрархією й різноманітними зв’язками, таєм­ністю й конспіративністю, організатор може навіть і не знати конкретного виконавця (співвиконавця), але його умислом охоплюється (хоча б у загальних, родових рисах) учинення певного злочину (злочинів), що входять до плану відповідного злочинного угруповання. Він не тільки передбачає, що в результаті його організаторських дій учиня­ються або будуть учинені відповідні злочини, а й бажає цього чи свідомо допускає.