1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.
2.  Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
3.  Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуван­ні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорга­нізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
4.  Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спіль­ної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної ор­ганізації, так і інших злочинних груп.

(Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 270-Щ від 15 квітня

2008 р.)

1.  У статті 28 КК передбачені форми співучасті, які виділені залежно від стійкос­ті суб’єктивних зв’язків (суб’єктивних ознак) між учасниками злочинних груп. За­лежно від цього вирізняються такі злочинні групи: а) учинення злочину групою осіб;

б)  учинення злочину групою осіб за попередньою змовою; в) учинення злочину ор­ганізованою групою; г) учинення злочину злочинною організацією.

1.  Учинення злочину групою осіб, передбачене ч. 1 ст. 28 КК, має місце, якщо в ньо­му беруть участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. За цієї форми співучасті всі виконавці (співвиконавці) - два чи більше суб’єктів зло­чину - виконують у повному обсязі чи частково об’ єктивну сторону складу злочину. У цих випадках діяльність одного виконавця приєднується до діяльності іншого (інших) у процесі вчинення злочину, коли злочин уже почався, але ще не закінчився. При цьому змова може бути, але не до початку злочину, а в перебігу його виконання. Для визнання такої форми співучасті у злочині треба встановити всі об’єктивні й суб’єктивні ознаки останньої. Співучасники повинні діяти спільно, спиратися у своїх діях один на одного, між їхніми діями має бути причинний зв’язок, їм належить усвідомлювати, що спіль­ними діями вони вчиняють злочин, і бажати чи свідомо допускати настання суспільно небезпечних наслідків. Така форма співучасті передбачена в деяких статтях КК як ква­ліфікована ознака злочину (при зґвалтуванні - ст. 152 КК, хуліганстві - ст. 296 КК, не­покорі - ст. 402 КК та ін.). Розрізнені, не пов’язані між собою злочинні дії декількох осіб, які хоча й збігаються у місці й часі, але не пов’язані між собою спільністю дій цих осіб і єдністю умислу, не становлять співучасті.
2.  Учинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Цій формі співучасті притаманне таке: а) у вчиненні злочину беруть участь дві чи більше особи, які відпо­відають вимогам суб’єкта злочину; б) між цими особами ще до початку злочину від­булася змова про спільне його вчинення.

Форма змови - вербальна (словесна) - усна чи письмова або у формі конклюдент- них дій - для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до за­маху на нього. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення. Змова між співучасниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей. В останньому випадку вчинене кваліфікується із посилан­ням на ст. 27 КК.

Учинення злочину за попередньою змовою групою осіб підвищує суспільну не­безпеку вчинюваних дій порівняно з попередньою формою співучасті. Тому в Особ­ливій частині КК значна кількість статей передбачає вказану ознаку як кваліфікуючу. Передусім це корисливі злочини проти власності, злочини у сфері обігу наркотичних засобів тощо. Крім того, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо воно прямо не передбачене в статтях Особливої частини КК, визнається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК).

1. Учинення злочину організованою групою. Згідно з ч. 3 ст. 28 КК така форма співучасті має місце, коли в підготовці злочину або його вчиненні брали участь де­кілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’ єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення наміченого плану, відомого всім учасникам групи. Із цього випливає, що:

а) для організованої групи потрібна участь трьох чи більше осіб (для групи, що діє за попередньою змовою, досить двох учасників), які відповідають вимогам суб’єкта злочину;

б) організованій групі притаманне те, що її учасники зорганізувалися у стійке об’ єднання для вчинення одного чи більше злочинів. Стійкість групи - поняття оці­ночне і має встановлюватися щоразу з урахуванням конкретних обставин справи. Стійкість організованої групи як її ознака свідчить, що між співучасниками існують досить стабільні відносини у зв’язку з підготовкою або вчиненням злочину (злочинів). Для визнання групи організованою тяжкість злочину, до якого готується ця група чи вчиняє його, не має значення;

в) організована група завжди повинна також характеризуватися такими ознаками, як об’єднання всіх дій співучасників єдиним планом, причому їхня діяльність спря­мована на досягнення останнього, тобто підготовка і вчинення злочину (злочинів) як кінцевої мети плану цієї групи;

г) організована група повинна також характеризуватися такою ознакою, як розпо­діл функцій учасників групи. Це може бути як розподіл функцій з точки зору ст. 27 КК, коли, крім виконавців, співучасниками злочину є організатор, підбурювач, пособ­ник, так і розподіл технічних функцій учинення злочину співвиконавцями чи іншими співучасниками;

д) для наявності організованої групи потрібно, щоб план її діяльності був відомий усім учасникам групи. Отже, йдеться про те, що кожен з учасників організованої групи має усвідомлювати план її діяльності щодо вчинення злочинів;
 

 
е) організовану групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасника­ми домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності (див. п. 9 ППВСУ «Про практику розгляду судами кри­мінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об ’єднаннями» // ВВСУ. - 2006. - № 1);

ж) учинення злочину організованою групою свідчить про підвищену суспільну небезпечність цієї форми співучасті (яка може бути у вигляді простої чи складної форми співучасті) (див. коментар до ст. 28 КК) і тому вказується в багатьох статтях КК як кваліфікуюча ознака.

1. Учинення злочину злочинною організацією. Згідно з ч. 4 ст. 28 КК під злочин­ною організацією розуміють учинення злочину стійким ієрархічним об’ єднаннями декількох осіб (п’ ять чи більше), члени якого або структурні частини якого за попе­редньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, керівни­цтва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонуван­ня як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинній організації з об’єктивної сторони притаманні такі основні ознаки:

а) це особлива злочинна група, яка згідно із законом має високий ступінь стійкос­ті, згуртованості та низку інших ознак. З огляду на зміст закону можна стверджувати, що злочинна організація - це передусім наявність п’ятьох чи більше співучасників, які відповідають вимогам суб’єкта злочину;

б) злочинна організація - це завжди стійке ієрархічне об’єднання осіб, її стій­кість говорить про те, що діяльність учасників злочинної організації (як і вони між собою) тісно пов’язана. Ця організація утворилася заздалегідь і існує відносно тривалий час.

Стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно проти­діяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизна­ння авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’ єднання відокре­митися чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указу­ють, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також на­явність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його виконання. Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути вста­новлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформа­цією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегаль­них (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й викорис­тання тощо. Набуття організованою групою крім ознак внутрішньої ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформу­валася у злочинну організацію.

Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників остан­ньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об’єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв’язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності (див. пп. 11, 12 вказаної ППВСУ) ;

в) злочинна організація як особлива форма співучасті має певну мету - безпосе­реднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництво чи координацію злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;

г) злочинна організація завжди має певних керівників (керівника) щодо розгалу­женої системи управління і координації діяльності учасників угруповання чи окремих угруповань;

д) злочинній організації притаманне, на відміну від організованої групи, те, що вона може утворюватися на базі кількох організованих груп і такі групи можуть вхо­дити у злочинну організацію. Причому злочинна організація може утворюватися не тільки для вчинення злочинів, а й для координації злочинних угруповань щодо вчи­нення ними злочинів;