Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
Сторінки матеріалу:
- Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, можуть містити кримінально-правові положення. Відповідно до ст. 9 Конституції України такі договори є частиною національного законодавства України. Вони застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р.) (ВВРУ. - 2004. - № 50. - Ст. 540). Безпосередньо як частина національного законодавства застосовуються ті положення, що не потребують прийняття Україною спеціальних нормативно- правових актів щодо їх уведення у КК. Кримінально-правові положення міжнародних договорів, застосування яких можливе лише у взаємодії з внутрішнім законодавством України про кримінальну відповідальність, повинні бути імплементовані у КК як його норми. Згідно з ч. 5 ст. 3 КК принциповим є дотримання у таких нормах КК положень міжнародних договорів. У разі коли деякі положення КК знаходяться чи вступають у протиріччя з відповідними кримінально-правовими положеннями обов’язкового для України міжнародного договору, застосуванню підлягають положення договору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»). Разом із тим, якщо міжнародний договір не відповідає Конституції України повністю або в частині і ця невідповідність визнана КСУ, такий договір або його частина не підлягають застосуванню в Україні (див., наприклад, Висновок КСУ від 11 липня 2001 р. у справі № 1-35/2001 про Римський Статут).