1.  Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим за­коном, але не раніше дня його опублікування.
2.  Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки ді­яння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
3.  Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

(Стаття 4 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

1. Частина 1 ст. 4 КК відтворює положення ч. 5 ст. 94 Конституції України з тією відмінністю, що вона стосується не будь-якого закону, а лише закону про кримінальну відповідальність. Про поняття «закону про кримінальну відповідальність» див. ко­ментар до ч. 1 ст. 3 КК.

Набрання законом чинності - це, за загальним правилом, початковий момент його дії, з якого закон може застосовуватися до діянь, що описані у ньому. Закон набирає чинності лише після його офіційного оприлюднення, але не раніше дня опублікування. Разом із тим законодавець, визначивши в законі час набрання ним чинності, може початок дії закону або його окремих положень перенести на інший строк. Так, приймаючи 11 червня 2009 р. Закон України № 1506-УІ «Про засади за­побігання та протидії корупції», законодавець у його Прикінцевих положеннях за­значив, що «Закон набирає чинності з дня його опублікування і вводиться в дію з 1 січня 2011 року». З 18 липня 2009 р. цей Закон набрав чинності, оскільки був опублікований у газеті «Голос України». Таке законодавче рішення було 6 жовтня 2010 р. визнано конституційним (див. : Рішення КСУ по справі про корупційні право­порушення та введення в дію антикорупційних законів № 21-рп /2010 р. // ВКСУ. -

1. - № 6. - С. 7-23).

Слід звернути увагу, що з дня опублікування названого вище Закону (тобто з 18 липня 2009 р.) також набрала чинності і почала діяти на території України Конвен­ція ООН проти корупції, що була підписана Україною 11 грудня 2003 р. У статті 2 Закону України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції» від 18 жовтня 2006 р. № 251-У зазначено: «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Кон­венції Організації Об’єднаних Націй проти корупції».

Офіційне оприлюднення закону - це доведення до відома громадян і державних органів від імені Президента України повного і точного тексту закону державною мовою шляхом його опублікування в офіційному друкованому виданні. Згідно з Ука­зом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-пра­вових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503-97 (із змінами, останні внесені 12 березня 2007 р.) такими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник Президента України», газети «Голос України» та «Урядовий кур’єр».

Час набрання законом чинності обчислюється з дня його першого опублікування, у якому б із вищезазначених видань воно не було здійснене.

Відповідно до названого Указу Президента в окремих випадках закон може бути оприлюднений через телебачення або радіо. Такі шляхи офіційного оприлюднення повинні бути передбачені в самому законі.

Закони України можуть бути опубліковані і в інших виданнях, що не віднесені зазначеним Указом до офіційних друкованих видань. Публікація закону в таких ви­даннях має інформаційний характер і не може бути використана для офіційного за­стосування.

Питання про час набрання законом чинності врегульоване в ч. 1 ст. 4 КК: «Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офі­ційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування». На підставі цього припису можливі такі обставини набрання новим законом чинності:

1.  після десяти днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо законом не визна­чено строк набрання ним чинності, але не раніше дня його опублікування. Для об­числення десяти днів за підставу береться час опублікування закону. Сам день опу­блікування закону до числа десяти днів не входить. Тому, якщо закон був опублікова­ний, наприклад, 1 вересня, то він набирає чинності з нуля годин 12 вересня;
2.  з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні. Формулювання «закон набирає чинності з дня його опублікування» досить часто зустрічається у тек­стах законів про кримінальну відповідальність. Наприклад, таке формулювання міс­титься в Законі України від 7 березня 2002 р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за хуліганство і завідомо неправ­диве повідомлення про загрозу безпеці громадян». Закон було опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» 4 квітня 2002 р. З 0 годин 5 квітня він набув чинності. Останнім часом законодавець, маючи на увазі обставину, пов’язану із встановленням дня на­брання законом чинності, почав у прикінцевих положеннях законів зазначати: «Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування» (див., напри­клад: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 р. № 3795-УІ// ГУ. - 2011. - 15 жовт. (№ 193));
3.  з того строку, який у ньому зазначено. Законодавець може визначити конкрет­ний день, коли закон набирає чинності. Так, КК 2001 р. був прийнятий 5 квітня і від­повідно до п. 1 розд. І Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з 1 ве­ресня 2001 р., з 0 годин цієї доби. В інших випадках законодавець визначає певний строк, який має сплинути від дня опублікування закону до дня набрання ним чиннос­ті. Так, Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р. № 2953-ІІІ, яким КК доповнено ст. 203[2], був опублікований у газеті «Урядовий кур’єр» 20 лютого 2002 р. Згідно зі спеціальною вказівкою щодо строку, який мав сплинути, цей Закон набрав чинності через шістде­сят днів з дня його опублікування, тобто з 0 годин 22 квітня 2002 р. У таких випадках відрахунок строку починається з 0 годин дня, наступного за днем опублікування за­кону, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку (див., наприклад: ст. 2МК// ГУ. - 2012. - 21 квіт. (№ 73-74));
4. з дня набрання чинності іншим законом. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму» від 31 липня 2006 р. передбачено, що він «набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до Кримінального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму» (Уряд. кур ’єр. - 2006. - 1 верес.).

1.  Частина 2 ст. 4 КК установлює загальне правило чинності закону про кримі­нальну відповідальність у часі: злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення діяння. Виняток із цього правила - застосування закону, що набрав чинності після вчинення злочину (зворотна дія закону про кримінальну відпо­відальність у часі), передбачений у ст. 5 КК. Застосування до діяння закону, який на час його вчинення вже втратив чинність, не допускається в жодному разі.

Під «законом, що діяв на час вчинення діяння» слід розуміти закон, який набрав чинності і ще не втратив її на час вчинення злочину.

Закон про кримінальну відповідальність може втратити чинність за таких обставин:

1.  якщо він був скасований або змінений іншим законом про кримінальну відпові­дальність. У тексті нового закону в цьому разі міститься пряма вказівка на скасуван­ня закону, що існував раніше, або на скасування окремих приписів закону, що в ціло­му продовжує діяти, або на заміну закону, що втратив чинність, новим. Так, у п. 2 розд. І Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р. перелічено нормативно-пра­вові акти, що втратили чинність із набранням чинності цим КК. Серед них - КК Української РСР від 28 грудня 1960 р.;
2.  коли він змінений повністю чи частково іншим законом без будь-якого зазна­чення про те в новому законі. Наприклад, Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за хуліганство і за- відомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян» від 7 березня 2002 р. викладено нову редакцію абз. 2 ч. 1 ст. 296 КК «Хуліганство»;
3.  у зв ’язку із закінченням строку дії, на який був прийнятий закон. Строкові за­кони про кримінальну відповідальність в Україні ще не приймалися.

Про поняття «злочинність», «караність» та «інші кримінально-правові наслідки» діяння див. коментар до ч. 3 ст. 3 КК.

1.  У частині 3 ст. 4 встановлено правило визначення часу вчинення злочину: це «час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або без­діяльності». Виходячи з цього, слід вважати часом вчинення:

1. злочинів із формальним (у тому числі «усіченим») складом - час вчинення осо­бою самої дії або бездіяльності, що є ознакою об’єктивної сторони злочину. Щодо злочинів з «усіченим» складом (див., наприклад, ст. 187 КК), то часом їх вчинення

 
визнається час виконання особою тієї стадії незакінченого злочину (наприклад, неза- кінчений замах), на яку законодавець, виходячи із характеру та суспільної небезпеч­ності діяння, переніс момент визнання злочину закінченим;

1.  злочинів із матеріальним складом - час вчинення особою суспільно небез­печної дії або бездіяльності незалежно від часу настання їх суспільно небезпечних наслідків, що зазначені в законі. Настання останніх свідчить про закінчення зло­чину;
2.  триваючого злочину - час вчинення дії або бездіяльності, з яких починається так званий «злочинний стан» особи (залишення в небезпеці, втеча з місця позбавлен­ня волі, незаконне зберігання зброї тощо);
3.  продовжуваного злочину - час вчинення останньої дії з числа декількох тотож­них дій, які об’єднані єдиним наміром і лише у сукупності складають єдину «дію» (наприклад, крадіжка останньої деталі комп’ютера, що викрадається по частинах);
4.  злочинів із ускладненим діянням - час вчинення особою всіх передбачених за­коном складових дій (див., наприклад, ст. 353 КК).