Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
- Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.
- Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.
- Згідно з ч. 2 ст. 9 КК рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при: кваліфікації нового злочину; призначенні покарання; звільненні від кримінальної відповідальності; звільненні від покарання.
- Рецидив - це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (див. коментар до ст. 34 КК).
- Невідбуте покарання - див. коментар до статей 71 і 82 КК.
- Інші правові наслідки - до них належать повторність і сукупність злочинів, вид і розмір призначеного покарання, зобов’язання при умовно-достроковому звільненні, зобов’язання відшкодувати заподіяну в результаті злочину матеріальну шкоду тощо.
- Кваліфікація злочину - це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння й ознаками злочину, передбаченого нормою статті Особливої частини КК. Така відповідність встановлюється на підставі складу злочину.
- Призначення покарання - див. коментар до статей 65-73 КК.
- Звільнення від кримінальної відповідальності - див. коментар до статей 44-49 КК.
- Звільнення від покарання - див. коментар до статей 74-87 КК.
- Застосування положень ст. 9 КК може бути обмежене дією міжнародного договору, учасником якого є Україна. Зокрема, при ратифікації Законом України від 3 березня 1998 р. Протоколу до Мінської «Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» (укладена державами - членами СНД 22 січня 1993 р. та ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 р.) (Укр. у між.-пр. відн. - С. 1014-1082), що був підписаний 29 березня 1997 р., було зроблено застереження щодо нової ст. 76[4] Конвенції «Визначення вироків». Зазначено: «Україна не приймає на себе зобов’язання визнавати і враховувати вироки, винесені судами договірних сторін, при вирішенні питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення факту вчинення злочину повторно і порушення обов’язків, пов’язаних з умовним засудженням, відстрочкою виконання вироку або умовно-достроковим звільненням» (ВВРУ. - 1998. - № 26. - Ст. 162). Спираючись на це застереження, суди України при вирішенні питань, зазначених у ньому, не враховують вироки, постановлені судами держав СНД (ВВСУ. - 2004. - № 5. - С. 19-20).