Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небез­печною.

(Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4652-УІ від 13 квітня 2012 р.)

1.  Передумовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК є вчинення цією особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (див. ко­ментар до ст. 47КК). Тому вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (закін­ченого або незакінченого, однією особою або у співучасті) виключає застосування ст. 48 КК. Крім того, навіть вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжко­сті, але не вперше, також унеможливлює застосування цієї статті.
2.  Стаття 48 КК передбачає дві підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності: 1) втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни об­становки та 2) втрата особою суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки.
3.  Необхідно розрізняти два види обстановки, що існують на час вчинення певною особою злочину невеликої або середньої тяжкості. Перший вид обстановки - це об­становка вчинення злочину в широкому розумінні цього слова, тобто як об’єктивні умови, що характеризують соціальні, економічні, політичні, духовні, міжнаціональні, воєнні, міжнародні, природні, організаційні, виробничі та інші процеси в масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, побуту, сім’ ї тощо (наприклад, перешкоджання здійсненню виборчого права в період прове­дення виборів місцевої ради, здійснення підприємницької діяльності без отримання відповідної ліцензії в умовах зміни підходів держави до ліцензування такої діяльнос­ті тощо).

Другий вид обстановки - це обстановка, що склалася навколо особи під час вчи­нення нею злочину, тобто об’єктивні (зовнішні) умови життя та діяльності, у яких перебувала дана особа під час вчинення злочину і які значною мірою впливали на її суспільну небезпечність (наприклад, спосіб життя цієї особи, оточення, стосунки в сім’ї, зв’язок із кримінальним середовищем, відсутність місця роботи та коштів для існування тощо) (абз. 3 п. 7 ППВСУ від 23 грудня 2005 р.).

Вочевидь, у такий спосіб відповідна обстановка і повинна бути встановлена на момент вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості для того, щоб порівняти й оцінити її зміну на час кримінального провадження у справі. При цьому необхідно встановити безпосередній зв’язок між зміною відповідної обстановки, що відбулася протягом певного часу з дня вчинення злочину на час здійснення кри­мінального провадження у справі, та втратою діянням або особою суспільної небез­печності.

1.  Втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки - це втрата ним цілком суспільної небезпечності або втрата її в такій мірі, при якій діяння визнається незлочинним. Згідно з ч. 2 ст. 11 КК суспільна небезпечність, що прита­манна злочину, має місце там, де діяння заподіяло істотну шкоду або могло заподіяти таку шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Для застосування ст. 48 КК суд повинен встановити, що після вчинення певного злочину невеликої або середньої тяжкості обстановка вчинення злочину змінилася таким чином, що раніше вчинене діяння вже не може розглядатися як суспільне не­безпечне. Така зміна обстановки може бути двох видів: масштабна або локальна.

Масштабна зміна обстановки стосується змін у межах країни і може виражатися, наприклад, у припиненні стану війни або скасуванні воєнного чи надзвичайного ста­ну в країні, зміні економічного або політичного курсу країни, підходів держави до вирішення тієї чи іншої проблеми, зміні масштабу цін, високих темпах інфляції тощо.

Локальна зміна обстановки вчинення злочину - це зміна обстановки в певному регіоні, місті, підприємстві, сім’ї тощо і може виражатися, наприклад, у прийнятті владою таких рішень, які істотно впливають на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільно небезпечного; ліквідації або реорганізації конкретного підприємства, на якому раніше був вчинений злочин; набуття згодом особою певного статусу чи офі­ційного документу, які були відсутні саме на момент вчинення злочину; зміні при­родних умов або умов господарювання в певному регіоні, що впливає на оцінку рані­ше вчиненого діяння як суспільно небезпечного тощо.

Масштабні та локальні зміни обстановки тягнуть за собою два види втрати сус­пільної небезпечності діяння.

Перший вид пов’язаний із втратою суспільної небезпечності не тільки конкретно вчиненого діяння даною особою, а й певного виду таких діянь. Масштабні та швидкі зміни у тих або інших сферах життя суспільства та держави можуть призвести до ситуації, за якої законодавець не встигає змінити ознаки відповідно до складу зло­чину або зовсім виключити його із КК. Вочевидь, зміна обстановки повинна бути настільки суттєвою, щоб вплинути на суспільну правосвідомість, яка в нових умовах не сприймає суспільно небезпечним діяння, яке, навпаки, в іншій обстановці являло собою суспільну небезпечність. Так, ще при дії КК 1960 року в умовах переведення економіки України на ринкові відносини внаслідок зміни обстановки звільнялися від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили спекуляцію, комерційне посеред­ництво, порушення правил про валютні операції тощо.

1.  Визнання судом того, що раніше вчинене певне злочинне діяння невеликої чи середньої тяжкості внаслідок масштабних змін обстановки в країні втратило суспіль­ну небезпечність, свідчить про необхідність декриміналізації таких діянь взагалі, про що суб’єкти законодавчої ініціативи повинні бути своєчасно поінформовані. Вочевидь, що під час вчинення такого діяння (до зміни обстановки) існувала підстава криміналь­ної відповідальності, оскільки особа вчинила суспільне небезпечне діяння, що місти­ло склад певного злочину, передбаченого КК. Разом з тим під час розгляду справи в суді встановлено, що внаслідок зміни обстановки таке діяння на даний час позбав­лено суспільної небезпеки - однієї з необхідних ознак злочину (ч. 1 ст. 11 КК). Інши­ми словами, суд констатує, що таке діяння лише формально містить ознаки певного складу злочину, а по суті не є суспільно небезпечним, тобто відсутня підстава кримі­нальної відповідальності.

Виключення кримінальної відповідальності при втраті діянням характеру суспіль­но небезпечного слід відрізняти від випадків декриміналізації даного діяння, при якій законодавець виключає його з числа суспільно небезпечних і передбачених законом. У такому випадку діють правила про зворотну дію в часі закону про кримінальну від­повідальність, що скасовує злочинність діяння (див. коментар до ст. 5 КК).

1.  Другий вид втрати діянням характеру суспільно небезпечного має місце при ло­кальній зміні обстановки, що тягне за собою втрату суспільної небезпеки лише окремо­го, конкретного діяння, вчиненого даною особою, хоча в цілому даний вид діянь, як і раніше, продовжує визнаватися злочинним. Таким чином, локальна зміна обстановки не відміняє законодавчої оцінки відповідного злочинного діяння. У цих випадках рані­ше вчинене особою діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається судом таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об’єкту кримінально-правової охорони. Наприклад, винахід нових ліків, що ефективно лікують раніше невиліковну інфекційну хворобу, при свідомому поставленні іншої особи в небезпеку зараження такою хворобою (ч. 1 ст. 130 КК); офіційне визнання високоякісними лікарських засобів, які раніше застосовувалися без письмової згоди пацієнта (ст. 141 КК); набуття спеціаль­ної медичної освіти особою, яка раніше провела аборт без такої освіти (ч. 1 ст. 134 КК); визнання виборів або референдуму неконституційними при вирішенні питання про відповідальність особи, яка порушила таємницю голосування (ст. 159 КК); заборона певної політичної партії, діяльності якої раніше перешкоджала особа (ст. 170 КК); ви­ключення із переліку підакцизних товарів при вирішенні питання про відповідальність за незаконне їх виготовлення або збут (частини 1 і 2 ст. 204 КК) тощо.

На практиці мали місце випадки звільнення від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу в умовах, коли після вчинення злочину було прийняте рішен­ня про необхідність проведення меліорації на даній ділянці лісу і вирубування тут усіх дерев; за халатність, що заподіяла збитку підприємству, на якому радикально зміни­лися умови господарювання або яке було ліквідоване тощо.

1.  Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті суспільної небезпеч­ності діяння внаслідок зміни локальної обстановки треба відмежовувати від виклю­чення кримінальної відповідальності згідно із ч. 2 ст. 11 КК (за малозначністю діяння). При застосуванні ч. 2 ст. 11 КК малозначність діяння, вчиненого особою, має місце як на час такого діяння, так і на час прийняття рішення про виключення відповідаль­ності. При застосуванні ст. 48 КК констатується, що особа спочатку вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а потім через певний проміжок часу внаслідок зміни обстановки на час кримінального провадження у справі суд прийшов до виснов­ку, що раніше вчинене злочинне діяння даною особою втратило характер суспільно небезпечного (хоча для інших осіб таке діяння, як і раніше, визнається суспільно не­безпечним, злочинним).
2.  Особа, яка перестала бути суспільно небезпечною внаслідок зміни обстановки - це друга підстава звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК.

 
Суспільна небезпечність особи знаходить своє вираження, насамперед, у вчинен­ні злочину, а в наступному визначається, у першу чергу, ступенем можливості вчи­нення нею нового тотожного або однорідного злочину (абз. 5 п. 7 ППВСУ від 23 грудня 2005р.). Висновок про таку можливість будується на основі характеристи­ки даної особи (соціальної, психологічної, демографічної, кримінально-правової тощо), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх стосовно даної особи умов (оточення в побуті, у сім’ї, на роботі тощо). Встановлення даної обстановки має зна­чення для оцінки її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи на час кримінального провадження у справі. На практиці до змін обстановки навколо особи, яка вчинила злочин, відносять призов на службу в армію особи, яка раніше була по­збавлена певного контролю; влаштування на роботу особи, яка вчинила злочин з мо­тивів відсутності коштів для існування; звільнення особи з посади, що позбавляє її можливості вчинити новий злочин з використанням такої посади; тяжке захворюван­ня, що позбавляє можливості вчинити певні злочини; переїзд на інше місце прожи­вання та розрив зв’язків з кримінальним середовищем, під впливом якого особа вчинила злочин; поміщення неповнолітнього до інтернату під контроль педагогів; усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких був вчинений злочин; при­пинення подружніх відносин, що стали причиною злочину тощо.