1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку — сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик — це об´єктивна категорія, зміст якої полягає в можливості настання несприятливих наслідків незалежно від поведінки осіб.

Стаття, що коментується, містить розв´язання питання ризику випадкової загибелі або випадкового пошкодження матеріалів, устаткування, наданої для обробки речі або іншого використовуваного для виконання договору матеріалу, з застереженням у разі якщо немає інших вказівок у ЦК, іншому законі чи договорі. Вказана норма покладає ризик на сторону, яка надала майно. Розв´язання питання про випадкову загибель спирається на формулу римського права, що переносить ризик загибелі речі на її власника.

Дана стаття містить ще одну норму, що присвячена розподілу ризиків. Ця норма покладає при простроченні передачі та приймання результату роботи відповідний ризик на сторону, яка допустила прострочення. У даному випадку конкретизується загальне правило, закріплене в ст.ст. 612, 613 ЦК, що присвячені відповідно простроченню боржника та простроченню кредитора. В першій з цих норм, зокрема передбачено, що боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за наслідки настання випадкової неможливості виконання. При застосуванні до кредитора простроченням вважається відмова прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не-вчинення дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов´язання або звичаїв ділового обігу, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов´язку.

Враховуючи двосторонній характер договору підряду, в силу якого кожен з контрагентів є в одному з зобов´язань, що складають даний договір, кредитором, а в іншому — боржником, норми, що регламентують наслідки прострочення, мають значення для обох контрагентів договору.