1. Підрядник зобов´язаний здійснювати будівництво та пов´язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов´язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

2.  Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов´язана надати відповідну документацію.

3.  Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв´язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов´язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов´язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

4.  Якщо підрядник не виконав обов´язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв´язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об´єкта будівництва.

У зв´язку з тим, що за договором будівельного підряду підрядник повинен виконати, як правило, великий обсяг будівельних робіт, параметри яких задані технічною документацією, закон надає великого значення тому, як повинні будуватися взаємини сторін у зв´язку з підготовкою, уточненням і зміною технічної документації. Питання про підготовку технічної документації виникає тоді, коли при укладенні договору будівельного підряду малося лише техніко-економічне обґрунтування будівництва, на основі якого повинна бути розроблена проектна документація, або коли технічний проект будівництва вимагає уточнення в робочій документації (так зване двостадійне проектування). У цих випадках при укладанні договору повинні бути чітко визначені склад і зміст технічної документації, а також повинно бути передбачено, яка зі сторін і в який термін має надати відповідну документацію (ч. 2 ст. 877 ЦК).

Розробка ТЕО (техніко-економічного обґрунтування будівництва) виконується найчастіше організацією, що проектує будівництво, і є підставою для складання робочої документації, що залежно від умов договору готується однією зі сторін договору, але в усіх випадках підлягає узгодженню з замовником; при покладанні проектування на підрядника замовник в обумовленими сторонами строк повинен передати вихідні дані для проектування, вихідні дані з устаткування, завдання на проектування, рішення про узгодження місця розташування об´єкта, технічні умови на підключення об´єкта до мереж і комунікацій та інші дані, необхідні для розробки проектної документації.

Незалежно від того, хто — замовник чи підрядник — готує технічну документацію, а також кошторис, обидва ці документа підлягають обов´язковому узгодженню сторонами і після цього залишаються, як правило, незмінними до завершення будівництва. Підрядник має здійснювати будівництво і пов´язані з ним роботи відповідно до технічної документації, що визначає обсяг, зміст робіт і інші пропоновані до них вимоги, із кошторисом, що визначає ціну робіт. Передбачається, що технічною документацією охоплюється весь комплекс робіт з будівництва, а в погодженої сторонами кошторису враховані витрати на всі необхідні роботи.

Розробка такої документації здійснюється на підставі договору підряду на проектні, пошукові, дослідно-конструкторські, науково-дослідні та технологічні роботи (детальніше про ці договори див. № 4 Глави 61 ЦК, Главу 62 ЦК).

Нерідкі, однак, випадки, коли в ході будівництва виявляються не враховані в технічній документації роботи й у зв´язку з цим виникає необхідність проведення додаткових робіт і збільшення кошторисної вартості будівництва. Варто підкреслити, що закон не ставить наслідки даної обставини в залежність від того, ким готувалася технічна документація.

Виявивши необхідність проведення додаткових робіт, не врахованих у технічній документації, підрядник повинен негайно інформувати про це замовника і чекати від нього вказівок. Через те, що такому повідомленню надається важливе юридичне значення, у договорі будівельного підряду звичайно зазначається, що воно передається у письмовій формі уповноваженій посадовій особі замовника.

Замовник повинен прямо висловити свою згоду на виробництво підрядником цих робіт і відповідне збільшення кошторисної вартості будівництва. Якщо замовник протягом розумного терміну не відповість на повідомлення підрядника, останній зобов´язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, викликаних простоєм, на рахунок замовника. Підрядник, що не виконав даний обов´язок, так само як і підрядник, що не повідомив замовника про виявлення неврахованих робіт, але виконав їх, позбавляється права вимагати від замовника оплати виконаних ним додаткових робіт і відшкодування викликаних цим збитків. Якщо, однак, він зуміє довести необхідність негайних дій в інтересах замовника, зокрема у зв´язку з тим що (зупинення робіт могло призвести до загибелі чи ушкодження об´єкта будівництва, замовник не може відмовитися від оплати цих робіт. У свою чергу, замовнику надається можливість звільнитися від відшкодування збитків, викликаних простоєм підрядника у зв´язку із зупиненням робіт, якщо він доведе відсутність необхідності в проведенні додаткових робіт.

Технічна документація і кошторис повинні відповідати вимогам нормативних документів, що регулюють будівництво, і договору будівельного підряду, який укладається. У систему нормативних документів входять Закони України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р., «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р., указ Президента України «Про пріоритетні завдання у сфері містобудування» від 13 травня 1997 р., постанови Кабінету Міністрів у галузі містобудування та житлово-комунального господарства, нормативні акти, Державні будівельні норми України (ДБН), які затверджені Держбудом України, збірники норм із проектування, будівельні норми, які затверджені в межах їхньої компетенції місцевими органами управління (так, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 18 квітня 2000 р. було затверджено Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих і прибудованих приміщень в м. Одесі, яке є частиною комплексу місцевих містобудівних нормативів м. Одеси і розроблено відповідно до вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», Правил забудови м. Одеси, затверджених рішенням міської ради від 9 грудня 1999 р.).