1. Страхувальник зобов´язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об´єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об´єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5)  повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

2.  Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов´язки страхувальника.

Згідно зі статтею 989 ЦК певні обов´язки має і страхувальник. Страховими платежами за договором страхування є страхові внески та страхові премії. Порядок і терміни оплати страхової премії встановлюються за згодою сторін. Страхові премії — грошові суми, з яких формуються відповідні фонди та з яких виплачується страхове відшкодування.

Страхові тарифи — це ставка внеску з одиниці страхової суми чи об´єкта страхування. Тарифи по обов´язковому страхуванню встановлюються відповідно до законів та підзаконних актів. Так, наприклад, Закон України «Про розміри внесків на деякі види загальнообов´язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р., Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов´язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р., «Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов´язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов´язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 р. та ін.

Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі тільки в грошовій одиниці України.

При укладенні договору сторони можуть передбачити наслідки несплати в зазначений термін страхової премії, внесеної у розстрочку, а саме: 1) договір вважається розірваним з моменту прострочення; 2) сторона, що прострочила, зобов´язана сплатити штрафні санкції, а договір залишається в силі.

Страхувальник (вигодонабувач) несе обов´язок щодо повідомлення обставин, що тягнуть збільшення страхового ризику. У разі ненадан-ня такої інформації страховик вправі вимагати розірвання договору страхування та відшкодування збитків, вчинених розірванням договору.

Пункт 4 ч.І. ст.989 ЦК встановлює обов´язок страхувальника за договором майнового страхування вжити заходів для зменшення можливих збитків у випадку настання страхового випадку. Ця норма носить імперативний характер, і вказаний обов´язок настає безумовно, незалежно від того, передбачена вона договором чи ні. Вживання недостатніх заходів по рятуванню чи збереженню майна може тягнути за собою відповідне зменшення виплати страхового відшкодування, якщо страховик доведе, що страхувальник діяв без належної дбайливості і це вплинуло на збільшення збитків. Слід зазначити, що вимога щодо вживання зазначених заходів правомірна у разі, якщо страхувальник мав при даних обставинах можливість вчинити певні дії щодо рятування майна. Страховик має право давати страхувальнику вказівки про міри, які він повинний прийняти, щоб зменшити збитки, врятувати чи зберегти майно. Прийняття цих мір обов´язково для страхувальника, якщо вони доступні в конкретній ситуації. Страхувальник вправі приймати і додаткові заходи, якщо це не суперечить вказівкам страховика.

Правила, що стосуються обов´язків страхувальника, рівною мірою застосовуються й у відношенні вигодонабувача за страховим полісом, якщо за договором страхування майна він наділений правами страхувальника.

Страхувальник (вигодонабувач) несе обов´язок негайно, до заяви претензії, повідомити контрагента про настання страхового випадку. Своєчасна інформація про страховий випадок, який потягнув великі збитки, дає страховику підстави в терміновому порядку зажадати відшкодування по каналах перестрахування, т.зв. касових збитків. Це позначає, що основна частина відшкодування, що приєднується від перестрахувальників, оплачується ними негайно, причому до представлення оригінальним страховиком документів по збитку.

Страхувальник повинен повідомити страховика про настання страхового випадку у визначені в договорі строки та засобом, указаним в договорі страхування. Така інформація може бути передана і представнику страховика. Для цього страховик вказує в полісі свого представника чи приводить список своїх агентів.

Разом з тим невиконання страхувальником обов´язку вчасно повідомити про страховий випадок не є безумовною підставою для відмовлення у виплаті страхового відшкодування. На страховику лежить обов´язок доказування, яким чином несвоєчасне повідомлення про страховий випадок позбавило його можливості уникнути чи зменшити збитки, яким чином це відбилося на інших майнових правах страховика. У разі, якщо страховик не доведе цих обставин, страхувальник (вигодонабувач) вправі вимагати по суду виплати страхового відшкодування. Таке ж право мається в цих осіб, якщо вони мають відомості, що страховик будь-яким іншим способом вчасно довідався про настання страхового випадку.

Перелік обов´язків, наведений в статті, не є вичерпним, тому при укладенні договору сторони можуть встановити й інші обов´язки страхувальника.