У системі виборчого права відомим є поділ суспільства на курії, так зване куріальне представництво. Так, за законом 1873 р. все населення Австрії було поділене на 4 курії: 1) землевласників; 2) торговельних та промислових палат; 3) міст; 4) сільських громад. Кожна курія обирала до парламенту певну кількість представників. Виборці курії землевласників повинні були володіти нерухомістю, курії міст і сільських громад - платити встановлений виборчий податок, курії торговельних і промислових палат - бути членами палат.

Куріальне представництво було запроваджене також і у Російській імперії при виборах Державної Думи у 1906 р. Все населення поділялося також на 4 курії: землеробська, селянська, міська і робітнича. У землеробській курії один депутат представляв 2000 чоловік, у селянській - 30000, у міській - 4000, а у робітничій - 90000, тобто вибори були нерівними і непрямими.

Сьогодні куріальні виборчі системи створюються в суспільствах, де існує гостра проблема забезпечення представництва в парламенті нечисленних етнічних, соціальних, професійних або демографічних груп. Для кожної курії передбачаються норми представництва і відповідно до них створюються виборчі округи.

Елементи системи куріального представництва мають місце у процедурах формування верхніх палат двопалатних парламентів і в наш час. За куріальною виборчою системою проводять вибори парламенту в Зімбабве, на Фіджі і в Новій Зеландії тощо.