1) Проступки - делікти (від лат. delictum- проступок) - правопорушення, які наносять шкоду особі, суспільству, державі - вони можуть бути: конституційними, дисциплінарними, матеріальними, адміністративними, цивільно-правовими.

2) Злочини - відокремлюються від проступків більш значним ступенем суспільної небезпеки.

Все це вище ми приводили для того, щоб визначити місце адміністративного проступку серед усієї сукупності інших правопорушень. Після цього ми з'ясували, що адміністративний проступок належить до деліктів і є одним із різновидів правопорушень. Тепер можна перейти безпосередньо до розмови про адміністративний проступок, як окрему правову категорію.

В.А. Юсупов наводить нам певне джерело адміністративних проступків: " На ці прояви впливають реальні потреби функціонування окремих органів та повсякденна, насичене протиріччями, життя людей. Інтереси окремих суб'єктів адміністративних правопорушень не завжди співпадають, що в окремих випадках призводить до вчинення адміністративних правопорушень" [ 207, с. 87 ].

Розглядаючи адміністративний проступок як сукупність аномальних суспільних відносин, слід звернути увагу на негативну цільову функцію цих зв'язків. В усіх випадках ця функція виступає , як перешкода в здійснюванні запрограмованого в юридичних нормах адміністративного правопорядку. Але в певних умовах залежності від суб'єкта та об'єкта проступку ця функція індивідуалізується.

Так наприклад, В.Ф.Опришко виділяє 3 види адміністративних правовідносин, що володіють негативною цільовою функцією:

"До них відносяться зв'язки: спрямовані проти встановлених форм й методів державного управління; заважаючи здійсненню цілей окремих державних та громадських органів; які порушують законні інтереси та права громадян "[ 165, с. 18 ].

Ось ми і дійшли до самої суті нашого дослідження. Базуючись на всьому вищезазначеному, ми дамо визначення адміністративного проступку, розглянемо його ознаки та деякі спеціальні питання, які торкаються саме цієї проблеми.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі КУпАП ) "Адміністративним правопорушенням  (проступком) визнається  протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на  громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управляння і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність"[ 65 ].

Ця стаття КУпАП дає нам загальне поняття адміністративного проступку як підстави адміністративної відповідальності. В цій статті законодавець намагається виділити найбільш яскраві характеристики правопорушення, яке визначається адміністративним проступком (правопорушенням). Однак, слід зазначити, що в статті не вказується, в чому саме особливість цього правопорушення в порівнянні з іншими протиправними діями (злочинами, дисциплінарними проступками).

В результаті цього на практиці виникають значні труднощі при кваліфікації конкретних протиправних дій, особливо в таких випадках, коли вони посягають на суспільні відносини, які охороняються не тільки заходами адміністративного примусу, але й кримінальним законом (наприклад, в області охорони праці та здоров'я населення, на транспорті та ін.).

Слід також зазначити, що ситуація погіршується також тим, що ст. 9 КУпАП ототожнює поняття "адміністративне правопорушення" та "адміністративний проступок". В останній час ведеться дуже багато дискусій про розмежування цих понять. Про це говорять такі вчені, як А.С.Василь'єв, Є.С. Герасименко. З точкою зору, що потрібно розрізняти поняття адміністративний проступок та адміністративне правопорушення, ми згодні повністю. На наш погляд, цю точку зору можна підтвердити низкою аргументів:

1) Термін "правопорушення" є узагальненим, родовим для всіх деліктів. Наприклад, в кримінальному праві кримінальне правопорушення ми називаємо "злочин", тобто ми не припускаємо двояке трактування цього делікту. Так саме і в адміністративному праві слід зазначити тенденцію до спроб навести більш узагальнене поняття. Тому в літературі і поділяють правопорушення на злочини та проступки (різновидом яких, наприклад, є й адміністративний проступок).

2) Необхідно також відзначити, що окрім термінологічного аспекту, зазначеного в пункті 1, для правильної кваліфікації адміністративних проступків необхідно уяснити, в чому специфіка правової природи та соціальної сутності цього виду правопорушення.

Аналіз законодавства про адміністративну відповідальність показує, що термінологічний прикметник "адміністративний" (наприклад, адміністративний проступок) указує не на сферу суспільних відносин, де вчиняються ці противоправні діяння (тобто не на сферу державного управління), а на ті обставини, що за вчинення цього правопорушення застосовуються заходи адміністративного примусу, тобто один з видів державного примусу, який характеризується специфічними ознаками, наприклад, застосовується органами державної виконавчої влади, у позасудовому порядку. На основі спеціально встановлених адміністративно - процесуальних норм тощо.

 Це підтверджується тим фактом, що адміністративний примус (різновидом якого є й адміністративна відповідальність), може застосовуватися за протиправні діяння, які посягають на різні суспільні відносини, які регулюються різними галузями права (земельним, цивільним, адміністративним та ін.) Звідси можна зробити висновок, що адміністративні проступки - це специфічний різновид правопорушень, за вчинення яких застосовуються міри адміністративної відповідальності. Тому, щоб уникнути термінологічної неув'язки, правопорушення, за які настає адміністративна відповідальність, слід називати не "адміністративними правопорушеннями", а більш точно - "адміністративними проступками".

В цьому ми підтримуємо думку Є.С. Герасименко. На його думку поняття "адміністративний проступок" та "адміністративне правопорушення" мають право на власне існування. Так, термін "адміністративний проступок" міг би замінити власне значення, саме те, що закріплюється чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення.

"Термін "адміністративне правопорушення" мав би означати порушення всіх норм у галузі адміністративного права, викликаючи адміністративні проступки" [ 99, с. 7 ]. Тобто зміст терміну "адміністративне правопорушення" мав би бути значно ширшим, ніж визначений Кодексом у даний час.

В основі такого розмежування лежить принцип розподілу залежно від охоронюваних суспільних відносин. На думку автора, існування такого поняття як адміністративне правопорушення, відокремленого від адміністративного проступку, дозволило б підсилити примусовий характер саме адміністративного права для всіх учасників адміністративних правовідносин.

Серед характеристик рис, які відокремлюють адміністративне правопорушення від адміністративного проступку, можна назвати специфічне коло охоронюваних правовідносин - відносин, що регулюються "управлінською частиною" адміністративного права, включення до кола суб'єктів правопорушення юридичних осіб.

Тобто в підсумку про розмежування понять "адміністративний проступок"  та "адміністративне правопорушення" можна сказати наступне: адміністративним правопорушенням слід вважати будь-яке порушення норм адміністративного права, тоді як адміністративний проступок є протиправним діянням, за вчинення якого законодавством передбачено накладення адміністративного стягнення. Доцільно застосувати при визначенні цього явища термін "адміністративний проступок", а не користуватися двома термінами, як це має місце в чинному КУпАП. Зважаючи на це, необхідно перейменувати згаданий нормативний акт таким чином: "Кодекс законів України про адміністративні проступки".

Порушення всіх норм у галузі адміністративного права, за винятком адміністративних проступків - адміністративні правопорушення. (Наприклад: в Законі України "Про звернення громадян" від 2.10.96 р. говориться: "У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою воно в термін 5 днів повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями " [23].

І ось, якщо посадова особа порушила цей строк вона несе певну відповідальність, але не адміністративну, а дисциплінарну (хоча очевидне порушення адміністративного законодавства). Тобто за вчинення адміністративного правопорушника застосовуються інші міри державного примусу (наприклад, як зазначено вище). В нашій роботі мова буде йти саме про адміністративні проступки.

Адміністративний проступок як і правопорушення має цілу низку ознак, більшість яких зазначена в понятті адміністративного проступку згідно ст. 9 КУпАП.

Ознаки адміністративного проступку.

1. Протиправність (вона означає, що дію чи бездіяльність прямо заборонено адміністративно - правовими нормами. Ознака протиправності вказує також на неприпустимість аналогії закону, що сприяє зміцненню законності, включає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за діяння, не передбаченні законодавством про адміністративні правопорушення;
2. Винність (вона передбачає наявність в особи відповідного вчинку та його наслідків) . Законодавець вважав за необхідне вказати на форми вини, які мають юридичне значення. Це умисел (вина у формі умислу) і необережність (вина у формі необережності). Умисел може бути прямим чи непрямим (евентуальним). Необережна вина проявляється у формі самовпевненості чи недбалості. Вина враховується при накладенні адміністративного стягнення, при звільнені від адміністративної відповідальності чи передачі матеріалів про вчинення адміністративного проступку на розгляд громадської організації або трудового колективу.
3. Карність (вона означає, що адміністративним проступком визнається лише таке протиправне, винне діяння, за яке законодавством передбачено застосування адміністративних стягнень).
4. Суспільна небезпечність або суспільна шкідливість.

Адміністративні проступки суспільно шкідливі або суспільно небезпечні?

Багаторічна дискусія з цього приводу за участю спеціалістів у галузі адміністративного, кримінального, цивільного права, теорії права, кримінології підстав для однозначного висновку не дає. Отже з даного питання в юридичній науці найрельєфніше визначились дві позиції:

Прихильники оцінки адміністративного правопорушення, як явища суспільно-шкідливого (Н.Дурманов, Б.Здравомислов, О.Якуба, І.Самощенко та ін.) спрямовуються на твердження про те, що злочини - якісно особливий вид правопорушень, а їх основна матеріальна властивість полягає у суспільній небезпечності, притому суспільна небезпека певно характеризує виключно злочини. Тому для інших правопорушень дана ознака не обов'язкова. Визнання злочину як громадсько-небезпечного злочину міститься в ч. 1 ст. 11 КК України, а в ч. 2 цієї ж статті фіксується, що не є злочином дія чи бездіяльність, які хоч формально і містять ознаки будь якого вчинку, передбаченого Особливою частиною даного Кодексу, але через малозначущість не є громадсько-небезпечними.

 Отже, зазначають вчені, у праві чітко закріплено, що "малозначущий протиправний учинок не є громадсько-небезпечним і не може розглядатися як злочин" [ 124, с. 243 ].

Виходячи з цього положення, можна зробити два висновки.

Перший: ознака суспільної небезпеки властива тільки злочинам, інші правопорушення позбавленні цієї якості. Тобто можна так говорити і про адміністративні проступки як різновид останнього.

Другий: адміністративні проступки не являють собою суспільної небезпеки, це суспільно-шкідливі, антигромадські явища. Тому і відрізняються злочини від адміністративних проступків тим, що злочини - діяння суспільно-шкідливі, а адміністративні проступки - діяння лише шкодочинні.