Цільовий план Україна-НАТО на 2006 рік визначив розроблення плану підготовки цивільних працівників, у тому числі шляхом їх навчання за кордоном.

Цивільний контроль за діяльністю міліції - це велика за обсягом проблема, проте у ній з кожним роком помітнішим стає прогрес, частково завдяки стимулу, яким для України, як і для багатьох країн, є підготовка до вступу в НАТО.

Узагальнення вказаних нормативно-правових актів робить можливим виокремлення головних законодавчо встановлених принципів діяльності правоохоронних органів, що разом із показниками ефективності виконання зазначеними органами їх функціональних обов'язків є водночас об'єктами, а стан їх дотримання - критеріями демократичного цивільного контролю.

Загальні положення Конституції та базових Законів України з питань демократичного цивільного контролю за діяльністю міліції та велика кількість спеціалізованих законів та інших нормативних актів передбачають побудову в Україні демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами на основі універсальних демократичних принципів: верховенства права, поваги до прав людини і громадянина, демократичної підзвітності, прозорості, деполітизації і деідеологізації контролю.

Відповідно до Закону України "Про міліцію" [4] принцип відповідності діяльності принципам верховенства права та законності передбачено ст. 3 ("законність є одним з принципів, на яких має базуватися діяльність міліції"), ст. 5 ("міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності до закону; жодні виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції") та ст. 18 ("працівникам міліції забороняється займатись будь-якими видами підприємницької діяльності").

Принцип поваги до прав і свобод людини та громадянина відображено в ст. 2 ("до основних завдань міліції відносить забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод та законних інтересів") та ст. 5 ("міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини, незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань").

Принцип позапартійності та деполітизації передбачено ст. 3 ("забороняється у підрозділах міліції діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету; при виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань") та ст. 18 ("працівники міліції не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, які мають політичну мету").

Принцип демократичної підзвітності відображається в ст. 25 ("контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України і в межах своєї компетенції відповідні ради") та ст. 7 ("заступник міністра внутрішніх справ України - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальники головних управлінь, управлінь МВС в областях, містах та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) один раз на рік звітують перед відповідними радами про стан боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку; керівник місцевої міліції у встановлені відповідною радою строки звітує перед нею про стан охорони громадського порядку та громадської безпеки на відповідній території").

Принцип прозорості діяльності передбачено ст. 3 ("діяльність міліції є гласною; вона інформує органи влади та управління, трудові колективи, громадські організації, населення та засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи з його зміцнення; за погодженням з міліцією, засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах; не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю").

Необхідно зауважити, що цивільний контроль за діяльністю міліції має бути демократичним, тобто він повинен здійснюватися на основі Конституції органами, що були обрані за волевиявленням народу. Використовуючи словосполучення "демократичний цивільний контроль", необхідно мати на увазі, що, передусім, йдеться про політичне управління (керівництво) та контроль у правоохоронній сфері з боку демократичних, легітимних органів влади (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах їх повноважень, прокуратура України, судові органи України).

Демократичність полягає в тому, що у процесі здійснення дієвого цивільного контролю за діяльністю міліції активними його суб'єктами, крім державних структур, повинні бути недержавні структури, зокрема, ЗМІ, об'єднання громадян і громадяни безпосередньо. Контроль з боку суспільства повинен передбачати тісний взаємозв'язок міліції із суспільством, визнання правоохоронцями його цінностей та сприйняття себе як його невід'ємну частину, визнання ролі громадської думки як важливого фактору, який суттєво впливає на правоохоронну сферу держави, тобто міліція повинна бути підпорядкована цивільній владі. Відносини між суб'єктами цивільного контролю та його об'єктом повинні будуватися на демократичних принципах, з чітко визначеним розмежуванням повноважень і відповідальності. Громадянському суспільству повинні бути підзвітні як працівники міліції, так і цивільна влада.

Лише дієвий демократичний цивільний контроль може забезпечити відкритість процесів обговорення і прийняття державних рішень з питань розвитку правоохоронної сфери [14, с. 71]. Контроль, який здійснюється не лише державою, але й громадянським суспільством, урізноманітнює можливі канали та засоби його впливу на правоохоронну сферу. Демократичний цивільний контроль надає міліції необхідної легітимності і цим завойовує вищий ступінь сприймання і більшу повагу широких кіл суспільства. Значущим елементом щодо сутності демократичного контролю за діяльністю міліції є усвідомлення тієї істини, що цивільний контроль - це неодмінна умова нормального функціонування держави та гарант демократизації міліції.

Розуміння проблеми цивільного контролю не повинно обмежуватися лише питаннями підпорядкування міліції, воно є набагато глибшим. Цивільний контроль за діяльністю міліції - це комплекс управлінських і контрольних заходів, що здійснюються державними органами законодавчої, виконавчої та судової влади, а також громадськими інститутами суспільства. Цивільний контроль як елемент соціального регулювання покликаний виявляти зародження або існування негативних явищ і тенденцій та сприяти їх подоланню через системи державного управління.

Відповідно до Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави", основними завданнями цивільного контролю є спрямування діяльності правоохоронних органів на реалізацію визначених засадами внутрішньої і зовнішньої політики завдань у сфері національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності з метою становлення і розвитку громадянського суспільства та зміцнення конституційного правопорядку в державі, здійснення функцій у сфері національної безпеки, оборони та зміцнення громадського порядку, дотримання законності в діяльності правоохоронних органів держави, підтримання політичної стабільності в суспільстві, створення умов, які унеможливлюють використання правоохоронних органів для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності, а також в інтересах окремих осіб, політичних партій, громадських організацій. Завданнями цивільного контролю є також попередження та недопущення порушень конституційних прав і свобод, захист законних інтересів громадян України, які перебувають на службі у правоохоронних органах, осіб, звільнених з зі служби, а також членів їхніх сімей. Цивільний контроль повинен забезпечити врахування громадської думки, пропозицій громадян та громадських організацій при обговоренні й ухваленні рішень з питань діяльності, правоохоронних органів та посадових осіб у сфері оборони, національної безпеки, зміцнення громадського порядку і законності, виділення відповідно до законів у необхідних обсягах і раціональне використання бюджетних коштів, спрямовуваних на утримання і функціонування правоохоронних органів держави, використання за цільовим і функціональним призначенням державного майна, переданого правоохоронним органам, своєчасне, повне і достовірне інформування органів державної влади та суспільства про діяльність правоохоронних органів, забезпечення її відповідності вимогам Конституції і законів України, нормам міжнародного права, реальній криміногенній обстановці, завданням забезпечення надійної оборони і безпеки держави, зміцнення громадського порядку.

Цивільний контроль здійснюється державними органами та посадовими особами, а також об'єднаннями громадян, громадянами і ЗМІ, які є зовнішніми відносно органів міліції. Таким чином, міліція та її керівництво підзвітні як трьом гілкам державної влади - законодавчій, виконавчій та судовій, так і суспільству в особі громадських структур і громадян. Демократичний цивільний контроль за діяльністю міліції можна представити у вигляді гнучкої системи, що включає наступні види: державний контроль (на рівнях законодавчої, виконавчої та судової влади) та громадський контроль (що здійснюється об'єднаннями громадян, громадянами особисто та ЗМІ).

Однією з ключових проблем у сфері цивільного контролю за діяльністю міліції є те, що правоохоронна сфера реально не завжди є пріоритетом ні для виконавчої, ні для законодавчої гілок влади. На жаль, сьогодні в Україні механізм взаємодії гілок влади у сфері контролю за міліцією ще не має достатнього законодавчого напрацювання. Необхідно констатувати, що в Україні цивільний контроль відбувається досить стихійно. В зв'язку з цим, необхідним є правове та законодавче оформлення і забезпечення діяльності комплексного механізму цивільного контролю за діяльністю міліції, який передбачав би поєднання та взаємодоповнення його різних видів і рівнів, не порушуючи принцип розподілу влади та її демократичну взаємодію із суспільством.

Дослідження процесів становлення громадянського суспільства в Україні свідчить про їх повільність і реформованість. Сьогодні рівень громадянської активності українського суспільства є надзвичайно низьким. Так, відповідно до результатів соціологічного опитування, проведених Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, лише 3,6% громадян засвідчили членство в громадських організаціях, 2,6% - в політичних партіях; залучення до активної громадської діяльності вважають себе лише 4,7% громадян [15, с. 637].

Водночас, поширеною є практика організації штучної громадської підтримки політичних ініціатив влади та близьких до неї політичних сил, а також створення громадських структур керованих представниками виконавчої гілки влади. Так, наприклад, наприкінці, 2001 року було створене Всеукраїнське громадське об'єднання "Антикорупційний форум". Ініціативну групу зі створення цієї громадської організації очолив голова Державної податкової адміністрації М.Я. Азаров. Проте слід зазначити, що Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією "вважає, що деякі дії віце-прем'єр-міністра, міністра фінансів Миколи Азарова можна кваліфікувати корупційними" [16].

Практика організації штучної підтримки політичних ініціатив влади і провладних політичних сил та створення громадських структур, керованих представниками виконавчої гілки влади, за умови низького рівня громадянської активності суспільства, створюють ілюзію демократичності влади та існування демократичного цивільного контролю за діяльністю міліції та фактично усувають проблему забезпечення принципу демократичної підзвітності правоохоронних органів.