Практикою доводиться існування групи прав "третього покоління" - прав "солідарності", яка включає право на мир, на чисте навколишнє середовище, на рівне користування спільною спадщиною людства, право на здоров'я, на гуманітарну допомогу тощо [6, с. 24; 187, с. 184-186]. Усі ці права є колективними, оскільки вимагають зусилля всіх національних сил. Водночас вони виражають й індивідуальні потреби.

І, нарешті, класифікація прав людини, яка найчастіше зустрічається в науково-довідковій літературі, це розподіл їх  на - громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні, сімейні та інформаційні [102, с.215-217; 109, с.92-98; 103, с.126-143; 39, с.114-122].

•Громадянські (або особисті) права - можливості людей, що характеризують їх фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб. Ці права мають 
 забезпечити свободу та незалежність індивіда як члена громадянського суспільства, а також його юридичну захищеність від будь-якого протиправного посягання. Вони повинні забезпечити суто індивідуальний розвиток особистості.

До них відносять права: на життя; на недоторканність особи, житла, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на вибір місця проживання, свободу пересування, на вільне залишення території України та повернення будь-коли в Україну; на вільне виявлення своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду, віросповідання і т. і.

Щодо даного виду прав  серед науковців немає єдиної думки. Ряд вчених (П.М.Рабінович, В.О.Котюк та ін.) не виділяють категорію громадянських (особистих) прав. Вони вирізняють таку категорію, як фізичні або природні права, якими людина наділена з огляду на факт свого народження на світ, які є невідчужуваними, тому що неможна відділити їх від людини без явної загрози втратити в ній члена суспільства (право на життя, свободу, недоторканість, честь і репутацію). Тобто це права, які відповідають фізіологічним потребам існування людини.

До даних прав можна віднести так звані сімейні права -тобто можливості людини і громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах. Зміст цього права складає: право на невтручання в особисте сімейне життя; право на добровільне одруження, рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї; право на державну охорону сім'ї, материнства, батьківства і дитинства; право на рівність дітей незалежно від походження чи народження у шлюбі або поза шлюбом.

•Політичні права покликані задовольняти потреби людини в управлінні суспільством. Вони пов'язані з можливостями людини і громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їхніх службових осіб та об'єднань громадян, критикувати вади в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'єднаннях громадян.

До цієї групи входять такі права: брати участь в управлінні державними та громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування; обговорювати, приймати закони й виносити рішення загальнодержавного та місцевого значення, беручи участь у всеукраїнському та місцевих референдумах; надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб; утворювати об'єднання громадян (політичні партії, громадські організації) та брати участь у їхній роботі; збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи й демонстрації, про що завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; вибирати й бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування; мати громадянство.

•Економічні права - можливості людини і громадянина брати участь у виробництві матеріальних благ.

Вони складаються з: права на приватну власність (індивідуальну і колективну); права на працю і вибір професії та роду трудової діяльності; можливість вибору роду занять і роботи за покликанням; права на професійну підготовку і перепідготовку; права на справедливу оплату праці; права на страйк; права на відпочинок тощо.

•Соціальні права - це можливості людини і громадянина на забезпечення належних соціальних умов життя.

До них належать: право на охорону здоров'я; право на житло; право на матеріальне забезпечення у старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника та ін.; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (харчування, одяг, житло).

•Екологічні права - це можливості людини користуватися сприятливим оточуючим природним середовищем. Це права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, охорону здоров'я від його несприятливого впливу, відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю та майну екологічними правопорушеннями; це право на природокористування та ін.

•Культурні права - це можливості збереження і розвитку національної самобутності людини, доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства.

До них відносять - право на освіту; право на користування досягненнями вітчизняної та світової культури; право на свободу наукової, технічної та художньої творчості; право на захист інтелектуальної власності; право на використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності тощо.

•Інформаційні права - характеризують нову епоху розвитку людини і суспільства. Від їх закріплення та дотримання залежить взагалі реалізація всього правового статусу особи.

До цих прав можна віднести: свобода думки,  право вільно збирати, отримувати, передавати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово та в інший спосіб на свій вибір будь-яким законним шляхом, свобода масової інформації.

Узагальнюючи все вищевикладене можемо сказати:

1. Сучасний каталог прав людини, зафіксований в міжнародно - правових документах і конституціях - результат довготривалого історичного становлення еталонів і стандартів, які стали нормою сучасного демократичного суспільства. Права людини, що визначають сферу її свободи і засновані на формальній рівності, стали одним з головних ціннісних орієнтирів суспільного розвитку. Проблема прав людини завжди була предметом гострої класової боротьби, яка велась за  набуття прав, розширення прав, що фіксували статус людини в суспільстві.

2.Необхідним на нашу думку є необхідність дати чітке відмежування понять "основні", " конституційні" та інші права людини. Відсутність чітких формулювань дещо ускладнює відповідь на це питання. Однак, на наш погляд, основні права індивіда - це і є конституційні права. Основні права являються суб'єктивними. Це істина, яка сьогодні є очевидною, в ході історичного розвитку неодноразово заперечувалась. В сучасному суспільстві існує потреба у створенні універсальних міжнародно - правових стандартів, котрі теж є основними правами людини,  що встановлюють загальнолюдські стандарти прав людини.

3. В сучасному законодавстві України законодавчо закріплене правове положення людини своєю основою має саме природно-правову концепцію, яка обумовила в якості первинних принципів свободу та невід'ємність, невідчужуваність прав людини, які належать їй від народження. Визначаються орієнтири у взаємовідносинах держави і людини - свобода, рівність, верховенство права, універсальність прав людини. І на цих засадах, принципах, окрім закріплених за людиною фактичним обсягом прав і обов'язків, здійснюється користування цими правами і свободами.

4. Проголошення любого права людини, навіть закріпленого відповідними актами держави і її органів, не має ніякого значення без реальних гарантій його здійснення. Під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини і громадянина розуміють систему соціально - економічних, політичних, моральних, юридичних умов, засобів і способів, що забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону і надійний захист. Без гарантій права, свободи і  обов'язки людини і громадянина перетворюються в своєрідні "заяви про наміри ", які не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства, а носять лише декларативний характер.