Оскільки вона є специфічною складовою органів виконавчої влади, то доцільним було б указати на їхні спільні ознаки. Так, Ю.О. Тихомиров, спираючись на сталі наукові розробки та тривалий досвід їх існування, пропонує декілька ознак, серед яких: наявність в органу виконавчої влади свого статусу, уреґульованого конституційно, законодавчо та за допомогою підзаконних нормативних актів [109, с. 205-206].

Як справедливо зазначає О.Д. Крупчан, основний елемент правового статусу органу виконавчої влади - компетенція, стрижнем якої є повноваження органу, що діє від імені держави, виконує її функції з правом делеґування окремих повноважень у передбачених законом випадках [106, с. 57]. При цьому зауважимо, що в Законі України "Про міліцію" та в інших нормативних актах термін "компетенція" підмінюється термінами "повноваження" чи "права та обов'язки", що потребує більш чіткого їх уточнення та розмежування.

Зважаючи на те, що питання компетенції міліції громадської безпеки в правовій і науковій літературі не отримали ще свого комплексного аналізу, зробимо спробу здійснити його на підставі загальних понять.

Довідкова література дає поняття компетенції як визначеної та закріпленої законом або іншими нормативними актами сукупності повноважень посадової особи або державного органу. Установлення компетенції має на меті чітку організацію і спеціалізацію діяльності різноманітних органів державного апарату, а порядок установлення і обсяг компетенції залежать від того, до якої ланки державного апарату належить державний орган, від його взаємовідносин з іншими державними органами [234, с. 62].

У юридичній літературі існують різні думки вчених щодо поняття "компетенція". За радянського часу компетенцію державного органу розглядали як владні повноваження та підвідомчість [236, с. 160]. За останні роки до вирішення компетенції органів виконавчої влади намітилося декілька підходів. Окремі дослідники визначають її як владні повноваження органів [252, с. 212]. Тобто кожен орган діє від імені держави, наділений владними повноваженнями, які здійснюються на основі законів, і видає обов'язкові для виконання правові акти. Інші вважають повноваження органів складовою їх компетенції або функцій, а саму компетенцію - системою повноважень (прав і обов'язків) органу, котрі мають зовнішньовладний характер [113, с. 26-27; 252, с. 216]. А деякі з них до компетенції органів відносять також предмети їх відання, підвідомчість [27, с. 77].

Але, незважаючи на різноманіття наведених понять змісту компетенції, вищеназвані автори сходяться в одному: компетенція містить у собі визначену законом або іншими нормативними актами сукупність прав та обов'язків цього органу, що, на наш погляд, є правильним. Адже будь-який орган для виконання поставлених перед ним завдань повинен бути наділений відповідними правами та обов'язками. Доцільно мати на увазі й те, що завдання визначають певні функції органу, тобто основні напрямки його практичної діяльності.

Таким чином, компетенція органу передбачає нерозривний зв'язок прав та обов'язків із завданнями та функціями, які він виконує. Усе це дозволяє, на нашу думку, зробити висновок про те, що зміст компетенції складається із завдань і функцій органу; конкретного обсягу прав, наданих йому державою для вирішення поставленого завдання; покладених на нього обов'язків.

Виходячи з загальновизнаних понять компетенції державного органу і центрального органу виконавчої влади та положень Концепції адміністративної реформи в Україні про консолідацію виконавчої влади в поєднанні із змінами, що відбуватимуться насамперед на мікрорівні, та децентралізацією функцій на рівні місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування [94, с. 46], спробуємо відобразити своє бачення поняття компетенції міліції громадської безпеки.

На наш погляд, компетенцію міліції громадської безпеки слід визначити як чітко встановлене державними органами, місцевим самоврядуванням у певних нормативно-правових актах коло повноважень щодо охорони правопорядку, забезпечення прав і свобод громадян, громадської безпеки та надання консультативних юридичних послуг населенню.

Як свідчить узагальнення компетенційної практики, найбільш типовими формами закріплення компетенції (повноважень) та їх реґулювання є конституційна; на основі законів і підзаконних актів виконавчої влади; за допомогою договірного способу визначення й розмежування повноважень і форми, пов'язаної з делеґуванням повноважень одного органу іншому. До цього ж слід додати, що важливим є вдале співвідношення між оформленням повноважень у загальних статутних законах і конкретних положеннях про ті чи інші органи.

До речі, в іноземних державах поліція як "силовий" компонент виконавчої влади виконує також правоохоронні функції та є самостійним державним інститутом з особливою компетенцією, владними повноваженнями, специфічною структурою та системою управління. При цьому показово, що конституції та конституційні закони США, Великої Британії та інших країн англосаксонської системи права зовсім не містять згадки про поліцію як автономну ланку виконавчої влади, щоб не підкреслювати її "силове" призначення [283, с. 25].

Бачиться доцільним не лише встановлення та нормативне закріплення обсягу й змісту компетенції того чи іншого органу, а й вироблення механізму її реалізації. Щодо компетенції міліції громадської безпеки, на нашу думку, він має передбачити:

• забезпечення стійких законодавчих засад її діяльності;
• комплексне застосування організаційних, кадрових, економічних, юридичних, психологічних і матеріально-технічних засобів;
• запровадження досконалих процедур діяльності органів, які формують режим реалізації повноважень міліції громадської безпеки;
• постійне врахування сприятливих і несприятливих чинників, які впливають на стан правопорядку;
• прогнозування стану громадської безпеки, ефективності залучення населення до охорони громадського порядку;
• ефективне використання потенціалу державного та громадського контролю з метою якісного розгляду спорів щодо компетенції міліції громадської безпеки.

Формування адміністративно-правового статусу міліції громадської безпеки та його адекватність сучасним суспільним відносинам повинні забезпечуватися за допомогою нормативно-правових актів різного рівня. Усебічне дослідження організації та діяльності мiлiцiї громадської безпеки, правового реґулювання її статусу визначає нормативні підстави функціонування міліцейських структур у межах компетенції. А це, у свою чергу, передбачає визначення великої різноманітності її функцій.

Термін "функція" за своїм змістом означає обов'язок, коло діяльності, призначення, виконання, здійснення i таке інше [233, с. 543; 235, с. 1453]. Під функціями розуміють і цілі, які ставить держава перед виконавчою владою, а також правові засоби (обов'язки та повноваження), які застосовуються для досягнення цілей. Кожна функція як певний вид діяльності, наприклад виконавчої влади, характеризується певною самостійністю, має свою сферу дії та реалізується відповідними методами. Функції відображають зміст діяльності виконавчої гілки влади та характеризують її специфіку [12, с. 302-312; 74, с. 11; 98, с. 191; 264, с. 8-10]. Основною функцією виконавчої влади є функція охорони громадського порядку й забезпечення національної та громадської безпеки, яку здійснюють підрозділи міліції громадської безпеки та яка залишається такою ж важливою і необхідною в сучасний період. І як свідчить історія, у більшості країн світу тоталітарна держава трансформувалась у правову без будь-яких втрат поліцейських функцій [35, с. 46].

Питання функцій дуже важливе стосовно до сучасної системи органів внутрішніх справ. Для успішного виконання завдань, поставлених перед ними, організаційно-структурна побудова цієї системи повинна відповідати їх функціям. На зміст структури органів внутрішніх справ, як справедливо вказують вчені, впливають також: поява нових функцій; скасування старих функцій; актуалізація функцій у зв'язку з кількісними та якісними перетвореннями апаратів управління; актуалізація функцій у зв'язку з упровадженням нових технічних засобів; істотні зміни в навколишньому середовищі [243, с. 57-58].

Держава, органи внутрішніх справ зводять головні напрямки діяльності, під якими розуміють функції, на безпосередні та взаємопов'язані дії боротьби зі злочинністю [250, с. 3].

У юридичній літературі з проблем управління органами внутрішніх справ поняття " функція" розглядається, з одного боку (стосовно до змісту управління), як діяльність системи, що керує виконанням поставлених перед нею завдань, з іншого - як здійснення діяльності органів внутрішніх справ із безпосереднього забезпечення охорони громадського порядку i боротьби зі злочинністю [134, с. 101-109].

Під основними функціями органів внутрішніх справ узагалі слід розуміти основні напрямки їх діяльності в процесі вирішення поставлених перед ними завдань, тобто функції органу внутрішніх справ охоплюють собою сукупність способів, методів, прийомів i дій, за допомогою яких виконуються завдання i досягаються цiлi органів внутрішніх справ [25, с. 83]. Кожна з функцій, покладених на орган внутрішніх справ, конкретизується у функціях його структурних пiдроздiлiв, а функції останніх розподіляються у формі функціональних обов'язків кожного окремого працівника, підрозділу, які виконуються постійно.

На підставі викладеного, на нашу думку, функції мiлiцiї громадської безпеки треба визначити як комплекс організаційних і правоохоронних дій з організації та безпосереднього здійснення охорони громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, громадської безпеки, надання консультативних юридичних послуг населенню.

Функції мiлiцiї громадської безпеки відповідно до її завдань можна поділити на основні, забезпечувальні та функції загального керівництва. Серед основних вагоме місце займають функції: ґарантування особистої та громадської безпеки; захисту прав, свобод і законних інтересів громадян; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; забезпечення безпеки дорожнього руху; захисту власності від протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; надання соціальної та правової допомоги громадянам, державним органам, підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

У створенні належних кадрових, матеріально-технічних, фінансових, побутових та інших умов діяльності мiлiцiї громадської безпеки важливу роль відіграють функції забезпечення, які мають внутрішній характер. Організація роботи пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки багато в чому залежить від функцій загального керівництва, і в першу чергу від налагодження надійних зв'язків між підрозділами та належного контролю за їх діяльністю.

Організаційна діяльність (організаційна робота) полягає в здійсненні апаратами й підрозділами мiлiцiї громадської безпеки комплексу управлінських функцій, що спрямовані на підвищення ефективності їх правоохоронної діяльності з безпосередньої охорони громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян i громадської безпеки. Основою правового реґулювання такої діяльності підрозділів міліції громадської безпеки є Настанова з організації роботи органу внутрішніх справ [179], яка визначає порядок організації роботи відділу (управління) внутрішніх справ району, міста, району в місті та на транспорті згідно з завданнями, покладеними на нього.