Складність сучасних завдань міліції потребує підвищення рівня координації діяльності служби з іншими державними органами та громадськими об'єднаннями. Правовою основою функціонування цього напрямку є положення ст. 6 Закону України "Про мiлiцiю", у якій установлено вимоги щодо сприяння державних органів, громадських об'єднань i громадян у виконанні завдань мiлiцiї громадської безпеки, Закони України "Про об'єднання громадян" [200], "Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону" [218] та положення окремих підзаконних актів.

Що стосується відомчого правового реґулювання, то ці питання більш детально вирішено в Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ України по забезпеченню взаємодії з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку [169], відповідно до якої на підрозділи міліції громадської безпеки покладається:

• розроблення методичних рекомендацій для ОВС щодо організації роботи громадських формувань, задіяних в охороні громадського порядку та найбільш ефективного розміщення їх сил і засобів;
• організація навчання членів цих формувань формам і методам боротьби з правопорушеннями;
• надання постійної методичної допомоги керівним органам (штабам, координаційним радам, правлінням тощо) громадських формувань в організації, плануванні й обліку їх роботи, у впровадженні найбільш ефективних форм і методів боротьби з правопорушеннями;
• вивчення, узагальнення, розповсюдження передового досвіду взаємодії з населенням і громадськими формуваннями шляхом проведення практичного навчання особового складу органів внутрішніх справ у системі початкової та подальшої службової підготовки, на учбових заняттях, семінарах, нарадах;
• надання громадським формуванням допомоги з питань висвітлення їх діяльності в засобах масової інформації;
• підготування пропозицій щодо заохочення членів громадських формувань, які сумлінно ставляться до виконання своїх обов'язків з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень;
• підготування пропозицій про заохочення працівників, що творчо застосовують передові форми та методи роботи, виявляють активність у здійсненні взаємодії з населенням і громадськими формуваннями, а також домагаються найбільш високих результатів на цій ділянці роботи.

Аналізуючи функції, які виконує мiлiцiя громадської безпеки, перш за все слід відзначити її повноваження щодо охорони правопорядку й забезпечення громадської безпеки та особистої безпеки громадян. Чільне місце в здійсненні таких повноважень займають підрозділи патрульно-постової служби та служби дільничних інспекторів мiлiцiї громадської безпеки.

Як свідчать звітні дані МВС України, майже 40% "вуличних" злочинів розкривається безпосередньо підрозділами цієї служби, а в середньому за добу на охорону громадського порядку виставляється близько тисячі спільних нарядів [225, с. 6].

Серед основних напрямків діяльності ППС міліції громадської безпеки слід визначити:

• забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;
• забезпечення охорони громадського порядку та безпеки громадян на вулицях, об'єктах транспорту та в інших громадських містах, у тому числі під час проведення масових заходів;
• виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинів, що скоюються на вулицях та в інших громадських місцях, активна участь у розшуку осіб, які їх вчинили;
• здійснення нагляду за дотриманням громадянами постанов і рішень органів державної влади з питань охорони громадського порядку;
• виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень на вулицях та в інших громадських містах, ужиття заходів до їх усунення;
• участь у заходах щодо врятування людей і майна під час стихійного лиха, катастроф, в інших надзвичайних обставинах.

Крім положень Закону України "Про міліцію", Статуту патрульно-постової служби міліції, питання організації та діяльності ППСМ реґулюють норми Положення про стройовий підрозділ патрульно-постової служби міліції з метою визначення повноважень, підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, поліпшення професійної підготовки кадрів, виховної роботи та морально-психологічного клімату [185].

Але з урахуванням змін у чинному законодавстві, на нашу думку, воно також потребує вдосконалення, і перш за все стосовно правового становища таких підрозділів, їх відносин з органами місцевого самоврядування, критеріїв оцінки діяльності. Перелік останніх повинен вміщувати й громадську думку про стан правопорядку, забезпечення громадської безпеки на території діяльності патрульно-постової служби.

Аналіз зарубіжного досвіду організації цієї служби показує, що в більшості країн чисельність патрульних становить від 60 до 75% особового складу поліцейських органів, працівники ППС перебувають у повсякденних тісних контактах із населенням, а громадськість оцінює діяльність поліції насамперед за результатами функціонування патрульних нарядів.

Різноманітні заходи щодо своєчасного попередження й розкриття злочинів та адміністративних проступків, організації роботи патрульно-постової служби на території обслуговування виконує служба дільничних інспекторів міліції громадської безпеки. Основне завдання сучасного дільничного інспектора міліції - стати ланкою, яка б сприяла об'єднанню зусиль правоохоронних органів і громадськості в забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.

Протягом минулого року особисто дільничними інспекторами міліції розкрито на 16% злочинів більше, ніж у 2001 році, розшукано 4,9 тисяч осіб, які переховувалися від слідства та суду, на 14,6% більше взято під адміністративний нагляд раніше судимих. Завдяки поліпшенню здійснюваної ними профілактичної роботи на 7,6% знизилася рецидивна злочинність, менше скоєно тяжких злочинів, вчинених на побутовому ґрунті [225, с. 6].

Багатофункціональність повноважень дільничних, особливості їх правового статусу передбачають тісну взаємодію з іншими галузевими службами міліції, державними органами, місцевим самоврядуванням, підприємствами, установами та громадськими організаціями, яка здійснюється в різноманітних формах: обмін інформацією, спільне планування та безпосереднє проведення спільних заходів, спрямованих на охорону правопорядку та забезпечення громадської безпеки. Зазначені напрями роботи розглянуто нами в окремому розділі навчального посібника з організації діяльності дільничного інспектора міліції [144, с. 113-125]. Більш детально діяльність цієї служби вреґульовано положеннями Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції [168] та іншими відомчими нормативними актами [170].

Актуальною є адміністративна діяльність мiлiцiї громадської безпеки (у першу чергу дільничних інспекторів мiлiцiї) щодо виявлення осіб, які становлять групу ризику за СНIД [169], здійснення контролю за порядком обігу наркотичних засобів, психотропних речовин i прекурсорів й вiдповiдних заходів щодо припинення порушень антинаркотичного законодавства [188], притягнення до юридичної відповідальності за ухилення від обстеження та профілактичного лікування осіб, хворих на венеричні хвороби, та осіб, які заражені вірусом імунодефіциту людини [73; 257].

Певний вплив на зміст правоохоронної діяльності мiлiцiї громадської безпеки має поширення надзвичайних ситуацій. У системі державних органів, які організовують i забезпечують захист населення від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих тощо, вона займає важливе місце.

Відповідно до Законів України "Про правовий режим воєнного стану" [206] та "Про правовий режим надзвичайного стану" [207] міліція громадської безпеки бере участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або в окремих місцевостях. Згідно з законодавством під надзвичайним станом розуміється передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ i організацій, який тимчасово допускає встановлені зазначеним законом обмеження в здійсненні конституційних прав i свобод, а також прав юридичних осіб і покладає на них додаткові обов'язки.

Такий стан може бути введено за умов:

• стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю i здоров'ю населення;
• масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права i свободи;
• спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;
• блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян i порушує нормальну діяльність органів державної влади, мiлiцiї громадської безпеки, органів місцевого самоврядування i таке інше.

Підрозділи мiлiцiї громадської безпеки як складова частина системи державного управління в умовах надзвичайного стану можуть наділятися додатковими повноваженнями для проведення заходів, необхідних для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційного правопорядку i законності, а також для усунення загрози безпеці громадян.

З метою проведення попереджувальних заходів, локалізації та лiквiдацiї стихійного лиха, епідемій та епізоотій при центральних і місцевих органах влади (самоврядування) формуються спеціальні (надзвичайні) комісії, до складу яких входять i представники мiлiцiї громадської безпеки, а безпосередня охорона громадського порядку i безпеки в надзвичайних умовах покладається на її підрозділи, що діють за раніше розробленими планами. Останні повинні включати вимоги щодо посилення нагляду за дотриманням посадовими особами й громадянами санiтарно-гiгiєнiчних правил, особливо в місцях масового скупчення людей; активізації боротьби з бродяжництвом; припинення розповсюдження неправдивих чуток, масових порушень правопорядку, здійснення заходів щодо охорони державного i особистого майна.

Під час воєнного стану в інтересах оборони запроваджуються обмеження в діяльності підприємств, установ i організацій, прав громадян, розширюються повноваження відповідних пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки. Так, згідно з "Положенням про Міністерство внутрішніх справ України" [203], останнє забезпечує високу бойову i мобiлiзацiйну готовність органів внутрішніх справ i військ внутрішньої та конвойної охорони, бере, відповідно до законів, участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його оголошення.

Широкі повноваження мiлiцiя громадської безпеки має щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, яке є надзвичайно актуальним завданням, оскільки кожні 15 хвилин у країні трапляється дорожня пригода, а кожні 2 години гине людина. Щорічно ж у дорожньо-транспортних пригодах гине 5,5 - 6 тисяч чоловік і дістають травми різного ступеня тяжкості 38 тисяч [225, с. 6]. Функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в межах своєї компетенції виконують стройові підрозділи Державної автомобільної інспекції МВС України. Законом України "Про дорожній рух" [166] встановлено єдину систему державного обліку показників дорожнього руху i його безпеки: транспортних засобів, водіїв, автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, аварійності та дорожньо-транспортного травматизму, адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху тощо.

Правове становище підрозділів автомобільної інспекції закріплено в Положенні про Державну автомобільну інспекцію, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. [181].