Питання забезпечення особистої безпеки народних депутатів України, їх майнових та інших прав і свобод, а також запобігання протиправним посяганням на них під час групових та індивідуальних поїздок залізничним, авіаційним, автомобільним і водним транспортом більш детально вреґульовано положеннями спільного наказу МВС, СБУ та Міністерства транспорту України, яким передбачено взаємодію цих органів і порядок здійснення контролю за забезпеченням особистої безпеки народних депутатів України.

Аналіз практики діяльності пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки свідчить про те, що її працівники в більшості випадків першими опиняються в ситуаціях, що пов'язані з травмуванням людей, які потерпіли від правопорушень, нещасних випадків. Тому своєчасні й грамотні дії працівників мiлiцiї з надання першої допомоги в таких випадках можуть врятувати потерпілим життя, попередити чи зменшити ускладнення отриманих ушкоджень.

Правовою основою захисту свідків, потерпілих та інших осіб у зв'язку з поданням ними допомоги правоохоронним органам у попередженні та розкритті злочинів є Конституція України, Закони України "Про мiлiцiю", "Про оперативно-розшукову діяльність" [201], "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" [167] та iншi.

Виконання специфічних функцій міліції громадської безпеки покладається на спеціальні підрозділи або спеціальні установи. Так, з метою забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, громадсько-політичних, спортивно-видовищних, культурно-масових, релігійних заходів, проведення спеціальних операцій та охорони громадського порядку утворюються високомобільні спеціальні підрозділи швидкого реаґування "Беркут", які згідно з Положенням [183] є резервом міністра внутрішніх справ України й за його вказівкою можуть бути тимчасово передислоковані до інших реґіонів держави для участі в невідкладних заходах щодо забезпечення правопорядку. До речі, підрозділи з питань організації та контролю за службовою діяльністю підпорядковуються заступникам начальників - начальникам міліції громадської безпеки ГУМВС, УМВС в областях. Свої особливості має комплектування особового складу цих спецпідрозділів, яке здійснюється на договірних засадах і конкурсній основі з числа працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, звільнених у запас, які мають необхідну фізичну підготовку, психологічну стійкість, здатні впевнено діяти в екстремальних умовах та виконувати завдання й функції, покладені на них.

Окремі функції міліції громадської безпеки виконують спеціальні приймальники при органах внутрішніх справ для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, і приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, правовий статус яких закріплено у відповідних положеннях [184], затверджених наказами МВС України за погодженням з Ґенеральною прокуратурою, Верховним Судом та Міністерством охорони здоров'я України.

Мiлiцiя громадської безпеки виконує свої завдання в тісній взаємодії з кримінальною мiлiцiєю. Так, у разi надходження відомостей про учинений або підготовлюваний злочин чи необхідності обов'язкового провадження попереднього слідства мiлiцiя громадської безпеки вживає відповідних заходів для їх попередження, припинення i розкриття, охорони місця пригоди. Разом із тим, кримінальна мiлiцiя надає мiлiцiї громадської безпеки методичну й консультативну допомогу, а також допомогу силами й засобами з метою успішного виконання покладених на неї обов'язків.

Розглянуті функції мiлiцiї громадської безпеки, що складають зміст її організаційної та правоохоронної діяльності, обумовлюють її структуру. Вихідне положення для визначення поняття організаційної структури мiлiцiї громадської безпеки полягає в тому, що характер організації кожної установи природно й неминуче визначається змістом її діяльності. Усі соціальні системи мають певну структуру, тобто набір елементів, які відповідним чином оформлені та взаємопов'язані між собою. Організаційна структура включає в себе сукупність структурних пiдроздiлiв, об'єднаних в орган, зв'язки підпорядкованості між ними, а також форми розподілу функцій [25, с. 86] і визначається: по-перше, характером завдань i функцій, що виконуються; по-друге, адмiнiстративно-територiальним поділом України. При цьому, якщо апарати служби мiлiцiї громадської безпеки безпосередньо входять до складу органу внутрішніх справ, виконують функції організації охорони громадського порядку, забезпечення безпеки, то стройові й спеціальні її підрозділи безпосередньо здійснюють охорону громадського порядку, забезпечення безпеки та виконують iншi адмiнiстративно-виконавчi функції цієї служби.

Забезпечення ефективної охорони громадського порядку, надійний захист прав i свобод громадян, гласності, інтересів суспільства i держави потребують чітко налагодженої, побудованої на наукових засадах організації роботи всіх апаратів i пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки.

Мiлiцiя громадської безпеки спрямовує свої основні зусилля на досягнення цілей, що визначають її призначення, тобто на забезпечення громадського порядку, захист прав i свобод громадян, інтересів суспільства i держави. Ці зусилля спрямовані на здійснення змін у соціальному середовищі (середовищі функціонування).

Разом із тим, ступінь вирішення внутрiшньоорганiзацiйних завдань якраз i визначає результати зовнiшньоцiльової діяльності, безпосередньо впливає на кінцеві підсумки охорони громадського порядку, забезпечення безпеки, прав, свобод та обов'язків людини i громадянина, що проголошені Основним Законом України.

Тим же часом, як свідчить законопроектна практика та правотворча діяльність, міліція є об'єктом підвищеної уваги в перманентній боротьбі за сфери впливу між різними політичними силами, що становить немалу загрозу для інтересів демократії. Цього, на наш погляд, можна уникнути через застосування комплексу організаційних та правових заходів щодо:

• орієнтування міліції на служіння загальнонаціональним інтересам і захист фундаментальних демократичних цінностей;
• позбавлення її організаційно-правових можливостей діяти незалежно від інших державних і громадських структур;
• забезпечення громадського контролю за функціонуванням міліції та залучення громадськості до безпосереднього керівництва нею;
• утворення підрозділів місцевої міліції згідно з чинним законодавством та з урахуванням принципів єдності системи МВС України й поєднання державних і місцевих інтересів у вирішенні питань щодо охорони правопорядку.

Успішне здійснення цих комплексних заходів, на нашу думку, можливе лише за наявності в міліції громадської безпеки відповідного адміністративно-правового статусу. Тому, узагальнюючи вищенаведені ознаки та складові цього статусу, доречно визначити його поняття. На наш погляд, адміністративно-правовий статус міліції громадської безпеки - це вреґульоване сукупністю норм адміністративного права юридичне становище, що передбачає реалізацію компетенції її апаратів, служб і підрозділів з охорони правопорядку, забезпечення прав і свобод громадян та безпеки в суспільстві.

Діяльність пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки щодо забезпечення конституційного статусу громадянина більш детально буде розглянуто в наступному пiдроздiлi дослідження.