Рішення МВС України з питань здійснення дозвільної системи уповноваженими службовими особами мiлiцiї громадської безпеки є обов'язковими для центральних i місцевих органів державної виконавчої влади та самоврядування, а також підприємств, установ, організацій i громадян. Правила дозвільної системи поширюються на бойову нарізну зброю армійських зразків або виготовлену за спеціальним замовленням, у тому числі вихолощену, навчальну, спортивну малокаліберну, мисливську нарізну i гладкоствольну зброю, бойові припаси до цих видів зброї, холодну зброю, газові пістолети й револьвери та патрони до них. Сутність здійснення дозвільної системи полягає у видачі мiлiцiєю громадської безпеки суб'єктам таких відносин дозволів на придбання, зберігання, перевезення i використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, вибухових матеріалів, газової зброї, відкриття піротехнічних майстерень, а також ліцензій на виготовлення, ремонт i реалізацію мисливської зброї та боєприпасів до неї.

Особливості процедур дозвільної системи вреґульовано Положенням про дозвільну систему органів внутрішніх справ [139], а порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням і громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів передбачено спеціальною інструкцією.

Для статистичного й персонального обліку населення, забезпечення реалізації суб'єктивних прав i обов'язків громадян, а також охорони громадського порядку i державної безпеки на мiлiцiю громадської безпеки покладено виконання функцій щодо здійснення паспортної системи: видача, облік паспортів, реєстрація громадян та ін. Певну вiдповiдальнiсть із забезпечення правил паспортної системи несуть дільничні інспектори мiлiцiї. Тому вони зобов'язані: знати й роз'яснювати громадянам порядок видачі паспортів, реєстрації, а також сутність законодавства про вiдповiдальнiсть громадян i посадових осіб за його порушення; здійснювати перевірку дотримання паспортних правил у житловому секторі; контролювати виконання посадовими особами правил паспортної системи при прийнятті громадян на роботу; складати протоколи про адмiнiстративнi правопорушення у сфері діяльності правил паспортної системи та забезпечувати притягнення винних до вiдповiдальностi.

Діяльність мiлiцiї громадської безпеки причетна також до виконання функцій, пов'язаних із забезпеченням адміністративно-правового статусу в Україні іноземних громадян та осіб без громадянства, що вреґульовано відповідним законодавством [208]. Іноземці (під іноземцями згідно з Законом України "Про правовий статус іноземців" розуміють осіб, які належать до громадянства іноземних держав i не є громадянами України, та осіб без громадянства, тобто осіб, які не належать до громадянства жодної держави) мають узагалі такі ж самі права та свободи, виконують такі ж самі обов'язки, що й громадяни України. Поряд із цим, існує ряд обмежень для названих осіб, перш за все щодо їх в'їзду на територію України та виїзду з неї. Наприклад, в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку в разі встановлення фактів порушення іноземцем українського законодавства під час попереднього перебування в країні в'їзд йому не дозволяється.

Слід відзначити, що незаконна міґрація сьогодні визнається загальнодержавною проблемою. Тому, на наш погляд, доцільно підкреслити, що безпосередньо працівниками міліції протягом тільки 2002 року виявлено та затримано 199 груп нелеґальних міґрантів, які переміщалися в організованому порядку, їх загальна чисельність становили близько 2,6 тисяч осіб. У ході цільових заходів і профілактичних відпрацювань виявлено і притягнено до адміністративної відповідальності за порушення встановлених правил перебування в Україні понад 47 тисяч іноземних громадян, а також понад 1 тисячі посадових та 14,4 тисяч фізичних осіб, чиї дії сприяли таким порушенням [225, с. 6].

Серед вищезазначених напрямків діяльності мiлiцiї громадської безпеки слід відзначити заходи щодо захисту об'єктів власності від протиправних посягань. Для виконання цієї функції при Мiнiстерствi внутрішніх справ створено Державну службу охорони, правове становище якої визначено статутним положенням [164].

Державна служба охорони укладає договори на охорону об'єктів із суб'єктами різних форм власності, визначає за узгодженням з власниками майна або уповноваженими ними органами й громадянами вид охорони та її організації. Поряд із цим, Державна служба охорони здійснює також комплекс правоохоронних i контрольних заходів щодо забезпечення режиму охорони власності, надійності та дієвості засобів охоронної сигналізації; інспектування відомчої охорони тощо.

Ще більш широкими повноваженнями наділені підрозділи мiлiцiї громадської безпеки для здійснення її функцій щодо попередження та усунення злочинів i адміністративних правопорушень. Аналіз виконання цієї профілактичної функції працівниками мiлiцiї громадської безпеки дозволяє позначити такі напрямки:

• попередження i припинення злочинів i адміністративних правопорушень, виявлення обставин, що сприяють їх учиненню, ужиття заходів до усунення цих обставин;
• здійснення індивідуальної профілактичної роботи з правопорушниками, участь у здійсненні профілактики неґативних соціальних явищ;
• проведення серед населення пропаганди з питань боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян i громадської безпеки;
• здійснення контролю за дотриманням особами, що звільнені з місць позбавлення волі, установлених для них законодавством обмежень.

Положення п. 6 ст. 10 Закону України "Про мiлiцiю" передбачають обов'язки пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки щодо вжиття заходів із недопущення скоєння злочинів та інших правопорушень. З цією метою здійснюється аналіз стану правопорядку, виявляються причини та умови, що породжують правопорушення, налагоджується облік як самих правопорушень, так i осіб, які скоїли їх або стоять на межі їх скоєння.

Одним з основних завдань мiлiцiї громадської безпеки цього напрямку є припинення адміністративних правопорушень, тому що вони становлять безпосередню загрозу громадському порядку, завдають шкоди суспільним відносинам у різноманітних галузях державного управління. Сутність заходів адміністративного припинення правопорушень полягає в адмiнiстративно-примусовому припиненні протиправних проявів із боку окремих громадян, посадових чи юридичних осіб. Працівники пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки зобов'язані вживати рiзноманiтних заходів адміністративного припинення особистого, технічного, медичного, санітарного, майнового та іншого характеру, що передбачені законодавством.

Більш чітке правове реґулювання має профілактична робота мiлiцiї громадської безпеки щодо окремих осіб. Разом із тим, таке реґулювання вбачається досить складним. Тому, на нашу думку, заслуговують на увагу пропозиції Д. Цвігуна щодо прийняття відомчої інструкції з організації взаємодії служб міліції громадської безпеки щодо здійснення адміністративного нагляду у сфері охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки [262, с. 7]. Форми та методи профілактичної роботи серед осіб, які схильні до вчинення злочинів, документальне підтвердження цієї роботи реґламентуються законами України та відомчими нормативними актами. Так, згідно з Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, що звільнилися з місць позбавлення волі" [156] такий нагляд здійснює мiлiцiя громадської безпеки. Осіб, щодо яких установлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а в необхідних випадках знімають відбитки пальців. Працівники мiлiцiї громадської безпеки зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян, припиняти їх, здійснювати привід осіб, які ухиляються від адміністративного нагляду.

У процесі своєї багатосторонньої правоохоронної діяльності службові особи органів і пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки широко застосовують заходи адмiнiстративно-юрисдикцiйного характеру [65]. Узагалі під юрисдикцією [268, с. 414] (від латинського "юрис" - право, "дико" - кажу) розуміється встановлена законом чи іншим нормативним актом сукупність правових повноважень відповідних державних органів вирішувати правові спори й розглядати справи про правопорушення, тобто оцінювати дії особи чи іншого суб'єкта права з позиції їх правомірності, застосовувати юридичні санкції до правопорушників.

До суті, змісту й обсягу адміністративної юрисдикції в адмiнiстративно-правовiй науці немає чітко визначеного підходу. Окремі вчені ототожнюють її з діяльністю щодо розгляду справ про адмiнiстративнi правопорушення та винесення за ними відповідних постанов у встановлених законом формах i порядку [266, с. 9].

Але, на нашу думку, цей погляд на проблему відображає вузький підхід до поняття адміністративної юрисдикції. Існує й більш широкий підхід до розуміння суті та змісту адміністративної юрисдикції, відповідно до якого її рамками охоплюється значно ширше коло питань [28]. Ці питання, що виникають у специфічній сфері взаємних правовідносин між державою i громадянином, перш за все у сфері здійснення державної виконавчої влади, пов'язані здебільшого з вирішенням уповноваженими суб'єктами за допомогою адміністративно-правових засобів різних правових конфліктів.

Формою реалізації адмiнiстративно-юрисдикцiйних повноважень мiлiцiї громадської безпеки є виконання її уповноваженими особами провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення. Це провадження можна визначити як сукупність здійснюваних компетентними працівниками пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки на основі закону процесуальних дій щодо вирішення справ про адмiнiстративнi правопорушення [48, с. 7-59].

Основні положення провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення містяться в Кодексі України про адмiнiстративнi правопорушення [72], де сформульовано завдання та принципи провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення, підстави та порядок його здійснення, перелік основних доказів, закріплено права i обов'язки осіб, які беруть участь у такому провадженні, а також визначено порядок оскарження чи опротестування постанов у справах про адмiнiстративнi правопорушення та порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Мiлiцiя громадської безпеки виконує також функції щодо надання допомоги громадянам, службовим особам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням у здійсненні їх прав i законних інтересів. Ці функції тісно пов'язані з напрямками діяльності мiлiцiї стосовно забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав i свобод, охорони й забезпечення громадського порядку. Особливе значення має надання допомоги народним депутатам, які є представниками державної влади та в разі порушення прав i свобод громадян, інших порушень законності мають право вимагати припинення правопорушення на місці події або звертатися з такою вимогою до відповідних органів, їх посадових осіб [214]. Поряд із цим, працівник мiлiцiї громадської безпеки повинен надавати допомогу депутатові у випадках порушень тими чи іншими особами громадського порядку i вчиненні опору законним вимогам депутата.