Так, Кузнєцова Н.С. вказує, що Господарський кодекс України у будь-якому модифікованому вигляді намагається поєднувати норми адміністративної, цивільної, фінансової та інших галузей права, але, таким чином, порушується принцип єдності приватно-правового регулювання.[100][34]

Як приклад результату такого порушення можна назвати віднесення до істотних умов цивільного договору найму (оренди) такої умови, як порядок використання амортизаційних відрахувань, оскільки такі питання належать більше до сфери регулювання фінансового (податкового) права.

На нашу думку, договір оренди (найму) є цивільним видом договорів, тому він не може бути врегульований нормами ГК України, і положення щодо врегулювання договору оренди повинні бути виключені із ГК України. Однак, враховуючи те, що на сьогодні, ГК України є чинним при укладенні договорів найму (оренди) необхідно враховувати його положення.

Враховуючи визначені нами істотні умови та місце договору найму (оренди) в системі цивільно-правових договорів, вважаємо, що в цілому можна погодитись з В.В. Мусієнко, який визначає договір найму (оренди), як договір, відповідно до якого одна сторона передає іншій майно у строкове користування за плату. Єдине, що слід уточнити, на нашу думку, в цьому визначені є те, що це визначення не відображає консенсуальності договору найму (оренди). Враховуючи це, на нашу думку, слід говорити про те, що за договором найму (оренди) одна сторона передає або зобов'язується передати іншій стороні майно у строкове користування за плату.