Далі Г. Ф. Шершеневич наводить класифікацію маклерів: 1.) Біржові маклери, які займаються як товарною, так і фондовою торгівлею. 2) Корабельні маклери - займаються морською торгівлею та повинні знати як вітчизняне так й іноземне право. 3) Так звані "діспашери", - обираються з корабельних маклерів та займаються розрахунками аварійних сум у випадках форс- мажорних обставин. 4) Маклери морського страхування - у морській торгівлі, здійснюють посередницьку діяльність між страховиками. 5) Біржові аукціоністи займаються продажем "з молотка" товарів конфіскованих митним відомством, виставленим на продаж судом або приватною особою. 6) Старші маклери або гоф-маклери, яким доручаються справи особливого характеру [7, с. 465].
 

 
18

Як свідчить вищезазначене, дослідженням природи маклеріата приділялась значна увага у дореволюційний період. Сучасна біржова практика не приділяє цій посаді належної уваги. Зокрема, у статутах бірж, які діють в Україні не міститься жодних вказівок на те, яка особа має право бути призначеною маклером.

Щодо реєстрації бірж, то у Російській Імперії, вона відбувалася лише з іволу уряду. Держава, намагаючись менше втручатися у діяльність бірж, =се таки враховувала і свої інтереси. З цією метою, обов'язково, до складу ^тарувальних комісій усіх бірж призначалися урядові емісари. Тобто, не вдаючись до жорсткого втручання у процес формування та контролю цін, _-ряд завжди мав повну інформацію щодо процесів, які відбувалися на гіржах.

Обов'язки щодо забезпечення нормального функціонування бірж було

складено законом на міські управління. Міська влада, як правило, сприяла

створенню та функціонуванню місцевих бірж. Відомі випадки, коли було

безкоштовно виділено земельні ділянки під будівництво бірж, міська влада

також надавала міські будівлі для проведення засідань біржових комітетів

так   відбувалося   у   Одесі)   та   біржових   зібрань.   Саме   такі   відносини

складалися між біржами та місцевою владою у Харкові, Одесі, Києві. Такого

ставлення вимагали норми законодавства та заінтересованість у розвитку

торгівлі [8, с. 14].

Біржі, окрім вирішення суто ринкових завдань, виконували представницькі функції перед урядом. До речі, в інших країнах обов'язки, лодо представництва інтересів торгівлі та промисловості, покладалися на торгово-промислові палати, які і нині не втратили своєї актуальності. Як зазначає Р. Шиханов, з 1901 до 1917 рр. у Російській Імперії почала діяти досить потужна мережа бірж, а їхня загальна кількість перевищила сотню. В українських землях за цей же період виникло 10 бірж (загалом на 1917 р. в Україні діяли 15 бірж), а саме: Єлисаветградська хлібна (1901), Харківська кам'яновугільна та залізоторговєльна (1902), Бердянська (1906), Херсонська
 

 
19

•лб). Катеринославська (1907), Феодосійська (1908), Маріупольська (1910),

.--енська (1910), Сімферопольська фруктово-винна (1914) та Полтавська

~г]. Біржі ставали органічною частиною господарства України [5, с. 10].

У  1903 р, було створено Всеросійські з'їзди представників біржової

гг:влі та сільського господарства. [6, с. 16] Саме вони виконували функції

.. ггово-промислового   представництва   та   захищали   інтереси   торгівлі   і

тгомисловості. Під час зборів вирішувалися нагальні проблеми, пов'язані, -"лмперед з функціонуванням ринку зерна. У 1905 р. було затверджено -тоження про з'їзди представників біржової торгівлі та сільського "хлодарства. Згідно з Положенням почали діяти місцеві з'їзди, які : пшували загальні питання діяльності бірж та безпосередньо питання "гсгівлі сільгосппродукцією. Виконавчий орган Всеросійського з'їзду : І^з з'їзду, за час свого існування зробила значний внесок у розвиток та гі-хгконалення законодавства у сфері торгівлі та функціонування бірж. : ілою готувалися та подавалися на розгляд до вищих державних установ :з:ти та доповідні записки з питань організації внутрішньої торгівлі, :-:звитку торгівлі та промисловості в окремих регіонах та експорту хліба. :е Рада була уповноважена виступати на міжнародному ринку як -г^едставник купецтва. Розроблені законопроекти "Положення про біржовий ', "Про біржовий устрій", "Про збір з торгово-промислових підприємств -2 біржові потреби", "Про перевезення вантажів по внутрішніх водних _ляхах" та інші законодавчі акти свідчать про виважений та системний "Лхід до вирішення питань правового забезпечення діяльності бірж у той теріод.

Діяльність бірж у період НЕПу. Під час Першої світової війни біржова торгівля вийшла з під державного контролю, а згодом ( 1917 р.) діяльність г:рж було зовсім ліквідовано, проте не надовго. Вже у 1921 р. відкрилася терша біржа періоду НЕПу.

Мета нової економічної політики перш за все була у стабілізації економіки шляхом розвитку товарообігу. Протягом 1917-1920 рр. було
 

 
20

зруйновано інфраструктуру ринку і саме біржі стали ефективним засобом для виведення економіки із кризового стану. Після 1917 р. біржова література була знищена і у відновленні роботи бірж брали участь російські вчені, які знали суть біржового механізму, підготовлені ними матеріали мають велику цінність і в наш час [9, с. 7].

Спочатку біржі діяли як кооперативи, а потім були реформовані згідно з положенням про Центральну товарну біржу Вищої ради народного господарства та Всеросійського центрального союзу споживчих товариств

; ю,с.4].

Період НЕПу характеризувався стрімким розвитком біржового законодавства. Хоча нові нормативні акти й мали політичне забарвлення, зони відповідали потребам часу. Першим законодавчим актом, що мав значення для відродження бірж була Постанова з питань нової економічної політики промисловості Всеросійського З'їзду Рад. Цією Постановою було дозволено створювати товарні біржі. Потім з'явилися такі постанови, як "Про товарні біржі", "Про фондові біржові операції". Саме ці акти увійшли до першого Цивільного кодексу Російської Федерації, але вони визначали лише загальні положення щодо біржової діяльності та вимагали більш детальних вказівок від окремих установ та організацій. Іноді підзаконні акти не було узгоджено між собою, а крім того вони відрізнялися у різних республіках СРСР.

Відмінною рисою бірж того періоду був жорсткий контроль з боку держави та підпорядкованість одночасно кільком установам (Комісії з внутрішньої торгівлі та Економічній нараді). Держава намагалася вплинути не тільки на процес створення бірж, а й безпосередньо на процес їхньої діяльності та формування цін на ринку, примушувала до торгівлі на біржах тих, хто намагався торгувати в обхід біржової структури. На біржах було представлено товари, які відповідали принципу замінності, а також за найчисельнішими категоріями було організовано біржові секції. Вперше у Статутах бірж було закріплено реєстраційний збір на користь бірж.
 

 
21

Одним   із   основних   нормативних   актів   того   часу   слід   визнати пгігкення "Про товарні та фондові біржі та фондові відділи при товарних ;     _ . .   затверджене  ЦВК  СРСР  2  жовтня   1925   р.   (у   новій  редакції вгаетджено у 1928 р.). Саме цей акт був покликаний покласти кінець всім шзіям та розгалуженості у біржовому законодавстві. Існувала думка, що ~ моження можна називати "Біржовим Зведенням" та воно повинно стати Іовою частиною майбутнього Торговельного кодексу СРСР [11, с. 9].

З прийняттям Положення "Про товарні та фондові біржі та фондові Ів_и:~~и при товарних біржах" було скасовано раніше прийняті    акти, що

в межах окремих республік ч  1922 р. і характеризувалися головним

.: тим, що визначали норми біржового права лише у вигляді основних

;:-жень про організацію бірж, надаючи регулювання всіх інших питань

-:трукційній   діяльності   відомств   і   організацій.    Система   скасованих

^.'онодавчих актів містила занадто малу кількість безпосередніх вказівок і

-  магала дуже великих доповнень та інструкційних вказівок. Це обумовило

-.^звичайну     розпорошеність     норм     біржового     права,     а     іноді     й

-^узгодженість, що звичайно, ускладнювало їх практичне застосування.

Таким чином, як зазначав М. Гордон [11, с. 9] біржове законодавство, відображаючи потреби біржового обороту, одним з перших відбило загальну тенденцію торгового обороту до однаковості законодавства, що його гегулює. Вказане Положення відтворило всі основні моменти тієї практики, що виявилася під час дії старого законодавства, і включало її основні положення. У ньому містилося введене в дію в інструкційному порядку положення про маклерів і надав їхній діяльності законодавче нормування.

Положення передбачало правила реєстрації біржових договорів, що застосовувалися на практиці раніше, але законодавчо не були закріплені. За структурою цей нормативний акт поділявся на окремі глави, зокрема: глава присвячена правилам та порядку організації товарних бірж; глави, присвячені біржовим договорам. Вперше було визначено поняття "біржового договору" та вказано три основні умови визнання договору
 

22

зг   По-перше, необхідно, щоб договір відповідав поняттю біржового за

м,  тобто був одним 'і договорів, перерахованих прямо в законі

•мдаж,    міна,    оптове    замовлення,    оренда    судії*,    угода    на

гг^ння).  По-друге,  щоб  біржовий  договір  відповідав  закону   щодо

- 5. тобто договір мали укладати на біржі відвідувачі або члени біржі.

оактор   -    обов'язкова   реєстрація   договору   на   біржі.    Також

пались правові наслідки біржового договору (стаття 85). Вказувалось,

Іо говір     здійснений     шляхом     написання     маклерської     записки,

:--:?оється    до    нотаріально    здійснених    актів,    а    інші    договори,
 

 
гкггровані на біржі, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

.І