_1одо  маклеріату  за часів НЕПу,  то  маклер  визнавався  посадовою кж>, що повністю співпало з практикою діяльності українських товарних ^Ьк. на яких маклерам мав статус службовців. Також у Положенні було рв^льовано питання діяльності арбітражних комісій [11, с.  10]. На наш зи. зазначений нормативний акт має велику цінність, оскільки свідчить високий рівень нормотворчості в сфері діяльності бірж ще на початку Тим   більше,   що   вказане   Положення   було   прийнято   у   період иження  біржового  руху,   який  має  досить  багато   спільних  рис   з оцесом становлення біржової торгівлі у незалежній Україні. Позитивним досвідом, який має бути запозиченим у наш час є чітке закріплення у " гжовому   законодавстві   норм   щодо  біржових  договорів  та  уніфікація гжового законодавства з іншими нормативно-правовими актами.

У період НЕПу проблемам, пов'язаним з діяльністю бірж було -.гисвячено значну увагу як з боку провідних економістів, так і з боку -гавників того часу. Так О. Мікрон у своїй статті дослідив райони діяльності товарних бірж та зв'язок останніх з економічним значенням цих районів [12, ;. 6]. Характерним для української біржової мережі було різко виражене "г/кіння до портів Чорного й Азовського морів. Саме 5 з них, тобто половина

Г                           л                                                                                          Г                                                                  *

від загального числа, була в портових містах і, безсумнівно, вони були Рязані переважно з експортною торгівлею.
 

 
23

Іншою істотною відмінністю мережі українських товарних бірж є те, що

•мйони їхньої діяльності жодною мірою не були пов'язані з адміністративним

- ділом країни. У  1925 р. біржі належали до таких округів, наприклад:

Ірківська біржа - Харківський, Сумський, Ізюмський і Куп'янський округ.

• Іїївська   -    Київський,    Бердичівський,    Біло-Церківський,    Черкаський,

манський, Ніжинський, Конотопський, Чернігівський  і Нов.-Сіверський

•ггуги.    Артемівська    -    Артемівський,    Луганський,    Старобільський    і

1 *іріупольський округ і так далі.

Прикладом сприяння налагодженню діяльності бірж з боку державних

:сганів є Постанова Української Економічної Наради про товарні біржі від 19

"• :зтня  1925 р. Так всім державним і кооперативним організаціям було

,^-ропоновано: а)встановити зв'язки з біржею шляхом безпосередньої роботи

-ї ній, виділяючи для цієї мети відповідальних співробітників; б) встановити

плові стосунки з біржовим маклеріатом, як з інститутом, в обов'язки якого

гходить детально і систематично інформувати про комерційні потреби ринку

прискорювати    торгові     процеси    та    надавати     комерційно-правові

- ^нсультації. З метою належного пристосування своїх апаратів до виконання

:кладних вимог товарообігу, який розширювався, товарним біржам України

•.^пропоновано було взяти твердий курс на вдосконалення складу маклеріата

_ляхом залучення до роботи висококваліфікованих комерційних фахівців,

~<ереважно членів профспілок, що мають належний радянсько-господарський

™аж та вжити заходів до перегляду існуючих форм оплати маклерської праці

13, с.   13].  Таким чином, знову виникла проблема з'ясування  природи

чзклеріату, як і в дореволюційні часи, але тепер вона має суто ідеологічне

.іоарвлення. Л. Рисін на прикладі практики діяльності Харківської товарної

::ржі в період 1924-1925 рр. та результатів проведених на цій біржі перевірок

жстатував,    що    значна   частина   маклерських    операцій    проводилися

механічно і посередництво зводилося до реєстраційних функцій, У зв'язку з

такими результатами обстеження виникло і питання як про природу і тип

гадянського маклера, так і про форму оплати його праці, що у багатьох
 

 
24

ладках була протилежною пропорційності цінності його роботи, а взагалі

Ігевищувала     винагороду     самих     відповідальних     і     кваліфікованих

~7зцівників [14, с. 9]. Але зовсім без маклера біржу було важко уявити і тоді

еклерів почали характеризувати, як "посадову особу суспільної служби",

• оповідального  радянського  робітника"   тощо.   Як   проводилася  робота

гямована на підвищення ефективності діяльності маклеріату та знищення

-с~ативних чинників можна простежити  на  прикладі  роботи  біржового

гмітету Харківської товарної біржі. Так, біржовий комітет встановив, що

•-^янський маклер не може мати приватно-підприємницьких стимулів та

" ржовим   комітетом   було   знищено   поняття   так   званого   "загального

іклерського     котла",     який     був     передумовою     зведення     нанівець

-ливідуальних  здобутків  маклерів.   Як   свідчить  біржова  практика  того

~еріоду, до маклера зверталися не лише за послугами з проведення угоди, але

1 за експертизою без подальших ділових доручень. Також за послугами

лклеріата  зверталися   не  тільки  з  випадковими   договорами   поточного

порядку, але й для проведення генеральних договорі. Звичайно, що такий

-:дхід  до   кваліфікації  й   індивідуальних  даних   маклерського   складу   є

позитивним та корисним для сучасних бірж та має бути використаним у

сучасній біржовій практиці.

На жаль, всі позитивні надбання дореволюційних часів та періоду І.лродження бірж було остаточно втрачено з введенням адміністративне-командної системи та проведенням колективізації. У 1930 р. згідно "постанови Ради народних комісарів діяльність бірж була зупинена. У період снування Радянського Союзу все, що було пов'язане з біржовою діяльністю, :приймалося як прояв капіталізму. Навіть у тлумачному словнику російської мови термін "біржа", визначено як заклад для укладання фінансових і комерційних угод у буржуазних країнах. А біржовик - - як біржовий ділок-капіталіст [15, с. 42].

Російські біржі у період з 1990 р. Звернувшись до досвіду формування біржової торгівлі  в пострадянський  період у  Росії,  як країні  найбільш
 

 
25

наближеній за географічним розташуванням та аналогічними економічними показниками, слід зазначити наступне. Формування біржового законодавства з Росії мало досить стрімкий розвиток, біржі в перші роки після розпаду СРСР, як і в Україні спочатку створювалися досить хаотично та поступово переходили до певної спеціалізації залежно від товару, яким переважно

:ійснювала торги та чи Інша біржа. Першою в агропромисловому комплексі Росії у липні 1990 р. була створена Всесоюзна товарна біржа АПК (м. Рязань). До складу ЇЇ засновників увійшли Міністерство сільського ~осподарства та продовольства РФСР, сільськогосподарські та промислові підприємства, об'єднання, агропромбуди та об'єднання хлібопродуктів

"6, с, 5], Поступово такі біржі було створено в інших регіонах Росії та ;-:раїнах співдружності. За ініціативою Росагробіржі та інших було створено Асоціацію біржових структур агропромислового комплексу [16, с. 7]. В Україні була створена схожа за своїм складом та призначенням Національна асоціація бірж України. Згодом Всесоюзну товарну біржа АПК було "еретворено в акціонерне товариство - Агропромислову міжрегіональну оіржу (АМБ). При цьому принцип безприбутковості біржі, створеної як -кціонерне товариство, полягав в тому, що акціонери, які внесли капітал до :татутного фонду біржі, не отримували дивіденди, оскільки мета біржі - не одержання максимального прибутку від діяльності, а створення організованого ринку [16, с. 6]. Це положення є досить спірним та йому буде -риділено увагу в наступних розділах.

У Росії як безприбуткові створювалися не лише біржі аграрної спеціалізації. Таким прикладом є Російська паливно-енергетична біржа створювалася як безприбуткова організація [17, с. 8]. її було створено у 1991 ?.. як акціонерне товариство закритого типу, при цьому всі її доходи йшли на течнічне й інформаційне забезпечення торгів. Оскільки біржа має справу з товарами, від яких залежить життєзабезпечення всієї російської економіки, підхід до підбору членів біржі дуже суворий. Кожний зі співзасновників одержав лише одну іменну акцію, що дає право акредитації чи брокера для
 

 
26

криття брокерської фірми.  Крім того, членами біржі можуть - стать -нзняні й іноземні брокерські організації, що задовольняють підвищеним сз^іфікаційним   вимогам   біржі   та   мають   досвід   роботи   на   ринках вергоносіїв.     Прийом     нових     учасників     торгів     здійснюється     за рекомендаціями не менше ніж двох членів біржі. Брокерські організації, що :шли до складу членів біржі, мають пріоритетне право купівлі додатково впущених  акцій.  Оскільки  більшість  спеціалізованих  бірж  у  реальних ах  не  ідатпі  ви/кити, не виставляючи на сесіях шнрокч  номенклатуру тгоіржових   товарів,   це   обумовило   необхідність   створення   за   участю Російської паливно-енергетичної біржі взаємопов'язаної структури: біржа --^-::< - торговий дім. Крім цього біржа вступила до Асоціації біржових І _-гуктур    агропромислового    комплексу    з    метою    сприяння    розвитку тройського села.