Пріоритет формально-статистичного підходу в оцінці діяльності правоохоронних органів також не сприяє ефективності слідчої практики і відбивається на діяльності по підготовці слідчих. Даний підхід не враховує якість рішень, що приймаються слідчими, інтенсивність роботи кожного, раціональність і ефективність дій, та інші важливі показники. Дане положення приводить до звітів про розкриття дрібних злочинних угруповань як про активну боротьбу з організованою злочинністю, у наданні "конкретних результатів" розкриття бойовиків-виконавців за фактами окремих злочинів замість кропіткої і тривалої роботи з виявлення організованих злочинних співтовариств, та інший формалізм у розкритті та розслідуванні злочинів [6, с.30]. Домінування формально-кількісних показників в оцінці роботи слідчих і оперативних працівників приводить до того, що ці показники із простих способів оцінки обертаються в головну мету слідчої діяльності, що абсолютно неприпустимо і тому є безліч  прикладів на практиці. Дане положення ускладнює, заплутує правдиву аналітичну роботу з оцінки позитивного і негативного досвіду, прогнозування необхідних реформ і заходів, у тому числі і щодо підготовки необхідних фахівців.

Не є можливим говорити про суттєву, ефективну роботу слідчих з виявлення та профілактики злочинів. Причинами цього в першу чергу є неспроможність, непідготовленість або небажання слідчих з власної ініціативи виявляти злочину. Цей недолік у роботі безсумнівно відображається на стані злочинності. Наприклад, на сьогоднішній момент чимала латентність злочинів. За науковими оцінками - біля двох третин злочинності сьогодні залишається латентною [37, с.69].  Складні умови сучасної професійної діяльності слідчого, слабкі соціальні гарантії, високі перевантаження, наступ якісно-нової злочинності, тиск формально-статистичного підходу оцінки діяльності, породжують закономірне просіювання злочинів, що позначається як у кількісних так і у якісних показниках.

Дослідження практики дає підставу стверджувати, що в багатьох випадках реагування на повідомлення про злочин виражено у пошуку підстав для відмови у порушенні кримінальної справи і тільки при неможливості такого рішення, приймаються заходи для його розслідування. Таким чином, частина злочинів приховується від обліку. І.Л. Петрухін, який відзначає масовість приховування злочинів від обліку, пояснює це тим, що правоохоронні органи не докладають зусиль щоб виявити якнайбільшу кількість злочинів, жадають не порушувати кримінальні справи, якщо доказів недостатньо, тобто позбавлених "судової перспективи", тому що не впевнені у своїй спроможності розкрити ці злочини.

Але як підкреслює Є. Масловський, найгірше полягає в тому, що останнім часом "сформувався новий вид слідчих, які не бажають думати і приймати рішення" [37, с.74]. Деякі слідчі ставлять під сумнів навіть принцип презумпції невинності, шукають більш легкі шляхи для завершення кримінальних справ, не намагаються встановити об'єктивну істину. Вивчення кримінальних справ показало поширеність істотних порушень кримінально-процесуального закону (у 25% кримінальних справ!). Майже 20 % опитаних слідчих вважали за можливе відступити від процесуальних норм із метою подолання труднощів, що виникають у процесі розслідування, а більше половини слідчих висловили думку про те, що моральні правила можуть бути принесені в жертву розкриття злочинів [38, с.97]. Як показують наші спостереження, такий, і особливо, правовий нігілізм формується у свідомості слідчих, у першу чергу, через різні прояви формалізму, суб'єктивізму, відсутності твердих моральних переконань, що сформовані також і у стінах навчальних закладів.

За оцінками вчених, сьогоденні слідчі кадри слабкі, значній їх частині властивий низький професіоналізм, недостатність досвіду, неготовність і невміння працювати заради верховенства права [39, с.139]. Багато слідчих не мають бажання займатися слідчою діяльністю, що істотно знижує їх професійний рівень. До того ж, це не тільки причини слабкості дізнання, але і мінуси, що нерідко провокують незаконні акти, свавілля й беззаконня під час розслідування кримінальних справ. Однією з головних причин неефективної роботи слідства є проблема кількісного і якісного забезпечення слідчого апарату професійними співробітниками.

Причини перерахованих вище недоліків розслідувань кримінальних справ різноманітні. Умовно їх можна розділити на три групи:

• відсутність знань, вмінь, навичок проведення розслідування або їх недостатність;
• небажання виконувати або відсутність зацікавленості у результатах слідчих дій;
• повна або часткова відсутність можливості виконання (відсутність технічних засобів, необхідних фахівців, часу з урахуванням великої завантаженості і т.п.).

Відомий психологічний факт свідчить, що якщо людина не має бажання, то вона шукає привід не виконувати завдання, а якщо має бажання, то шукає можливості і шлях для його виконання. Отже, першопричиною усіх вищевказаних груп є причина неякісної підготовки фахівців.

Не є секретом той факт, що в слідчих органах зростає руйнування професійного ядра служби. Зокрема, з 1992 по 1997 рік у системі МВС питома вага слідчих з вищою юридичною освітою зменшилася на 21,8% (з 78,2 до 56,4) [13, с.68]. На початку 2001 року цей показник дещо виріс - до 62,7 % (для порівняння: у 1990 році в системі МВС СРСР працювало 88 % слідчих з вищою освітою [27, с.127]), але за рахунок заочної форми навчання (1/3 від загальної чисельності осіб з вищою освітою). Чимала плинність кадрів продовжує руйнування професійного ядра служби. Приблизно 40 % слідчих працює на посаді менше 3 років [40, с.289].

На даному етапі навіть стовідсоткове вирішення проблеми одержання слідчими вищої юридичної освіти буде недостатнім у зв'язку з появою нових видів злочинів, розслідування яких вимагає також серйозної підготовки в інших, неюридичних галузях знань. Наприклад, при розслідуванні злочинів у сфері економіки, де злочинці застосовують складні схеми злочинної діяльності, способи підготовки, здійснення і приховання злочинних дій (кількість вказаних злочинів за останні роки зросла на 65% [13, с.85]), потрібне знання не просто основ, а й специфіки торгово-економічних зв'язків.

Слідчі самі відзначають свою слабку підготовленість до виконання професійних задач. За результатами проведеного анкетування, на це вказало 78% опитаних слідчих [41, с.23].

Причин недостатнього рівня підготовки слідчих досить багато. Це і відсутність законодавчо виражених, науково обґрунтованих вимог до особи, що займає посаду слідчого, наслідком чого є слабкий профвідбір, непродумана підготовку в навчальних закладах, фактична відсутність системи професійної підготовки в практичних підрозділах. Також - це  відсутність конкуренції при проведенні добору на слідчу роботу внаслідок непопулярності роботи в правоохоронних органах і невисокому прагненні до неї молоді. Як відзначає Тимощук О.В., сьогодні скептично відносяться до юридичної освіти, здобутої у вузах системи МВС [42, с.101]. Тим часом, абсолютно справедливе твердження, що помилки та недоліки в роботі слідчого, обумовлені будь-якими факторами, у т.ч. неякісною професійною підготовкою, можуть бути причиною трагічних наслідків [43, с.59].

Розв'язуючи задачу наповнення слідчого корпусу кваліфікованими кадрами, Міністерство внутрішніх справ України активно створює нові, реконструює традиційні навчальні заклади. Безумовно, на етапі становлення існують певні складнощі, що пов'язані як з фінансовими, так і з інтелектуальними ресурсами. Даних ресурсів не вистачає, що в свою чергу позначається на якості підготовки кадрів. Існує думка, що "спираючись на вузьковідомчі, невірні уявлення про престижність мати "свій" вуз,…кожен правоохоронний орган бажає одержати навчальний заклад "свій" за формою, але не важливо який за якістю освітніх послуг, що надаються" [44, с. 412].  В кінцевому результаті, резюмує автор даної думки, це призводить до зниження якості освітнього процесу, розпорошенню інтелектуальних ресурсів (професорсько-викладацького складу відомчих навчальних закладів) і фінансових коштів держави. З'являються розбіжності у навчальних, навчально-методичних, наукових, гуманітарних, професійних компонентах освітнього процесу, що мають єдину цілісну методологічну базу для підготовки фахівців всіх правоохоронних органів. Бажання правоохоронного органа віддзеркалити в навчальному процесі свою специфіку, специфіку розв'язуваних цим органом професійних задач, незмінно входить у суперечність з діючим державним стандартом освіти [44, с.412]. Однак справедливим є також той факт, що жоден цивільний вуз не зможе відобразити специфіки підготовки слідчих щодо її змісту та прищеплювання необхідних навичок (наприклад, складних аспектів тактико-психологічної підготовки слідчих). Таким чином, ми вважаємо, що саме підготовка у відомчих навчальних закладах може бути найбільш ефективною для підготовки слідчих, однак є потреба у створенні нових стандартів підготовки фахівців органів внутрішніх справ, що відрізнялися б від загального стандарту підготовки юристів.

На думку Гусєва Г.С., "джерела непрофесіоналізму зароджуються в стінах навчальних закладів"[39, с.136]. Як зауважує ряд учених, що займалися проблемами підготовки кадрів, існують недоліки, які властиві  навчальним закладам в цілому. Серед цих недоліків відзначають:

1. Принцип "валового" навчання - визначає орієнтацію на "середнього" учня, що не дозволяє повною мірою розвити творчі здібності і вводить у слідчу роботу людей, що не мають до неї ні здібностей, ні бажання.
2. Слабка практична спрямованість навчання. "...правові знання є компонентом професійно-правової культури, що змінюється, рівень яких повинен цілком відповідати тій або іншій діяльності працівника, тому що знання - не самоціль, вони потрібні для того, щоб, користуючись ними, він умів вирішувати задачі, поставлені життям."[39, с.136].
3. Інертність освіти, що полягає в утриманні відповідного статус-кво, орієнтації тільки на традиційні напрацювання при відсутності прогнозування майбутніх потреб практики у фахівцях з визначеними знаннями, уміннями і навичками.

Більш конкретні недоліки криміналістичної підготовки слідчих виявляються в процесі аналізу роботи слідчих, пов'язаного з проведенням окремих слідчих дій і загального процесу розслідування. На основі вивчення великого масиву кримінальних справ, дослідниками вказується на наступні недоліки роботи слідчих при розслідуванні злочинів: