В іншому дослідженні рівень підготовки в навчальних закладах до практичної роботи була деталізована щодо допиту, який займає провідне місце і час у роботі слідчого. Недостатність підготовки до виконання допиту відзначають як слідчі (73,5%), так і слухачі (77,6%), що обумовлює загальну неповноцінність рівня підготовки в навчальних закладах (дане визначено 69,6% слідчих і 68,2% слухачів) [7, с. 367-368]. Дані опитування вказують також, що слухачі не дуже чітко орієнтуються в тактичних прийомах допиту, наприклад, відносять до тактики підготовку і складання плану допиту або вказують на організацію "промовки" як на тактичний прийом відновлення забутого допитуваним. При цьому характерно, що слухачі не знають робіт, що присвячені допиту, і вчених, що займалися його проблемами. Більшість опитаних взагалі проігнорували прохання вказати 2-3 прізвища авторів робіт з допиту, а з тих, що відповіли, близько 70% назвали прізвища вчених, що спеціально питаннями допиту не займалися, найчастіше це були прізвища їхніх викладачів з криміналістики. Взагалі "не згадали" слухачі роботи таких фахівців з допиту як В.О. Коновалова, О.О. Закатов.

Рішення проблеми підготовки слідчих починається з питання: хто може працювати слідчим і як відбирати кандидатів на навчання [50, с.35; 51, с. 110-111]. Однак з урахуванням того, що в даний час немає можливості навіть говорити про заміщення посад слідчих особами, що мають вищу юридичну освіту, вказувати на відповідний добір кандидатів на навчання і роботу слідчими поки що не приходиться [52, с. 38; 53, с. 18-19]. Робота слідчого досить специфічна і складна, тому вимагає, крім наявності необхідних якостей, усвідомленого бажання працювати в даній сфері. За результатами анкетування (див. додаток Г), мотивація вступу в навчальний заклад МВС виглядає в такий спосіб:

а) прагнення одержати юридичну освіту                                              - 44,7%;

б) інтерес до слідчої (оперативно-розшукової) діяльності                  - 41,1%;

в) бажання активно брати участь у боротьбі зі злочинністю              - 28,8%.

Як свідчать результати анкетування, на першому місці стоїть просте бажання одержати юридичну освіту. А з урахуванням того, що вирішальною обставиною, що сприяла ухваленню рішення про вибір професії, була робота батьків і близьких у правоохоронних органах, "чистота" інтересу до роботи слідчого або оперативного працівника буде ще менше. Правда, 66,8 % опитаних відзначили, що якби їм ще раз довелося вибирати професію, то вони не змінили своє попереднє рішення. Достатність інформації про свою майбутню спеціальність відзначили лише 55,2% опитаних.

На питання "Чи збираєтесь Ви після закінчення навчання в академії працювати в ОВС" відповіли: так - 64,8%, ні - 8,2%, важко відповісти - 27,0%. Як причини небажання працювати в ОВС вказали:

• маленька зарплатня                                                                                                     - 35,4%;
• відсутність перспектив                                                                                 - 13,9%;
• соціальна незахищеність                                                                        - 13,9%;

• бажання бути цивільним юристом                                           - 7,7% [7, с.365].

За даними В.О. Волинського і І.О. Попова: 51% випускників вищих освітніх закладів системи МВС РФ при опитуванні висловили бажання після отримання диплома юриста працювати де завгодно, але не в системі МВС. В зв'язку з цим дослідники піднімають питання "про доцільність такої системи вузівської підготовки кадрів у МВС РФ, що майже наполовину працює не в інтересах цього міністерства" [53, с. 20]. Така ж проблема постає і перед вищими навчальними закладами МВС України: кого і як вчити, щоб готувати кадри для свого апарата.

Таким чином, аналіз протиріч між динамікою розвитку злочинної діяльності і потребами правоохоронної практики в підготовлених фахівцях щонайкраще характеризує сучасний рівень підготовки слідчих. Це ставить перед правоохоронною практикою і наукою завдання не тільки розробки і реалізації нових підходів до боротьби зі злочинністю, адекватних її новому характеру, змісту і причинам, але й зміни системи підготовки кадрів [54, с.9-18].

Визначення заходів щодо удосконалення криміналістичної підготовки слідчих має здійснюватися на основі оцінок злочинності і практики боротьби з нею. Визначені задачі підготовки можуть бути виражені в двох основних формах:

а) в теоретичному (ідеальному) варіанті, що є відображенням завдань, які потрібно було б вирішити для повного вдосконалення навчання;

б) у практичному (реалістичному) варіанті, що є відображенням завдань,  здійснення яких є можливим в існуючих умовах (суспільства і конкретного вузу) [55, с.4-5].

Перший варіант винятково важливий як орієнтир визначення теоретичних можливостей до якого потрібно поступово наближатися. Проте без другого варіанту він не тільки не реальний, але і може виявитися суто формальним і навіть шкідливим, оскільки нереальність окремих його положень на сьогодні (внаслідок відсутності відповідного кадрового забезпечення, матеріально-технічних можливостей та ін.) буде породжувати скептичне відношення також і до інших програмних розпоряджень як з боку безпосередніх виконавців, так і з боку слухачів та курсантів. У зв'язку з цим дане дослідження головним чином будується в другому варіанті для практичної реалізації з урахуванням наявних сьогодні можливостей.