При неправильному застосуванні юридичних термінів, ми, по суті, змінюємо зміст конкретного поняття, коли говоримо про цілісний майновий комплекс. Ці поняття абсолютно різні: цілісний майновий комплекс - це виробничі потужності підприємства разом з тими нерухомими об'єктами, із зони розташовані, і це поняття не може ототожнюватися із самим підприємством. Підприємство ж є більш складним об'єктом, якому властиві певні ознаки юридичної особи, яка вправі володіти і майном. Отже, саме майно юридичної особи та окремі права підприємства й можуть підлягати відчуженню. Погодимося і з тим, що підприємство частково може бути об'єктом у цивільному праві, але лише щодо тих об'єктів, які можуть бути відчужені як окремі частини підприємства: окрема будівля, навіть цілийпансіонат відпочинку, який належить підприємству.

Крім того, цілісний майновий комплекс може бути розпродано окремими частинами, якщо подальша доцільність його існування як такого стане збиткова продукція втратить попит, застаріє. Будь-який цілісний майновий комплекс може удосконалюватися за рахунок зміни обладнання тощо. Тобто понятна "цілісний майновий комплекс" є умовним і відповідним певному конкретному проміжку часу, а не відповідним за обсягом всьому підприємству.

       Автор вважає доцільним звернути увагу й на те, що поняття "цілісний майновий комплекс" використовується у ЦК й з іншим значенням. Так, у а 2 ст. 490 ЦК говориться: "Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною". Тобто у цьому визначенні має простежуватися логічний взаємозв'язок між застосованими поняттями "цілісний майновий комплекс", хоча у ст. 191 ЦК буквально йдеться про єдиний майновий комплекс.

Тому сприйняти сучасні різновиди підприємств, які можуть бути розташовані в одній квартирі або взагалі не мати спеціального приміщення, у нас не вистачає уяви. Але такі підприємства існують і такий досвід поширюється. Наприклад, вже існує термін "віртуальний офіс", що являє собою одну секретарку, яка працює у власній квартирі і лише переадресовує телефонні дзвінки та кореспонденцію декількох підприємств.

Існують комп'ютерні майстерні, які працюють в основному за викликом клієнтів і складаються з професіоналів, які виїжджають за адресою, вказаною секретарем, і ремонтують комп'ютери у клієнта вдома або в його офісі. Такому підприємству фактично потрібна лише телефонна лінія, вони мобільні і не потребують офісних приміщень. Малі підприємства організовуються й при створенні комп'ютерних програм, сайтів тощо, копи кожний працівник працює вдома і навіть отримує замовлення та здає роботу через Інтернет, а гроші отримує за карткою.

Отже, науковий прогрес та значний попит на інформацію зумовлює розвиток інформаційних (інтелектуальних) підприємств, які орієнтовані вин на сучасні засоби зв'язку і способи виробництва продукції. Якщо раніше мали існувати великі конструкторські бюро, то при розвитку комп'ютерної техніки одна людина здатна замінити значний штат допоміжного персоналу, який раніше займався виготовленням креслень, розробкою деталей тощо. Тепер це здатен зробити комп'ютер і принтер.

Тому й питання щодо спадкування прав на підприємство, яке орієнтоване на виробництво інтелектуальної продукції або надання таких послуг панді стояти не може, а спадкування здійснюватиметься лише щодо розрахункового рахунку цього підприємства. Вся "виробнича потужність інтелектуального комплексу (підприємства)" - це висококваліфіковані працівники права на яких не спадкуються. Отже, на практиці у разі смерті засновників такого підприємства питання стоятиме лише про доцільність подальшого існування організаційної форми і його остаточне вирішення залежатиме від тих працівників, які створювали інтелектуальні продукти. Якщо їх влаштує продовження діяльності на тих самих принципах, що існували до смерти засновника, то підприємство й далі існуватиме. Коли ж із засновником підприємства пов'язувалася значна особиста роль у створенні інтелектуального продукту або отримувалися замовлення завдяки широко відомому імені засновника, то, найімовірніше, таке підприємство приречене на розпад.

Це положення свідчить про те, що в основному підприємства не успадковуються, а отримуються у порядку правонаступництва, якщо братиz: уваги не формальні ознаки підприємства, а сукупність усіх факторів, ж якого воно складається.

Щодо корпоративних прав, то вони можуть успадковуватися спадкоємцями, якщо у статуті підприємства існує положення про допустимість такого спадкуванняй інші учасники корпоративного підприємства проти нього не заперечують. В усіх інших випадках спадкується частка у майні корпоративного підприємства, яка належала померлому учаснику цього підприємства.