Таким чином, підприємницька діяльність в Україні набула юридичного закріплення. Однак проблема розвитку підприємницької діяльності і до цього часу залишається гострою й актуальною. Підприємницька діяльність в Україні, вперше за досить тривалий час, стала офіційно дозволеною. Її відродження відбувається із значними труднощами. 

На розвиток підприємницької діяльності негативно впливає недосконалість законодавства про підприємництво та пов'язана з нею законодавча база про оподаткування.

Підприємницька діяльність в Україні регламентувалася понад 30 законами прийнятими Верховною Радою, 22 - постановами Кабміну та 14 - указами Президента. Лише упродовж 1997-2005 рр. до цих законодавчих актів було внесено близько 1000 змін та доповнень, які часто суперечили вже чинним нормам, або зовсім їх заперечували. З ухваленням Конституції та прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України підприємницька діяльність набула юридичних норм. Кодифікація законодавчих актів частково усунула правові неузгодженості в становленні підприємницької діяльності, але недоліки правового регулювання підприємництва залишились.

Аналіз чинного законодавства, що регулює порядок створення суб'єктів господарювання, правовідносини між суб'єктами підприємницької діяльності, свідчить про те, що їх правова неузгодженість гальмує розвиток підприємницької діяльності, а правові недоліки й розбіжності, правопорушники  використовують для вчинення різних правопорушень, які  Н.О. Саніахметова називає як такі, які терміново потребують усунення [32, 29].

На підприємницьку діяльність негативно впливає велика кількість законів про оподаткування (більше 300), а також відсутність Податкового кодексу, численні зміни податкового законодавства, високі податкові ставки спонукають підприємців "триматись на плаву" переводити свою діяльність в "тінь" та приховувати свої прибутки.

Серед правопорушень у сфері підприємницької діяльності поширилося використання так званих "фіктивних підприємств", "фіктивних фірм" та інших назв", що має загальну назву фіктивне підприємництво.

Фіктивне підприємництво породило цілий комплекс негативних соціальних наслідків, що становлять суспільну небезпеку.

Суспільна небезпека фіктивного підприємництва полягає в заподіянні майнової шкоди юридичним і фізичним особам, державі, розширення масштабів недобросовісної конкуренції, незаконній конвертації коштів, сприянні легалізації (відмиванню) коштів, отриманих злочинним шляхом, приховуванні фактів заняття забороненими видами діяльності, створенні передумов для ухилення від оподаткування, розкрадання кредитів та для досягнення інших протиправних цілей. Фіктивне підприємництво викликає у законослухняних громадян і організацій, а також державних підприємств, побоювання щодо вступу у правовідносини з будь якими комерційними структурами, тим самим порушує стабільність господарського обороту, дискредитує підприємницьку діяльність [33, с. 31]. 

 У сучасних умовах фіктивне підприємництво поширилося в різних сферах, особливо в фінансово-економічній, паливно-енергетичній, зовнішньоекономічній та інших. Поява нових форм господарювання, ускладнення товарно-грошових відносин у державі створило організованим злочинним групам додаткові умови для здійснення їх протиправних задумів і вчинення різного роду правопорушень [34, с.188-190].

Найбільш поширеними правопорушеннями, пов'язаними з використанням фіктивного підприємництва, в нашій державі на початку 1992-1993 рр. вважається створення недержавних посередницьких структур, які набули назви "фінансових пірамід". На законодавчому рівні дозволялося приватним особам створювати трасти, довірчі товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, страхові агентства та інші комерційно-фінансові структури, яким надавалося право залучати від населення кошти, майно, а також державні приватизаційні сертифікати, житлові чеки та інші цінні папери. Мета таких залучень, як передбачалося, вкладення їх у розвиток прибуткових галузей виробництва, здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до статутних документів цих структур. Існуюча на той час ліберальна цінова політика держави, утворення законодавчого вакууму, відсутність податкового законодавства, податкових органів, відповідальності за фіктивне підприємництво, відсутність гарантій повернення вкладів, загрозлива гіперінфляція, що супроводжувалася зростаючими цінами на товари першої необхідності, недобросовісна реклама швидкого збагачення від отриманих дивідендів змушувала людей рятувати свої заощаджені кошти від знецінення. Такі та інші фактори сприяли вчиненню підприємницькими структурами фінансових махінацій із використанням фіктивних підприємств.

Метою створення фіктивних  структур було не заняття діяльністю, яка передбачалася в статутних документах, а заволодіння товарно-матеріальними коштами громадян у великих розмірах, після чого такі структури припиняли свою діяльність.

За даними МВС України до цієї сфери діяльності недержавних фінансових посередників було залучено близько 4-х млн. вкладників. Вартість залученого цими структурами майна, становила 30,8 трлн крб., в тому числі 26,6 трлн. крб. грошових коштів громадян, майже чверть 8,3 трлн. крб. було витрачено не за призначенням. Заборгованість перед вкладниками становила 10,5 трлн. крб. Значну частину коштів переведено у валюту і вивезено за межі України. В 1994 - перше півріччя 1996 р., ошукано 1,7 млн. вкладників, яким заподіяно збитки на суму 155,5 млн. грн., 24 млн. 721 тис. доларів США, 354 тис. німецьких марок [18].

 В цей період набуло розповсюдження використання так званих "міняльних контор". Фіктивне підприємництво здійснювалось від імені підприємств, часто без державної реєстрації в державних органах, які за підробленими документами відкривали розрахункові рахунки в банку. Від імені таких підприємств відкрито рекламували свої послуги, зокрема і в засобах масової інформації, щодо переводу грошових коштів в готівкову форму. За такою схемою створювалися фірми-одноденки, які за підробленими документами отримували в банках великі суми кредитів, які потім привласнювалися [35, с. 66].

Поширеною була практика створення фіктивних  підприємств після набрання чинності Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. [36]. Мета створення таких фіктивних підприємств отримання незаконного відшкодування ПДВ, який насправді раніше до бюджету не сплачувався. Так, за даними  ДПА України, тільки за сім місяців дії цього закону підлягало відшкодуванню 2455,2 млн. грн. У 1999 році бюджет не отримав податку на додану вартість у сумі близько 3,9 млд. гривень. У 2000 р. від незаконної діяльності фіктивних структур державою не отримано ПДВ на суму близько 4-х мільярдів гривень  [37, с.18].  За 9 місяців 2001 р. податковою міліцією виявлено майже 4 тис. фіктивних  підприємств, загальний обсяг коштів, проведений через їх рахунки з метою ухилення від оподаткування, становить понад 20 мільярдів гривень. У цьому ж році виявлено і попереджено безпідставного відшкодування ПДВ понад 1 мільярд гривень порушено 75 % кримінальних справ, які стосувалися фактів ухилення від сплати ПДВ  [38, с. 19].

 Характерно, що для отримання незаконного відшкодування ділки  тіньового бізнесу стали застосовувати заплутані схеми, в яких бере участь  велика кількість фізичних та юридичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності [39].

Розроблення схем незаконного відшкодування ПДВ з бюджету та їх практичне застосування стало індустрією та своєрідним бізнесом. У створених схемах задіються значна група підприємств, банківських установ, різноманітні фінансові інститути, наприклад торгівці цінними паперами, офшорні компанії, створені безпосередньо для проведення операцій щодо незаконному відшкодуванню ПДВ. Так, при проведенні підприємством експортних та інших операцій, формують податковий кредит, не вкладають у проведення таких операцій власних коштів, але отримують відшкодування в повному обсязі з бюджету. Крім того, в кожній з таких схем використовується ланцюг фіктивних і транзитних підприємств, на які перекладаються реальними підприємствами податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Організатори схем отримують бюджетні кошти у вигляді відшкодування а фіктивні і транзитні підприємства ліквідовуються і не сплачують до бюджету податок.

Для досягнення протиправних намірів використовуються комбіновані варіанти і різновиди підприємств і способи отримання неконтрольованих прибутків або незаконного отримання товарно-матеріальних, грошових коштів, шляхом ухилення від оподаткування та вчинення іншої незаконної діяльності. Так, за рахунок держави здійснюється перерозподіл сум ПДВ між потужними фінансово-промисловими групами шляхом використання різновидів фіктивних підприємств.

Дані ДПА України свідчать, що податковими органами з кожним роком збільшується кількість виявлених фіктивних фірм. Так у 1997 р. виявлено 165 фіктивних фірм, у 1998 р. - 2 680, у 1999 р. - 4 169, у 2000 р. - 3 600, у 2001 р.- 4 500, у 2002 р. - 5 028, у 2003 р. - 5 980, у 2004 р. - 4 875, у 2005 р. - 3 568.

За матеріалами результатів роботи підрозділів податкової міліції по боротьбі, в сфері оподаткування за 9 міс.2006 р. виявлено 3 563 фіктивних фірм і 267 конвертаційних центрів. За цей період виявлено 1487 злочинів з використанням фіктивних фірм і конвертаційних центрів [40].

Найбільшу кількість вчинених правопорушень, пов'язаних з фіктивними фірмами, за останні роки зафіксовано в промислових регіонах Донецької, Київської, Луганської, Дніпропетровської, Харківської, Полтавської, Сумської та інших областях, а також у м. Києві.

Особливістю вчинення таких правопорушень є значна їх мобільність, швидке реагування на зміни чинного законодавства. Удосконалення дій злочинних угруповань в економічній сфері, обумовлено залученням до співпраці з ними високоосвічених фахівців, з використанням найсучаснішої техніки і нових технологій, а також поширення їх впливу на державні органи. Це сприяє утворенню в Україні "тіньової" економіки, яка існує паралельно з офіційною і відрізняється високою ефективністю та надто великими прибутками [41].

 Фіктивне підприємництво використовується правопорушниками в механізмі протизаконних схем, як спосіб для вчинення інших економічних правопорушень, які набули великих масштабів, і дедалі більше становлять загрозу економічній безпеці України, оскільки частина капіталу держави, за підрахунками спеціалістів, перебуває у "тіньовому" обороті [42, с.173]. За оцінками експертів Українського центру економічних і політичних досліджень, тіньовий сектор сягає 50 % економіки України [43, с. 206].

 У підприємництві з'явилися нові схеми протиправної діяльності в енергетиці, агропромисловому комплексі, на ринку зерна, нафти, спирту, горілчаної продукції, що дозволяє вимивати кошти з прибуткових галузей, отримувати надприбутки певним колам осіб. Фіктивні фірми використовуються в бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській, зовнішньоекономічній, оборотно-торговельній, посередницькій, сферах, сфері приватизації, послуг, приватного бізнесу та в інших галузях народного господарства.

Найбільш характерні види правопорушень, які скоюються фіктивними підприємствами, це: ухилення від оподаткування, шахрайства з фінансовими ресурсами, неповернення кредитів, незаконна конвертація валюти і її перевід за кордон, контрабанда, легалізація коштів отриманих злочинним шляхом та інші [44, c. 54]. Вчиняючи шахрайські дії з фінансовими ресурсами правопорушники створюють ряд фіктивних фірм на підставних осіб, які за підробленими документами отримують кредити, які потім не повертаються, а фіктивні фірми ліквідовуються.