При проведенні операцій по незаконному конвертуванні безготівкових грошових коштів на рахунок фіктивних фірм перераховуються кошти легальними платниками за нібито виконані роботи, надані послуги і поставлені товари. Подібні операції призводять до завищення валових витрат у реально існуючого платника, що зменшує оподаткований прибуток, крім того підприємство здобуває право на податковий кредит щодо податку на додану вартість, який сплачено фіктивному псевдовиконавцю чи псевдопостачальнику в складі перерахованої суми. Але фактично сума сплаченого фіктивному підприємству ПДВ використовується у тіньовому обігу і до бюджету не надходить.

У більшості із вчинених в цих сферах правопорушень використовуються схеми з проведенням фінансових операцій, за якими кошти неодноразово перечислюються з рахунку на рахунок, від однієї фіктивної фірми до іншої, на одному із етапів вилучаються злочинцями, після чого деякі фірми або припиняють своє існування, або об'являють себе банкротами, а для подальшої злочинної оборудки створюються нові фіктивні фірми.

Небезпечність функціонування таких підприємств у даний час має міжрегіональний характер. Фірми реєструються в одній області, розрахункові рахунки відкриваються в банківських установах іншої області, накопичення коштів робиться в інших областях, а перерахування їх через кореспондентські рахунки банків - взагалі в іншому регіоні.

Останнім часом широке розповсюдження отримало використання системи електронних платежів, яке дозволяє керувати розрахунковим рахунком фірми по модему, не з'являючись у банк взагалі [45]. Така "схема", ураховуючи нетривалий час проведення зазначених операцій, значно ускладнює організацію перевірок з боку контролюючих органів, своєчасне виявлення і розкриття їх оперативними органами. Існування широкої мережі фіктивних фірм значно ускладнює криміногенну ситуацію як безпосередньо в кредитно-банківській системі, так і в інших сферах діяльності [46, с.55]. Правопорушники активно використовують існуючу систему розрахунків для "відмивання" отриманих протиправним шляхом коштів через переведення безготівкових коштів у готівкові і їх "конвертацією" в іноземну валюту [47, с. 20].

Для одержання національної або іноземної валюти в обхід встановленого порядку при проведенні валютних операцій, при сприянні банківських установ створюється мережа фіктивних підприємств, на рахунках яких акумулюються значні кошти, отримані злочинним шляхом при розкраданні кредитних ресурсів, бюджетних коштів, передоплати, кошти перераховані іншими підприємствами. Зазначені кошти перераховуються під виглядом взаєморозрахунків за фіктивними угодами з іноземними комерційними структурами на кореспондентські рахунки іноземних, насамперед прибалтійських, білоруських, російських банків. Далі вони безперешкодно розміщуються на відкритих за межами України валютних рахунках юридичних і фізичних осіб, конвертуються в іноземну валюту і знову повертаються в розпорядження злочинців.

Для легалізації коштів, отриманих в Україні злочинним  шляхом і осідання їх за кордоном, зокрема в офшорних зонах, правопорушники створюють спільні фіктивні підприємства для здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій на користь іноземного партнера, після здійснення таких операцій, вони ліквідовуються  [ 48, с. 273].

Особливо небезпечним є використання правопорушниками фіктивних підприємств при збуті за кордон за демпінговими цінами гостродефіцитної сировини, зерна, енергоносіїв, металобрухту та інше. Такі протиправні операції пов'язані з контрабандою, використанням підроблених документів, ухиленням від сплати митних зборів, причому, вітчизняні та закордонні правопорушники активно використовують недосконалість українського законодавства щодо зовнішньоекономічної діяльності. При здійсненні експортно-імпортних операції, легальна підприємницька діяльність служить для них надійним прикриттям для вчинення великомасштабних махінацій з присвоєнням неконтрольованих прибутків, більша частина яких осідає на рахунках в іноземних банках.

Поширеними стали факти незаконного ввозу суб'єктами підприємницької діяльності промислових та продовольчих товарів - з Туреччини, Китаю, країн Східної та Центральної Європи, а також схеми контрабандного ввозу підакцизних товарів, які в подальшому реалізуються без сплати до бюджету належних платежів. Правопорушники оформлюють вантажно-митні декларації на фіктивну фірму (часто незареєстровану в державних органах) на території України, для ввозу товарів, при цьому, використовують підроблені реєстраційні документи на фірму, провізні документи і печатки. Нерідко такі правопорушення виявляються занадто пізно, коли винні особи вже реалізували товари, отримали кошти і зникли.

 Набули поширення схеми здійснення фіктивної підприємницької діяльності без реєстрацій суб'єктів господарювання в державних органах а також без дозволів і ліцензій на заняття окремими видами діяльності особливо в паливно-енергетичному комплексі України [49].

При створенні фіктивних фірм практично завжди оформляється майно (офісні меблі, оргтехніка), але внесок до статутного фонду не здійснюється, документи на передачу майна оформляються фіктивно. Для маскування місцезнаходження конвертаційних та інших фіктивних фірм, як правило, використовуються інша адреса ніж це вказано в засновницьких документах. Фактично для розміщення фіктивних фірм можуть бути: приватні квартири, дома, прибудови, підвали, дачі, гаражі, дахи та окремі приміщення в будинках де працюють легальні СПД, та інші замасковані від правоохоронних органів місця. Наймається охорона з використанням сучасних спеціальних технічних засобів сигналізації і відеонагляду. Відвідування таких підприємств проводиться тільки окремими особами з дотриманням елементів конспірації.

Організатори фіктивного підприємництва добре знають закони, мають високий інтелектуальний рівень, позитивно характеризуються по місцю роботи і проживання, вишукують прогалини, розбіжності в законах, легко входять у довіру, комунікабельні, обізнані в роботі державних контролюючих установ, посадових осіб, стосовно яких вчиняють злочинні дії, а також ознайомлені з методами роботи оперативних підрозділів. Вони заздалегідь продумують тактику поведінки в разі їх затримання, тощо. Фігуранти завжди намагаються детально організувати, замаскувати свої дії, а застосовувані ними способи та розроблені схеми отримання неконтрольованих прибутків, як правило, важко розпізнаються і не завжди піддаються перевірці.

Станіслав Єжи Лец у свій час зауважив: "Як часто засуджують правопорушення, за  те, що воно погано вчинено". Недарма організаторів фіктивного підприємництва відносять до вчинення так званих "білокомірцевих" правопорушників [50, с.350].

Як показав аналіз практичної діяльності податкової міліції при фіктивному підприємництві використовуються різновиди фіктивних підприємств з застосуванням різноманітних схем для здійснення незаконної діяльності. Приховування фіктивного підприємництва є реєстрація СПД на підставних осіб, непереєстрація в державних або в податкових органах, заплутування обліку і податкової звітності шляхом внесення змін у документи, а також їхня заміна, неповідомлення в державні органи про зміну юридичної адреси, знищення чи виготовлення фіктивних документів; укладення угод з іншими СПД, або громадянами, які не знають про фіктивність контрагента, або використання схем для переведення безготівкових коштів в готівку; ухилення від оподаткування; укладання фіктивних угод; надання фальшивих документів на отримання незаконного права на податковий кредит на ПДВ; зняття коштів з рахунків або переведення за кордон; [51, 66-70] звільнення окремих співробітників; організація лжесвідчень, а найчастіше просто зникнення керівників фіктивних підприємств  з коштами та інше. Необхідно врахувати, що конкретне правопорушення може бути вчинене як окремо, так і в комбінації з іншими. Особи, які вчиняють фіктивне підприємництво, відпрацювали ряд способів, які важко не тільки описати, але і перерахувати. Крім того, існують спеціальні групи найманих осіб, які займаються розробкою схем і проектів по вчиненню фіктивного підприємництва, пошуку підставних осіб, на яких реєструються підприємства з такою перспективою, щоб у випадку виявлення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, уникнути відповідальності [52 с. 71].

Виходячи із цього, можна зробити висновок, що одним із визначенням суті фіктивного підприємництва є попередньо задумана і спланована акція правопорушників, (як правило, на нетривалий період часу), що передбачає отримання неконтрольованих прибутків шляхом використання зареєстрованих на підставних осіб в державних органах суб'єктів господарювання, як прикриття, для здійснення незаконної діяльності. У разі виявлення такої діяльності правоохоронними органами організатори перекладають відповідальність на підставних (або неіснуючих) осіб [53, с. 217].

Важливе значення для підприємництва є порядок реєстрації, суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки саме в результаті державної реєстрації здійснюється їх легалізація, набуваються права і обов'язки у цій сфері, встановлюється відповідний правовий статус підприємства. Порядок реєстрації юридичних і фізичних осіб регламентується Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV, який набув чинності 01.07.2004 р. Раніше порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності регламентувався Постановою КМУ № 740 від 25.05.1998 р. "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності [54]. Відповідно до вимог цього Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація СПД проводиться за місцем знаходження або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Органами, які здійснюють реєстрацію СПД є: виконавчий комітет міської ради; виконавчий комітет районної у місті ради; районна державна адміністрація; районна міст Києва і Севастополя державна адміністрація. Підприємство набуває прав юридичної особи після реєстрації в органах державної влади [55].

Для державної реєстрації СПД - юридичної особи до органу державної реєстрації засновники подають визначену законом кількість документів, серед них документи, що підтверджують сплату коштів за державну реєстрацію, і документ, що посвідчує особу, встановлюються терміни державної реєстрації.

У відповідності до норми ст.58 Господарського кодексу України, та ст. 29 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", новий власник придбаного підприємства, повинен внести зміни до установчих документів, або здійснити перереєстрацію придбаного СПД в державних органах. Згідно п. 14 ст. 58 Господарського кодексу України перереєстрація суб'єкта господарювання здійснюється у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт або організаційно-правової форми господарювання, або найменування суб'єкта господарювання .

 Законодавство передбачає перереєстрацію придбаного СПД в місячний строк, саме цей термін використовуються правопорушниками, які придбавають (купують) підприємства з юридичною особою, відкривають розрахункові рахунки в банках на підставних осіб, навмисно не перереєстровують СПД в органах державної влади і податкових органах, використовувати СПД для здійснення протиправної діяльності.