Багато довідкових джерел спостереженням з метою перевірки називають нагляд [78, с. 414; 74, с. 379; 63, с. 303], в більшості випадків розглядаючи його як одну з форм діяльності державних органів із забезпечення законності [79, с. 778; 80, с. 845; 81, с. 208; 82, с. 627; 79, с. 778; 83, с. 459; 84, с. 351; 85, с. 337; 86, с. 385; 45, с. 428; 46, с. 853; 87, с. 346; 88, с. 385; 89, с. 337; 90, с. 142] та інколи додаючи, що нагляд є різновидом контролю [78, с. 414]. Нагляд також називають спостереженням за ким-небудь або чим-небудь з метою контролю або охорони [91, с. 878; 73, с. 577; 92, с. 344], уточнюючи, що це спостереження здійснюється також для догляду [93, с. 149-150; 49, с. 270; 94, с. 336], інколи вказується на синонімічність термінів "нагляд" та "догляд" [42, с. 247; 43, с. 238], тобто попередня формула отримає зовсім інший вигляд, оскільки С→П вже не дорівнює К, а дорівнює Н ("нагляд"): Н=С→П. Таким чином, якщо С→П=Н і С→П=К, то Н=К. Тобто можна сказати, що наглядати означає пильнувати, слідкувати за ким-небудь або чим-небудь для контролю та для забезпечення порядку [95, с. 49; 96, с. 555].

Як окрему форму нагляду, яку визначають як спостереження з метою попередження, можна виділити моніторинг. Термін "моніторинг", запозичений з англійської мови ("to monitor" - спостерігати), означає організацію процесу регулярного спостереження та отримання даних для оцінки [97, с. 591] стану певного об'єкту, явища або процесу та виявлення відповідності бажаним результатам [72, с. 652]. Моніторинг є формою перевірки, що дозволяє зафіксувати тенденції розвитку певних явищ. Він включає в себе комплекс заходів, спрямованих не тільки на спостереження та оцінювання, але й на прогнозування. Таким чином, моніторинг, який здійснюється ЗМІ, може трактуватись як систематичний збір інформації з метою спостереження та прогнозування.

Суть проведення моніторингу полягає в обов'язковому виконанні двох взаємопов'язаних елементів: спостереження та попередження. Результати моніторингу мають бути рекомендаційними, тобто знання, отримані в результаті його проведення повинні бути використані для прийняття рішень, спрямованих на потрібні зміни.

Моніторинг може спрямовуватися на суспільство в цілому, коли його метою є формування громадської думки. Моніторинг також може бути направлений на окремі верстви населення або невеликі групи спеціалістів певної галузі. Від цього залежить інформаційна відкритість щодо проведення самого моніторингу та оприлюднення його результатів, оскільки, в багатьох випадках відкритість є бажаною, в деяких випадках проведення моніторингу та його результати повинні бути конфіденційним. Під час проведення моніторингу переважно використовуються методи спостереження та аналізу [98, с. 118].

Можна виділити декілька типів моніторингу. Так, завданням динамічного моніторингу є отримання інформації щодо динаміки розвитку певного об'єкту або явища та виявлення тенденцій з метою попередження можливих небажаних результатів. Фоновий моніторинг спрямований на виявлення проблем до моменту їх виникнення, в той час як проблемний моніторинг застосовується для вивчення закономірностей, процесів та проблем, які вже відомі, при чому моніторинг такого типу найчастіше застосовується для дослідження ситуації стосовно однієї головної проблеми. Моніторинг може обмежуватись або не обмежуватись у часі. Наприклад, проведення проблемного моніторингу закінчується тоді, коли вирішена задача щодо розв'язання проблеми. Таким чином, моніторинг можна визначити як систематичний нагляд, спрямований на проведення певної корекції в майбутньому [99, с. 84].

Ряд словників наглядом, перевіркою та обліком називають контроль [100, с. 271; 101, с. 318; 102, с. 451]. Значна кількість словників називають контроль перевіркою, обліком та спостереженням за будь-чим [102, с. 187; 103, с. 358; 104, с. 531]. Деякі словники визначають контроль просто як облік, перевірку [105, с. 145], деякі за дещо розширюють визначення контролю до обліку, перевірки рахунків, звітності [106, с. 153]. Аналогічної думки дотримуються Е.І. Петров, Р.Н. Марченко та Л.В. Баринова, які вважають, що контроль є однією з найважливіших функцій соціального управління і полягає у тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як керований об'єкт виконує його розпорядження [107, с. 42]. Таким чином, формулою, яка б відображала відповідний зміст буде така: К=П+О (О - "облік").

Поняття контролю як обліку дещо розширюється, коли до визначення додається термін "нагляд", таким чином контроль визначається як перевірка, систематичний облік і нагляд або фактичне управління, володіння [108, с. 1176]. Як бачимо, в порівнянні з попереднім визначенням, у цьому визначенні з'являється ще й термін "нагляд" як термін, що уточнює тлумачення контролю, тобто визначення контролю у цьому випадку можна зобразити таким чином: К=П+О+Н. Можемо зустріти також визначення, в яких поняття контролю і нагляду зводяться до абсолютно тотожних понять (К=Н) [109, с. 778], а інколи контроль називають наглядом з метою перевірки (К=Н→П) [110, с. 379].

Сьогодні непоодинокими є випадки співпадіння значень термінів "державний нагляд" і "державний контроль" в науковій літературі і законодавстві (К=Н). Так, наприклад, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення", держаний нагляд - це діяльність спеціально уповноважених органів виконавчої влади по контролю за додержанням підприємцями стандартів, норм і правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів в її належній якості, безпечної для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища [111, с. 247]. Необхідно зазначити, що у цьому випадку термін "нагляд" майже не відрізняється від терміну "контроль", який здійснюється іншими органами. Таким чином, можемо стверджувати, що науковці та законотворці не здійснюють чіткого розмежування понять "контроль" та "нагляд".

Крім загального визначення терміну "контроль", існують ще й вузькоспеціальні визначення цього терміну, в яких контроль трактується як, наприклад, аналітична функція управління, що полягає у спостереженні за ходом певних процесів, порівнянні величини контрольного параметра із заданою парадигмою, виявленні відхилень від програми [112, с. 108] або як елемент управління економічними об'єктами і процесами, що складається з нагляду за ними з метою перевірки їх відповідності стану, передбаченому законами, юридичними нормативними актами, а також програмами, планами, договорами, проектами, угодами [113, с. 829].

Деякі словники зосереджують свою увагу на тлумаченні терміну "соціальний контроль", який розглядається як сукупність процесів у соціальній системі, за допомогою яких забезпечуються визначені "зразки" діяльності, а також дотримання обмежень у поведінці, порушення яких негативно позначається на функціонуванні системи [114, с. 612], тобто соціальний контроль втілює собою процеси в соціальний системі (суспільстві, соціальній групі), що забезпечують її сталість і управління людьми, які входять до неї, а також управління групами та інституціями. Головним механізмом соціального контролю є соціальні санкції - позитивні, що стимулюють схвалені групою відхилення від норми, і негативні, що репресують небажані відхилення [115, с. 83-84]. Соціальний контроль забезпечує таку організацію громадського життя, в якій однотипне поводження членів соціуму відповідає їх взаємним потребам [114, с. 612].

Вірним твердженням, на нашу думку, є положенням О.Ф. Андрійко про те, що контроль - це об'єктивна реальність розвитку соціальної системи, певною мірою характерний для усякого суспільного ладу. Демократичні процеси, що відбуваються в усіх сферах нашого суспільства, починаючи із переосмислення ролі держави, кардинальних змін у структурі державної влади та економіки, вносять зміни і в розуміння необхідності контролю як об'єктивного явища їх подальшого розвитку [116, с. 49].

Контроль - це сукупність різних за формою дій, що здійснюються суб'єктами контролю за поведінкою людей (власною поведінкою), відносинами, які виникають у суспільстві, або для встановлення будь-яких наукових та інших пізнавальних цілей при дослідженні об'єктів матеріального світу [117, с. 89; 118, с. 12]. Під час здійснення контролю суб'єкт контролю здійснює перевірку і облік того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання та реалізує свої функції [119, с. 178; 120, с. 662]. Контроль використовується для перевірки відповідальності діяльності учасників суспільних відносин встановленим приписам, в рамках і межах яких вони мають діяти [121, с. 349] і є одним із найважливіших елементів державного управління [122, с. 240] та основним засобом забезпечення законності й дисципліни в ньому [123, с. 7].

Соціальний контроль тлумачиться як механізм або спосіб саморегуляції системи, що забезпечує упорядковану взаємодію [124, с. 301-303] та взаємозв'язок елементів, які складаються з нормативного [125, с. 994-995], в тому числі правового регулювання [124, с. 301-303]. Таким чином, соціальний контроль є способом підтримання цивілізаційної системи у динамічно врівноваженому стані за допомогою нормативного регулювання [126, с. 160-161].

Інколи довідкові джерела додають у визначення соціального контролю дані про те, ким саме він здійснюється, зазначаючи, що соціальний контроль - це функція громадянського суспільства з перевірки виконання владними структурами їх безпосередніх обов'язків і зобов'язань [127, с. 298-299], використання різних соціальних інститутів і засобів для виявлення тенденцій змін у розвитку суспільних відносин і їх регулювання [128, с. 306-307].

Аналізуючи поняття "контроль", потрібно звернутися до тлумачень, які пропонують юридичні словники та енциклопедії. Контроль пояснюється як систематична перевірка виконання законів, директив, постанов і указів [129, с. 283; 130, с. 512] або як державні або громадські заходи з нагляду, перевірки, обліку діяльності, поведінки фізичних і юридичних осіб [131, с. 215], тобто контроль є перевіркою з метою забезпечення вірності і законності визначених дій та процесом відслідковування фактичного виконання планів (К=П) [132, с. 265].

Більш поширені визначення поняття "контроль" подають російські юридичні словники, які тлумачать контроль як систему спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкту, яким управляють, прийнятим управлінським рішенням; виявлення результатів управлінських впливів на об'єкт, яким управляють (К=П+C) [78, с. 349] та як складову частину управління об'єктами і процесами з метою перевірки відповідності стану об'єкта, за яким спостерігають, бажаному і необхідному положенню, передбаченому законами, інструкціями, іншими нормативними актами, а також програмами, планами, договорами, проектами, угодами (К=П) [89, с. 260].

Контроль - загальна функція управління [133, с. 24], що відповідає за нагляд та перевірку відповідності функціонування об'єкта прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів їх виконання, виявлення допущених відхилень від відповідних нормативних установлень (законів, стандартів, наказів) та принципів організації та регулювання діяльності, яка перевіряється (К=П+Н) [134, с. 513].