1.2. Причини виникнення і правова природа відносин з відшкодування громадянину шкоди, завданої службовими особами дізнання і досудового слідства в системі органів внутрішіх справ України

Особливістю відповідальності у нашому випадку  є також те, що її бере на себе держава, а не безпосередньо ті органи, службові особи яких заподіяли шкоду. Таке законодавче рішення можна пояснити низкою причин. По-перше, при здійсненні дізнання чи досудового слідства держава виступає учасником кримінальних і кримінально-процесуальних відносин[46] [109; 189]. Як правильно відзначає Р.О.Халфіна, "визнання держави учасником даних відносин означає, що держава приймає на себе відповідальність за дії кожної посадової особи чи органа"[47] [189]. Тому в зобов'язаннях із завдання шкоди реабілітованому громадянину зобов'язаною стороною виступає держава безпосередньо.

По-друге, держава має у своєму розпорядженні більші можливості, ніж її орган, при відновленні громадянину його колишнього становища.

По-третє, органи дізнання та досудового слідства ОВС України є бюджетними організаціями, а це означає, що у всіх випадках покладання відповідальності на них відшкодування в остаточному підсумку здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

У ст.56 Конституції України зазначається, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

         Отже, тут слід довести, чи є органи дізнання і досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України органами державної влади, а дізнавачі, особи, що проводять дізнання, та слідчі - службовими особами, що здійснюють повноваження органу державної влади.

         Правова система нашої держави закріпила у ст.6 Конституції України принцип здійснення державної влади на основі її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. З урахуванням цього у тексті останньої вживаються терміни "органи виконавчої влади" (ст.106), "місцеві органи виконавчої влади" (ст.120).

         Так, відповідно до Концепції Адміністративної реформи в Україні під "виконавчою владою" слід розуміти одну "з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя…" а, відповідно, під "органами виконавчої влади" слід розуміти "самостійний вид органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення однієї гілки державної влади - виконавчої"[48] [183].

         Тут слід зазначити, що ознака приналежності того чи іншого органу державної виконавчої  влади закріплюється у нормативному порядку.

         Так, відповідно до Указу Президента від 17 жовтня 2000 року Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади.

МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

МВС України відповідно до покладених на нього завдань визначає основні напрями діяльності підпорядкованих йому органів, підрозділів, установ та ефективні засоби і методи виконання покладених на них завдань.

МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управління МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, районні, районні у містах, міські управління і відділи, а також підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління[49] [182].

Апарат органів виконавчої влади - це організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади відносяться державні службовці та інші працівники апарату.

         Повноваження органу виконавчої влади - це закріплені за органом виконавчої влади права і обов'язки (в тому числі обов'язки нести відповідальність за наслідки виконання повноважень - так звані "юрисдикційні" обов'язки). Для визначення певного обсягу повноважень, закріпленого за кожним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій, застосовується поняття "компетенція".

         Центральне місце і переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади складають державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обов'язкових до виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані.

         При дослідженні даного питання варто звернути увагу на визначення поняття "службової особи", якими відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про міліцію" і Кримінально-процесуального кодексу, а також Положення про Міністерство внутрішніх справ України і є працівники відповідних відділів та управлінь органів дізнання та досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України[50] [67].

         Актами державної виконавчої влади, якими може бути завдано шкоду  громадянину, є різні владні односторонні приписи державних організацій чи органів, що суперечать законам або іншим нормативно-правовим актам.

Шкода може бути завдана не лише діями, а й бездіяльністю органів державної виконавчої влади або їх службових осіб внаслідок невиконання покладених на них згідно із законом певних функцій, зокрема, пов'язаних із видачею певних актів (ліцензій, дозволів, патентів тощо), за відсутності яких зацікавлена особа не вправі здійснювати певну діяльність.