Отже, виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що професійна діяльність органів дізнання і досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України - це діяльність державна. Держава ставить перед цими органами визначені цілі і задачі, спрямовані на захист від злочинних посягань, припинення і попередження злочинів. Держава створює спеціальні системи перепідготовки й удосконалення кадрів цих органів, бо саме вони ведуть роботу від імені держави, наділені визначеними владними повноваженнями і вступають у контакт з особою, що переступила закон.

Як видно, держава не тільки бере на себе відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України, але й створює умови, за яких стає неможливим порушення прав громадян під час дізнання і досудового слідства.

Таким чином, відносини з відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України, відповідають предмету цивільного права. Про це свідчить наявність таких аргументів:

1. Основним видом відшкодування є збитки, завдані потерпілому, які підтверджують наявність майнових відносин.

2. Виходячи із засад юридичної рівності і незалежності учасників цивільних правовідносин, Закон України від 1 грудня 1994 року надає можливість вирішувати спори, що виникають між ними, або безпосередньо самим учасникам цих правовідносин на підставі взаємної домовленості, або спеціально створеним для розгляду таких спорів органам. Якщо порівняти особливості предмета і методу цивільного права (а вони мають універсальний характер) з майновими відносинами по відшкодуванню шкоди відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 року, виявиться їх повна тотожність.

3. Враховуючи, що основним правовим засобом забезпечення реалізації компенсаційної функції цивільного права виступає цивільно-правовий принцип повного відшкодування шкоди, а для її реалізації необхідні такі властивості методу цивільного права, як ініціатива суб'єктів у формуванні суспільних відносин, таку рису цивільно-правового методу регулювання слід відмітити у положеннях Закону України від 1 грудня 1994 року: лише за вимогою потерпілого органи дізнання та досудового слідства зобов'язані вжити заходів щодо відновлення його доброго імені,  щодо захисту честі і гідності,  а також визначити розмір завданої йому шкоди.

4. Норми про відшкодування шкоди потерпілому, які містяться у Законі України від 1 грудня 1994 року, за своїм характером є матеріально-правовими, і віднесення їх до норм процесуального права не відповідало б призначенню останнього.

5. Доказом цивілістичної природи відносин по відшкодуванню шкоди потерпілому є те, що у будь-якому зобов'язанні по заподіянню шкоди в розглянутому випадку обґрунтуванням відшкодування шкоди є незаконна (протиправна) дія заподіювача. Та обставина, що майнова чи моральна шкода завдана громадянину незаконними діями службових осіб при розслідуванні злочину, не порушує цивільно-правову природу відносин по їх відшкодуванню.