Таким чином, на  нашу думку, особливий спосіб правого захисту - скарга; специфічний предмет судової діяльності - суперечка про право адміністративне, а також особливості способів захисту і процесуальної форми обумовлюють формування самостійного виду судової діяльності - адміністративної  юстиції.

Принципове вирішення питання про можливість судового контролю у сфері адміністративно-правових відносин пов'язане і з проблемою органу, якому варто доручити цей контроль, особливостями процесу при вирішенні адміністративно-правових суперечок, меж  судової компетенції в цьому виді судочинства і т.ін.

У даний час проблема утворення адміністративної юстиції в Україні є дуже актуальної. Здійснювана в Україні судово-правова реформа спрямована на формування демократичної правової держави, де достоїнства особи, її права і свободи, справедливість є найвищими цінностями і гарантуються державою. Одним з основних гарантів повинна виступати судова  влада, інакше кажучи, суд є універсальним засобом правового захисту прав і свобод громадян та  юридичних осіб. Проблемою адміністративної юстиції в Україні займалися і продовжують займатися такі провідні вчені-адміністративісти, як В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, В.Д. Бринцев, В.М. Гаращук,                 І.П. Голосніченко, Ю.М. Грошевий, Ю. Димитров,  В.М. Кампо, І.Б. Коліушко, А.Т. Комзюк, О.Д. Крупчан, І.Є. Марочкін, О.П. Недбайло, Л.І. Пахолок, Ю.Педько, Н.Б. Писаренко, Г.В. Рижков, В.В. Риков, А.О. Селіванов,                         В.С. Стефанюк,  М.М. Тищенко, Г.Й. Ткач, В.І. Шишкін, А.Фоков  та  ін.

Час засвідчив недостатню ефективність існуючих в Україні органів і процедур вирішення спорів, де однією стороною є громадянин (або юридична особа), а іншою - орган виконавчої влади, орган місцевого  самоврядування, їх посадові особи. Одна з причин такого становища полягає в тому що, наприклад, законодавство про оскарження в судовому порядку рішень і діяльності органів управління, посадових осіб, які порушують права і свободи громадян та юридичних осіб, як і раніше, відносить справи даної категорії до підсудності судів  загальної  юрисдикції. Тобто, система захисту прав громадян в Україні як з цієї точки зору, так і з точки зору світового досвіду, уявляється не повною, що безпосередньо наводить на необхідність створення спеціалізованих судів для вирішення адміністративних  спорів.

Судовий контроль у сфері діяльності виконавчої влади і місцевого самоврядування в Україні є надто обмеженим, і це при тому що порушення владою прав і свобод громадян носить розгалужений характер. Як показує практика, розвиток сучасного суспільства обумовив збільшення кількості звернень у судові органи як громадян, так і юридичних осіб. Це визначається процесами становлення ринкової економіки, наслідками кризових явищ у суспільстві, ускладненням соціально-економічних зв'язків та багатьма іншими факторами. Обмежений судовий контроль за актами і діями влади вигідний лише частині адміністративного апарату, яка не готова до  реформування.

Таким чином, якщо врахувати зростаючу кількість спорів громадян і юридичних осіб з державними органами та органами місцевого самоврядування, що виникають внаслідок порушення прав і свобод особи, то необхідність створення інституту адміністративної юстиції в Україні виявиться ще рельєфніше. Ось чому створення ефективного інституту адміністративної юстиції - системи спеціалізованих адміністративних  судів, які будуть захищати права громадян і юридичних осіб, - є справою невідкладною. Без цього ні судово-правова, ні адміністративна реформи, про які так багато говориться, не зрушаться з місця.

На нашу думку, основними причинами запровадження повноцінної адміністративної юстиції в Україні можна назвати:

1) необхідність посилення гарантій захисту прав людини від свавілля з боку влади;

2) відсутність ефективної процедури судового вирішення адміністративних справ, яка б враховувала специфіку публічно-правових відносин;

3) зростання кількості адміністративних спорів у загальній кількості судових справ.

Таким чином, метою утворення системи адміністративних судів та запровадження адміністративного судочинства  в Україні є:

- подальше втілення в життя концепції поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а саме для здійснення політики стримувань і противаг у взаємовідносинах  між  різними  гілками  влади;

-  надійний захист прав і свобод громадян та юридичних осіб від зловживань органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

- реалізація чинних конституційних положень щодо структурної організації судової влади, тобто збалансування структур судової влади між загальними та спеціалізованими судами, які мають різні завдання та ідеологію;

- розвиток демократичної правової культури європейського типу в судовій, адміністративній і муніципальній системах;

- формування відповідної державної політики в галузі юстиції силами  законодавчої  влади  та  судової  практики.

         Досвід адміністративної юстиції зарубіжних країн доводить, що раціонально побудована система адміністративної юстиції є додатковим ефективним механізмом захисту прав громадян та юридичних осіб, сприяє вдосконаленню правової держави та принципу поділу влади.

[1] [88] С. Завадский. Государство благоденствия: М., 1966. - С. 35.
 

[2] [78] Р. Гнейст. Правовое государство и административные суды Германии. - СПб, 1896. - С. 335.
 

[3] [77]В. Гессен. О правовом государстве. - Спб. - С. 12.
 

[4] [77]В. Гессен. О правовом государстве. - Спб. - С. 19.
 

[5] [77] Там же.  -  С. 20.
 

[6] [81] Дайси. Конституционный закон. 5- е изд. / цит. По М.М. Ковалевскому. Учение о личных правах. - М., 1905.- С. 28-29.
 

[7] [93] Р. Иеринг. Цель в праве. - Спб, 1881. - С. 249.
 

[8] [103] Н.М. Коркунов. Лекции по общей теории права. - Спб, 1909. - С. 261-263.
 

[9] [106] А.С. Котляревский. Власть и право: - М., 1915. - С. 34.
 

[10] [106] А.С. Котляревский. Власть и право. - М., 1915. - С. 35.
 

[11] [88] С. Завадский. Государство благоденствия: - М., 1966. - С. 15.
 

[12] [88] С. Завадский. Там же. - С. 35-55, 133.
 

[13] [155] В.М. Чхивидзе. Государство,  демократия,  законность. - М., 1967. - С.298.
 

[14] [42] СУ РСФСР. - 1918, № 85. - С. 889.
 

[15] [100] Е.В. Краснокутский. Очерки гражданского процессуального права. - Кинешма, 1924. - С. 162.
 

[16] [47] СУ РСФСР. - 1926, № 91. - С. 666.
 

[17] [48]СУ РСФСР. - 1927, № 76. - С. 521.
 

[18] [49]СУ РСФСР. - 1927, № 25. - С. 164.
 

[19] [50]СУ РСФСР. - 1928, № 11. - С. 97.
 

[20] [51]СЗ СССР. - 1937, № 30. - С. 120.
 

[21] [98] А.Ф. Клейнман. Гражданский процесс. - М., 1940. - С. 227. [122] Л.И. Поволоцкий, Б.А. Лисковец, А.С. Соминский. Дела особого производства. -М.,  1948. - С. 17.
 

[22] [98] А.Ф. Клейнман. Гражданский процесс. - М., 1940. - С. 228.
 

[23] [56] М.Г. Авдюков. Виды судопроизводств в советском гражданском процессуальном праве. - Вестник МГУ, 1956, № 2.
 

[24] [87] И.А. Жеруолис. Некоторые вопросы особого производства. - Советское государство и право, 1958, № 8. - С. 65.
 

[25] [150]Н.А. Чечина, Д.М. Чечот. К вопросу о системе гражданского процессуального кодекса РСФСР. - Изд-во ЛГУ, 1957. - С. 74.
 

[26] [163]К.С. Юдельсон. К вопросу об основах законодательства о гражданском судопроизводстве. - Советское государство и право, 1957, № 6. - С. 83-85.
 

[27] [54] Н.И. Авдеенко. Гражданский процесс. - М.: Госюриздат, 1968. - С. 26.
 

[28] [16] Закон України  "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. - ВВР.  - № 47. - Ст. 256.

[29] [97] В.Т. Квиткин. Вопросы судебного контроля за законностью разрешения административных дел. - Вестник МГУ, 1967, № 2. - С. 64.
 

[30] [152] Д.М. Чечот. Проблемы защиты субъективных прав и интересов в порядке неисковых производств советского гражданского процесса. - Изд-во ЛГУ, 1969. -   С. 217.

[31] [80] Рене Давид. Основные правовые системы современности. - М.: Прогресс,  1967. - С. 100.
 

32 [12] Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів". ВВР,1998, № 3 -4, ст. 15; [5] Цивільний процесуальний кодекс України. // Урядовий кур'єр, 2001. № 120. 10 липня. С. 20.