Для реалізації одного із основних напрямків інтеграційного процесу - адаптації законодавства України до законодавства ЄС - був також виданий і Указ Президента України від 9 лютого 1999 року № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади" [63], яким установлено, що адаптація законодавства є невід'ємною складовою загального нормотворчого процесу в Україні. Згідно з цим Указом Кабінет Міністрів України має запровадити єдину систему планування, координації та контролю за нормотворчою діяльністю органів виконавчої влади. На Міністерство юстиції України і покладено це завдання. Крім того, Міністерство юстиції України за погодженням із заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади уповноважено подати до Кабінету Міністрів України проект Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Для належного опрацювання проектів законів та інших нормативно-правових актів з урахуванням вимог щодо забезпечення їх відповідності основним стандартам законодавства ЄС Кабінету Міністрів України доручено затвердити відповідне Положення. Згідно з Указом Президента України Кабінет Міністрів України повинний вирішити питання щодо утворення Інституту нормотворчої діяльності як державної науково-дослідної установи, що проводитиме дослідження у сфері нормотворчої діяльності органів виконавчої влади, а при Міністерстві юстиції України - Центр перекладів актів європейського права. Це, безумовно, потребує внесення відповідних змін до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396 [64] (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 15 травня 1998 року № 1019 [65]).

Як зазначено у п. 28 ст. 106 Конституції України [46], Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Виходячи із цього повноваження, та з метою забезпечення входження України до європейського правового простору, гармонізації законодавства України з нормами та стандартами Європейського Союзу, координації діяльності з цих питань органів державної влади Президент України утворив Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Це знайшло своє закріплення в Указі Президента України від 30 серпня 2000 року № 1033 [66] (із змінами, внесеними указами Президента України від 11 грудня 2000 року № 1329 [67] та від 26 листопада 2001 року №1146 [68]).

 Згідно з цим Указом [64] основними завданнями Національної Ради є:

-         підготовка пропозицій із виконання зобов'язань України щодо зближення чинного і майбутнього законодавства України з законодавством Європейського Союзу, передбачених УПС;

-         визначення пріоритетних напрямків розвитку законодавства України з урахуванням норм та стандартів ЄС;

-         підготовка пропозицій щодо забезпечення координації здійснюваних органами державної влади заходів щодо адаптації законодавства, сприяння їх взаємодії у цій сфері;

-         підготовка пропозицій щодо здійснення моніторингу адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

-         підготовка пропозицій щодо забезпечення аналізу проектів законів та інших нормативно-правових актів у пріоритетних сферах адаптації законодавства.

На Міністерство юстиції України було покладено організаційно-технічне забезпечення діяльності Національної ради. На нашу думку, саме ця структура - Національна рада, яку очолив Президент України, і до складу якої ввійшли Голова Адміністрації Президента України, голови ключових комітетів Верховної Ради України, провідні міністри (Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністр закордонних справ України, Міністр юстиції України, Міністр фінансів України, заступник Урядового секретаря Кабінету Міністрів України), а також представники найважливіших правових наукових центрів, має об'єднати та спрямувати в одному напрямку зусилля всіх учасників процесу адаптації законодавства.

Враховуючи певні зміни в напрямку європейської інтеграції, Міністерство юстиції України звернулося з пропозицією до Кабінету Міністрів України щодо утворення на базі Центру порівняльного права та Центру перекладів актів європейського права, що ліквідуються, Центр європейського та порівняльного права. Відповідною Постановою від 15 травня 2003 року № 716 [61] Кабінет Міністрів України погодився з цією пропозицією. Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2003 року № 68/5 було затверджено Положення про Центр європейського та порівняльного права. Відповідно до Положення Центр є державною установою, основною метою діяльності якої є науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, а також сприяння органам державної влади в реалізації покладених на них завдань у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Центр має координувати свою діяльність з Департаментом міжнародного права та іншими структурними підрозділами Міністерства юстиції України.

Таким чином, було проаналізовано функції, завдання новостворених органів виконавчої влади задля підвищення ефективності правового забезпечення інтеграції України до ЄС. Це дозволило дійти до наступного висновку. Для якісного правового забезпечення політики інтеграції України до Європейського Союзу необхідно зважено та системно підходити до формування органів, що відповідальні за цей процес. Пропонується створити систему органів правового забезпечення європейської інтеграції України (на рівні виконавчої гілки влади), складовими якої постають:

-         Міністерство юстиції України, зокрема Департамент міжнародного права, Департамент законодавства про охорону правопорядку, національну безпеку і оборону;

-         Міжвідомча координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (при Міністерстві юстиції України);

-         Центр європейського та порівняльного права (при Міністерстві юстиції України);

-         Інститут нормотворчої діяльності (при Кабінеті Міністрів України);

-         Національна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (при Президенті України).

Між зазначеними складовими існує тісний прямий та зворотний зв'язок, про що свідчить проаналізована вище діяльність цих органів. У роботі вважається, що такій системі будуть притаманні нові якості, що позитивно вплине на рівень правового забезпечення процесу інтеграції.

У роботі вважається за необхідне акцентувати увагу на конструктивному залученні не тільки органів виконавчої влади України до виконання нових завдань в галузі європейської інтеграції, але й законодавчого органу держави - Верховної Ради України. 14 червня 2002 року у Верховній Раді України вперше в історії українського парламентаризму створено Комітет з питань європейської інтеграції, що свідчить про значення, яке надається питанню євроінтеграції на законодавчому рівні. Виходячи з того, що Парламент прийняв рішення про створення Комітету [69], але не уточнив його функції, Комітет почав формувати сферу своєї діяльності "від нуля". Але, у той же час, члени Комітету і Комітет в цілому, як зазначає його Голова, має чітке уявлення про сферу діяльності завдяки власній компетенції. Визначаючи основні напрямки діяльності Комітету, необхідно в першу чергу вирішити питання щодо його компетенції, яке, на жаль, до цього часу не врегульовано Верховною Радою України. Першочерговим завданням Комітету є вирішення проблем вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) та підготовка законопроектів для приведення у відповідність законодавства України до норм та принципів СОТ. Не менш важливим питанням є поглиблення відносин України з НАТО та створення передумов для євроатлантичної інтеграції України, враховуючи роль та значення Організації Північноатлантичного договору в підтриманні міжнародного миру та стабільності, створення принципово нової системи регіональної безпеки в Європі та запобігання розповсюдженню зброї масового знищення. Важливим напрямком у діяльності Комітету також є, безумовно, тісна співпраця з міжнародними організаціями, такими як Рада Європи, ОБСЄ і Центрально-Європейські Ініціативи (ЦЄІ), поглиблення добросусідських відносин з усіма країнами Європи, підтримання і розвиток парламентських контактів з країнами-членами Європейського Союзу, перш за все - з кандидатами на вступ до ЄС. Крім того, Комітет координує зусилля з розвитку відносин між структурами і делегаціями Верховної Ради України і Європейського Союзу, здійснює парламентський контроль за діяльністю уряду в стосунках зі Світовою Організацією Торгівлі, НАТО та ін.

Важлива ділянка робота Комітету - підготовка до розгляду окремих законопроектів, організація парламентських слухань. Їх обговорення відбувається на засіданнях, куди запрошуються керівники і представники виконавчих структур влади, які мають безпосереднє відношення до реалізації курсу на європейську інтеграцію. Комітет, як парламентський орган у сфері європейської інтеграції, співпрацює з виконавчими структурами та неурядовими організаціями. Відповідно до УПС [29] Український парламент співпрацює з членами Європейського парламенту в рамках Комітету з парламентського співробітництва. З ініціативи Комітету Верховна Рада України напередодні самміту "Україна-ЄС" (м. Копенгаген, 4 липня 2002 року) прийняла Звернення до парламентів, урядів та громадськості країн-членів Європейського Союзу (Постанова Верховної Ради України від 20 червня 2002 року № 20-IV [70]), у якому вперше концептуально окреслила своє бачення взаємин з Європейським Союзом і майбутнє цих взаємин, тобто асоційованого, а згодом - повноправного членства в ЄС. Акцентується увага на тому, що залучення України до європейських процесів шляхом інтеграції, а не лише партнерства зміцнить внутрішню та зовнішню безпеку Європи, її економічний та інтелектуальний потенціал, посилить європейську ідентичність, а отже - відповідатиме ключовим інтересам самого Європейського Союзу [70]. Парламент України звернувся із закликом підтримати курс нашої держави на європейську інтеграцію шляхом виведення взаємин ЄС з Україною на якісно новий рівень розвитку, адекватний стратегічним зрушенням на європейському континенті та глибоким змінам в українській державі.

Слід зауважити, що рішення щодо прийняття Звернення Верховної Ради України було прийнято Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2002 року № 2999-ІІІ "Про рекомендації за підсумками парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції України до Європейського Союзу" [71]. Вважаємо за необхідне звернути увагу на певні організаційно-правові заходи, які необхідно вжити Кабінету Міністрів України відповідно до цих Рекомендацій [71]:

-         розвивати та поглиблювати з ЄС всебічне співробітництво, націлене на більш повне включення України у формування ЄС Спільної європейської політики безпеки та оборони, зокрема у сфері боротьби з тероризмом;

-         підтримувати заходи ЄС, спрямовані на підсилення режиму зовнішніх кордонів в ЄС, ефективну боротьбу з нелегальною міграцією;