Виходячи із Конституції України (ст. 6), державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України [46]. Під час дослідження компетенції та ролі органів державної влади України у сфері співробітництва з Європейським Союзом будемо спиратися на відповідні положення Основного Закону України.

Відповідно до логіки побудови роботи розглянемо та проаналізуємо структуру, завдання, функції органів державної влади України, які формують та реалізовують державну політику у сфері європейської інтеграції.  У роботі політика у сфері європейської інтеграції розуміється як двоєдиний стратегічний курс української держави, тобто створення внутрішніх передумов щодо набуття Україною членства в Європейському Союзі та всебічне співробітництво з Євросоюзом задля стабільності та розвитку єдиного європейського дому. Ми виходимо з того, що між означеними складовими існує тісний прямий та зворотний зв'язок; ефективність національної політики європейської інтеграції залежиться як від ефективності внутрішньої та зовнішньої складових, так і від політики Європейського Союзу щодо України. Такий підхід вимагає, на нашу думку, системної організації не тільки національних органів державної влади, але і спільних органів ЄС та України.

Як вже зазначалося у підрозділі 1.2, Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу [34] окреслює основні напрямки співробітництва України з Європейським Союзом, а також передбачає, яким чином здійснюватиметься внутрішнє забезпечення інтеграційного процесу. Відповідно до положень Стратегії керівництво покладено на Президента України, а на Кабінет Міністрів України - забезпечення її реалізації. З метою забезпечення скоординованої реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, створення передумов, необхідних для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі Розпорядженням Президента України від 27 червня 1999 року № 151 [54] (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Президента України від 6 липня 2000 року № 240) було затверджено Перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за здійснення завдань, визначених Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженою Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615 [34]. До компетенції конкретних українських міністерств та інших органів виконавчої влади віднесено різні аспекти співробітництва з Європейським Союзом [54]:

1. Міністерство економіки України - економічна інтеграція та розвиток торгівельних відносин між Україною і ЄС, регіональне та галузеве співробітництво, організаційне забезпечення інтеграційного процесу;
2. Міністерство аграрної політики України - співробітництво у сфері сільськогосподарської кооперації;
3. Міністерство внутрішніх справ України - співробітництво у запобіганні та боротьбі з організованою злочинністю і поширенням наркотиків;
4. Міністерство екології та природних ресурсів України - співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища, охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;
5. Міністерство закордонних справ України - інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, політична консолідація та зміцнення демократії;
6. Міністерство освіти і науки України - освітня і науково-технічна інтеграція;
7. Міністерство палива та енергетики України - співробітництво у сфері трансєвропейських електроенергетичних, газо- та нафтотранспортних мереж;
8. Міністерство праці та соціальної політики України - адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС;
9. Міністерство транспорту України - співробітництво у сфері трансєвропейських транспортних мереж;
10. Міністерство фінансів України - співробітництво у сфері бюджетної, податкової політики та у сфері страхування;
11. Міністерство юстиції України - адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини, співробітництво в галузі юстиції, правове забезпечення інтеграційного процесу;
12. Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України - інформаційне забезпечення інтеграційного процесу;
13. Державний комітет зв'язку та інформатизації України - співробітництво з питань розбудови інформаційного суспільства;
14. Державний комітет промислової політики України - співробітництво у сфері промислової кооперації;
15. Антимонопольний комітет України - співробітництво у сфері конкурентної політики;
16. Державна митна служба - співробітництво у митній справі.

На нашу думку, поява нових актуальних завдань у сфері інтеграції України до ЄС вимагає як реформування існуючих органів державної влади, так і обґрунтоване створення нових органів та інституцій. Аналіз завдань, функцій перелічених вище органів виконавчої влади сприяв висновку щодо доцільності їх розгляду як органів управління у сфері європейської інтеграції. Усвідомлюючи важливість та складність забезпечення реалізації одного з основних напрямків інтеграційного процесу - адаптації законодавства України до законодавства ЄС, і Президент України, і Кабінет Міністрів України видають відповідні нормативно-правові акти. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998 року № 852 [55] (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1998 року № 1666 [56], від 24 квітня 1999 року № 694 [57], від 23 квітня 2001 року № 367 [58], від 9 серпня 2001 року № 1006 [59]) було запроваджено механізм адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. З метою належного організаційного забезпечення адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та відповідно до ст. 51 УПС [29] Кабінет Міністрів України поклав на Міністерство юстиції України координацію діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо зазначеної адаптації. З метою вдосконалення роботи з підготовки проектів нормативно-правових актів з урахуванням світового досвіду Кабінет Міністрів України доручив Міністерству юстиції України створити при міністерстві Центр порівняльного права та затвердити Положення про Центр. Відповідні доручення були зроблені і Міністерству фінансів України щодо забезпечення фінансування Центру.

Крім того, Постановою [54] було затверджено перелік міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, відповідальних за організацію роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Наприклад, в галузі боротьби зі злочинністю, в тому числі з наркобізнесом, відповідальними визначені Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Міністерство охорони здоров'я України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Міністерство закордонних справ України. Слід зауважити, що Міністерство внутрішніх справ України ще відповідальне за адаптацію законодавства у галузях фінансової послуги та у транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1998 року № 1773 [60] (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2003 року № 716 [61]) було затверджено Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка постає координаційним органом забезпечення процесу адаптації. З огляду на Положення [60] основними завданнями Міжвідомчої ради є: координація діяльності міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення адаптації законодавства; розроблення рекомендацій до проектів законів, інших нормативно-правових актів у світлі реалізації положень УПС, забезпечення дотримання основних документів Ради з питань співробітництва між Україною і Європейським Союзом та інше. Відповідно до покладених завдань закріплені наступні функції Міжвідомчої ради [60]:

-         в межах її компетенції виробляє єдині підходи до впровадження діяльності з адаптації законодавства;

-         бере участь у розробленні програм і заходів щодо адаптації окремих галузей права;

-         здійснює контроль за виконанням своїх рішень;

-         бере участь у розробленні концепцій основних напрямків роботи з адаптації законодавства;

-         вивчає та узагальнює пропозиції центральних органів виконавчої влади щодо реформування національного законодавства з метою його адаптації до законодавства Європейського Союзу;

-         готує на основі вивчення світового досвіду узагальнені пропозиції щодо концептуального розвитку законодавства України;

-         аналізує ефективність механізму адаптації.

До складу Міжвідомчої ради входять, як правило, заступники керівників центральних органів виконавчої влади та державних органів, у тому числі і заступник Міністра внутрішніх справ України. Згідно з Положенням [61] рішення Міжвідомчої ради з питань, що належать до її компетенції, є обов'язковими до виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Функції секретаріату Міжвідомчої ради з організаційного забезпечення її діяльності здійснює Центр європейського та порівняльного права [61].

Слід зазначити, що для забезпечення здійснення офіційного перекладу актів законодавства ЄС державною мовою України, що постає важливим етапом забезпечення, зокрема, діяльності Міжвідомчої ради, та надання цих перекладів розробникам нормопроектів було створено Центр перекладів актів європейського права при Міністерстві юстиції України [62].

У роботі вважалося за доцільне проаналізувати діяльність Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з метою з'ясування ефективності функціонування цієї структури з урахуванням поставлених перед нею завдань. Ознайомлення з рішеннями Міжвідомчої ради, які оформлюються протоколом, та реалізацією цих рішень дозволило дійти до наступного висновку. Є усі підстави вважати, що Міжвідомча Рада з адаптації законодавства України до законодавства ЄС виконує поставлені перед нею завдання, а також сама ініціює нові напрямки діяльності Ради й інших державних органів та інституцій, оперативно реагуючи на зміни, що відбуваються як в українському суспільстві, так і в Європейському Союзі.