На нашу думку, враховуючи критерій суб'єктивного права і керуючись принципом загальності судового контролю за діяльністю органів управління, суддя міг би самостійно вирішувати, чи належить до його компетенції розгляд справи по скарзі на неправомірній акт управління. Така ж точка зору зустрічається і в працях А.Т. Боннер[17]. При прийнятті скарги суддя повинен переконатися, по-перше, що дії посадової особи передбачені її компетенцією і не спрямовані на надання громадянину прав за своїм розсудом. По-друге, з'ясувати питання про правосуб'єктність громадянина. По-третє, знати, чи є в законодавстві норма, в силу якої носієм передбаченого в ній суб'єктивного права у сфері державного  управління  може  виступати громадянин.

Як вбачається, принцип загальності судового контролю за органами управління зможе "працювати" у повну силу лише після створення  системи спеціалізіованих адміністративних судів, які розглядали б справи по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності.

Деякі науковці, а саме Д.М. Чечот, висловлювали думку про те, що право на звернення за судовим захистом є суб'єктивним цивільним процесуальним правом. На нашу думку, з цим можна не погодитися. Автор вважає, що особа може звернутися до суду за захистом будь-яких прав і свобод. Право на звернення до суду за захистом, таким чином, є узагальненою категорією. Таке право є конституційним і знаходить своє втілення в нормах цивільного, адміністративного і, в деяких випадках, кримінального процесів[18].

Питання про право на скаргу в суд за справами, що виникають з адміністративно-правових відносин, досліджувалося, зокрема, в працях Д.М. Чечота, А.Т. Боннер, В.Т. Квіткина, Б.Н. Юркова[19]. Віддаючи належне глибині цих досліджень ми не можемо вважати це питання проаналізованим, оскільки зазначені автори виходили з наявності спору у справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, і з цивільно-процесуальної природи норм, що регулюють діяльність учасників процесу по цих справах. Крім того, з моменту публікації названих робіт у  законодавстві України відбулися деякі зміни, що стосуються порядку принесення і вирішення скарг на рішення, дії або бездіяльність органів державних органів у сфері управлінської  діяльності. 

Таким чином, підводячи підсумки викладеного в першому розділі, можна зробити  деякі  висновки.

1. Адміністративна юстиція - це порядок розгляду і вирішення в процесуальній формі загальними або спеціально створюваними судами спорів, що виникають у сфері управлінської діяльності між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, і органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами  -  з  іншого, в результаті чого може бути прийняте рішення про визнання недійсності і (чи) скасування незаконного акта чи інше відновлення порушеного суб'єктивного права зацікавленої  особи.

2. Зміна політичного і соціально-економічного устрою в Україні, зміщення пріоритетів у співвідношенні держави і особистості на користь останньої потребують запровадження адекватних новим потребам суспільства державно-правових механізмів у діяльності по захисту прав та свобод громадян, а найбільш ефективною формою такого захисту прав і свобод людини та громадянина від порушень з боку суб'єктів управління виступає судова процесуальна форма, впровадження якої є важливою їх гарантією, одним із етапів входження України до спільноти демократичних, правових, соціальних  держав.

3. Для розуміння сутності адміністративної юстиції як правового інститута необхідно розглядати її, з одного боку, як специфічне в межах  адміністративного процесу провадження по оскарженню рішень, дій або бездіяльності органів, посадових осіб у сфері управлінської діяльності, що порушують права громадян та юридичних осіб. Таке провадження передбачає детальну регламентацію порядку розгляду і вирішення скарг громадян та юридичних осіб у судовій процесуальній формі, тобто, як було визначено раніше, являє собою специфічну форму захисту суб'єктивних прав і свобод зацікавлених осіб. З іншого боку, адміністративну юстицію належить розглядати як специфічний вид судового контролю у сфері державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, який проявляється в деяких випадках у втручанні суду, як органу правосуддя, в діяльність виконавчих, управлінських органів.

4. Цілями  адміністративної  юстиції  є :

- надійний захист суб'єктивних публічних прав громадян і юридичних осіб;

- подальше втілення в життя концепції поділу влади, а саме для здійснення політики стримувань і противаг у  взаємовідносинах між різними  гілками  влади;

- забезпечення правопорядку і законності в діяльності органів публічної влади;

- реалізації чинних конституційних положень щодо структурної організації судової влади, тобто збалансування структур судової влади між загальними та спеціалізованими судами;

- розвиток демократичної правової культури європейського типу в судовій, адміністративній та муніціпальної системах;

- надання допомоги органам управління у вирішенні практичних правових питань, що виникають у процесі їх діяльності. 

1 [92] О.В. Иванов. Защита гражданских прав как правовой институт и как научная проблема // Вопросы советского государства и права. - Иркутск. - 1967. - С. 43.
 

2  [92] О.В. Иванов. Защита гражданских прав как правовой институт и как научная проблема // Вопросы советского государства и права. - Иркутск. - 1967. - С. 44-45.

3 [92] О.В. Иванов. Там же.  С. 44.

4 [152] Д.М. Чечот. Проблемы защиты субъективных прав и интересов в порядке неисковых производств советского гражданского процесса. Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук. Л., 1969. с. 267.
 

5 [75] Е.В. Васьковский. Курс гражданского процесса. - М., 1913. - С. 5-6.
 

6 [103] Коркунов Н.М., Тон А., Муромцев Г.А., Гамбаров Ю.С. "Лекции по общей теории права", - Спб., 1909. - С.176 - 177.
 

[1] [123] Полянский Н.Н. Вопросы систематики в уголовном процессе // Советское государство и право. - 1939. - № 3. - С. 78.
 

[2] [164] К.С. Юдельсон. Советский гражданский процесс. - М., 1956, C. 182.
 

[3] [55]Н.И. Авдеенко. Общие правила определения судебной подведомственности // Вопросы государства и права. - Л., 1964. - С.145.
 

[4] [82] А.А. Добровольский. Исковая форма защиты права. - М., 1965. - С. 49.
 

[5] [69] Адміністративне право України / За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - С. 239-240.
 

[6] [68] Д.Н. Бахрах. Производство по делам об административных правонарушениях. - М.: Знание, 1989. - С. 96.
 

[7] [71] Боннер А.Т. О жалобах на неправомерные действия должностных лиц // Советская юстиция. - 1988. - № 7. - С. 18-20.
 

[8] [115] Осипов Ю.К. Подведомственность и подсудность гражданских дел. - М., 1962. - С. 7-9.
 

[9] [156] Шакарян М.С. Соотношение судебной и иной защиты субъективных прав граждан. - М., 1985. - С. 12.

16 [73] Бородин І.Л. Про сутність адміністративної юстиції. - Право України. - № 2. - С. 15-16. 

17 [149]Чесовской Е.И. Судопроизводство по жалобам громадян. - М., 1991, - с. 78.
 

18 [137] Строгович М.С. Основніе вопросі социалистической законности. - М., 1966. - с. 183.
 

19 [96] Кац С.Ю. Конституционное право граждан на судебную защиту // Проблемы социалистической законности. - Харьков, 1978. - С. 135.

20 [112] Мицкевич А.В. Субъекты советского права. - М., 1962. - С. 90.
 

21 [126] Ремнев В.И. Социалистицеская  законность  в  государственном  управлении. - М., 1979 - С. 257.

22 [112] Мицкевич А.В. Субъекты советского права. - М., 1962. - С. 90 - 91.
 

23 [167] Ямпольская Ц.А. О субъективных правах советских граждан // Вопросы советского государственного права, 1959. - С. I59-I76.
 

24 [111]Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. - Саратов, 1972. - С. 153.
 

25  [153] Чечот  Д.М. Субъективное право и формы его защиты. - Л., 1968. - С. 23.
 

26 [151] Чечот Д.М. Административная юстиция.  - Л., 1973. - С. 25-26.

[10] [149] Чесовской Е.И. Судопроизводство по жалобам граждан. - М., 1991. - С. 78.
 

[11] [134] Старосцяк Е. Правовые формы административной деятельности.- М., 1959. - С. 185.
 

[12] [131] Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин. - К., 2000. - С.53 - 55.
 

30 [151] Чечот Д.М. Административная юстиция. - Л., 1973. - С. 75-76.
 

31 [102] Коренев А.П. Нормы права и их применение. - М., 1978. С. 144.
 

[15] [113] Мурадьян Э.М. Судебный контроль за судебными актами. // Сов.гос. и право, 1978, № 4, с.79.
 

[16] [79] Гурвич М.А. Право на иск. - М.;Л., 1949;  [82] Добровольский А.А. Исковая форма защиты права. - М., 1965;  [83] ДобровольскийА.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права.-М.,1979;  [125] Пушкар Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. - Львов, 1982; [162] Щеглов В.Н. Иск о судебной защите гражданского права. - Томск,1987; [116] Осокина Г.Л. Проблемы иска и права на иск. - Томск, 1989.
 

[17] [71] Боннер А.Т. О жалобах на неправомерные действия должностных лиц. //Сов. Юстиция, 1988, № 7, с. 18.
 

[18] [125] Пушкар Е.Г. Конституционное право на судебную защиту: - Львов, "Вища школа", 1982, с.18.