Значну роботу щодо удосконалення правового регулювання проведено останнім часом в МВС України. Так, наказом від 22 травня 1992 року № 285 "Про заходи удосконалення нормотворчої діяльності МВС України" передбачалося прискорити і поліпшити роботу по перегляду і оновленню нормативної бази МВС України, організувати систематичне планове вивчення практики застосування відомчих нормативних актів органами внутрішніх справ, регулярно аналізувати стан правового регулювання відомчими актами діяльності органів внутрішніх справ і своєчасно здійснювати заходи до усунення недоліків [52]. Нарешті, наказом від 15 січня 1993 року № 11 на виконання вимог зазначених Указу Президента України та Положення передбачено порядок розробки проектів нормативних актів МВС України, вимоги до проектів, їх узгодження, експертизу та затвердження [53].

Нормотворча діяльність МВС України здійснювалась також в напрямкові визначення завдань, функції, прав і обов'язків дільничних інспекторів міліції. У цій сфері важливе значення мають, в першу чергу, Інструкція з організації роботи дільничного інспектора міліції, затверджена наказом МВС від 10.10.1999 р. за № 802 [2]; Інструкція про розгляд пропозицій, заяв, скарг, і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України, затверджена наказом МВС від 10.06.1998 р. за № 414 [54]; Інструкція про організацію роботи позаштатних дільничних інспекторів міліції, затверджена наказом МВС від 6 січня 1994 р. за № 19 [55]; Тимчасова інструкція про помічника дільничного інспектора міліції, затверджена наказом МВС від 27.11.1996 р. за № 817 [56]; Інструкція по організації роботи чергової частини органів внутрішніх справ, затверджена наказом МВС України від 18 серпня 1992 року  за № 485 [57]; Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення, та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом від 21 серпня 1998 р. за № 622 [58] та ін.

Правову основу діяльності органів внутрішніх справ  взагалі і дільничних інспекторів міліції, зокрема, становлять також міжнародні правові акти, ратифіковані у встановленому порядку. Таке правило закріплено в ст. 4 Закону "Про міліцію" [15], а також в Законі "Про дію міжнародних договорів на території України" [59], в якому визначено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Разом з тим, на думку дисертанта, права та обов'язки по міжнародних договорах набуває держава в цілому, оскільки вона є стороною в цих договорах. Для того, щоб норми, встановлені джерелами міжнародного права, регулювали правовідносини, суб'єктами яких були б органи держави, організації, посадові особи, громадяни, норми національного законодавства мають бути імплементовані до норм міжнародного.

У деяких випадках правові норми, які покладають певні обов'язки на органи внутрішніх справ, містяться в актах місцевих органів виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. На нашу думку, ці органи не мають повноважень щодо правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ. Такий висновок випливає із аналізу ст. 4 Закону "Про міліцію". Але ст. 5 КпАП  передбачає, що сільські, селищні, обласні, міські Ради мають право приймати в межах, що визначаються законодавчими актами, рішення, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, з питань боротьби із стихійним лихом і епідеміями, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких відповідальність встановлено ст. 107 КпАП. Сільські, селищні, міські  Ради можуть у межах, що визначаються законодавчими актами, встановлювати правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено ст.ст. 152, 159 і 182 КпАП. Вище вказані  рішення та правила є правовою базою для діяльності дільничних інспекторів міліції.

Правові відносини - суб'єктивні права і обов'язки, які в конкретних життєвих обставинах переходять на носіїв прав і обов'язків, конкретних суб'єктів. Оскільки застосування дільничними інспекторами міліції примусових заходів регулюються адміністративно-правовими нормами, правовідносини, які при цьому виникають, є також адміністративними.

Особливості адміністративно-правових відносин полягають, перш за все, в тому, що в них завжди беруть участь органи виконавчої влади або їх представники (дільничні інспектори міліції), які наділені владними повноваженнями щодо здійснення виконавчо-розпорядчих функцій. Крім того, адміністративні правовідносини можуть виникати з ініціативи будь-якої сторони, згоди іншої сторони не вимагається. Конфлікти, суперечки, які виникають між сторонами таких правовідносин, вирішуються, як правило, в адміністративному порядку. Відповідальність за неналежне виконання сторонами своїх обов'язків настає перед державою.

Для регулювання адміністративно-правових відносин характерне юридичне панування або владний характер приписів, які походять від правомочного суб'єкта управління. Ці приписи мають односторонній характер, в них проявляється воля суб'єкта управління, тому адміністративні правовідносини називають ще відносинами влади і підпорядкування ("владовідносини"). Саме такими владними суб'єктами є дільничні інспектори міліції у правовідносинах, що виникають з приводу порушення громадського порядку, громадської безпеки, при вчинені правопорушення, в інших випадках. Вся сфера регулюючих у процесі запобігання адміністративних правопорушень, дільничними інспекторами, суспільних відносин виникає, функціонує і розвивається на нормативній основі. Їхні учасники мають взаємні суб'єктивні права й обов'язки, тобто вступають у правовідносини, законодавчо закріплені державою. Саме юридичні норми, відображають ту або іншу взаємодію людей, установлюють моделі визначених правовідносин, у яких конкретна поведінка особи співвідноситься з "суспільними потребами і державними цілями правового регулювання". Отже, предметом правового регулювання є різноманітні суспільні відносини, що об'єктивно, по своїй природі, можуть піддаватися нормативно-організаційному впливу, здійснюваного за допомогою юридичних норм і інших юридичних засобів.

Екстраполяція даного положення на діяльність дільничних інспекторів міліції щодо запобігання адміністративних деліктів, дозволяє зробити висновок про те, що предметом їхнього правового регулювання є суспільні відносини, які виникають у процесі функціонування останніх, об'єктивно по своїй природі  піддаються нормативно-організаційному впливу й у конкретних соціально-політичних умовах потребують впливу, який здійснюється через механізм правового регулювання.

Докладно зміст і характер правових відносин, які виникають в процесі адміністративної діяльності дільничних інспекторів міліції, наведений у      п. 1.1.

В ході реалізації своїх владних повноважень щодо застосування заходів впливу дільничні інспектори міліції видають визначені правозастосовчі акти.

Правові засоби - це інструменти для вирішення  конкретних життєвих ситуацій, оптимальні адекватні умови, способи вирішення завдань, які стоять перед суспільством. Іншими словами, це, насамперед, юридичні норми, договори,  санкції, заходи заохочення і впливу і т. ін. Використовувати правові засоби - значить застосувати комплекс способів, які гарантують реальне, фактичне виконання юридичних обов'язків, необхідну процедуру для здійснення юридичних дій, процесуальні форми і механізми спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав.  Можна погодитись з думкою Алексєєва С.С., який виділяє, що правові засоби забезпечуються регулятивними юридичними нормами, які діляться на три основні групи: зобов'язуючі, заборонні, уповноважуючі (юридичні дозволи) [60, с. 353-359].

Зобов'язуючі - це такі норми, які покладають на осіб обов'язок активно діяти так, як це передбачено в юридичних нормах. Так, дільничний інспектор міліції  при вчинені особою адміністративного правопорушення має застосувати до неї заходи адміністративного припинення (затримати, скласти протокол і т. ін.). Стосовно особи, яка вчинила правопорушення, зобов'язуючою нормою  буде вимога  ст. 298 КпАП. Вона передбачає, що постанова про накладення  адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, службовими особами і громадянами.

Юридичні заборони покликані утвердити певний порядок і відносини. Вони гарантуються за допомогою юридичної відповідальності і їх реалізація здійснюється в особливій формі - в формі дотримання. Однією із головних рис юридичних заборон є те, що вони діють разом з дозволами, що гарантує особі свободу поведінки (наприклад ст. 173 КпАП).

Юридичні дозволи - суб'єктивне юридичне право на особисту активну поведінку. Право вимагати є необхідний елемент у юридичному механізмі, який забезпечує належне виконання обов'язків. Юридичні дозволи дають можливість і відкривають простір для вільної, активної поведінки і самому носію дозволу. Дуже часто дозволи сформульовані в тексті нормативного акту у вигляді  особливого різновиду регулятивних норм. Переконливою є ст. 21 КпАП, яка передбачає передачу матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу. Носієм такого дозволу (права) є особи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, до яких і належить дільничний інспектор міліції.

Якщо аналізувати кількісний і якісний склад зобов'язуючих норм, юридичних заборон та дозволів, якими врегульована діяльність дільничних інспекторів міліції, можна зробити висновок про перевагу зобов'язуючих і забороняючих норм над дозволами. Така ситуація зумовлена імперативним характером адміністративної діяльності дільничних інспекторів міліції і знаходить відбиття у правовому режимі.

Правовий режим - порядок регулювання, відображений у  комплексі правових засобів, характеризують особливу взаємодію між собою дозволів, заборон, позитивних зобов'язань і створюють особливу спрямованість регулювання. Правовий режим можна розглядати як комплекс правових засобів, як ефективне їх використання для вирішення спеціальних завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ взагалі і дільничними інспекторами міліції, зокрема.

Дослідження цих питань надає можливість розглянути правову основу діяльності дільничних інспекторів міліції. Вважається, що чітка регламентація цієї роботи необхідна, як для того, щоб запобігти можливим порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони громадського порядку, так і для забезпечення її максимальної ефективності. Необхідність цього пов'язана також і зі специфічним правовим статусом дільничного інспектора, який характеризується багатофункціональністю,  наближеністю до населення.

Діяльність дільничних  інспекторів міліції ґрунтується на дотриманні законів і підзаконних нормативних актів. Ними окреслені повноваження співробітників цієї служби, визначені основні завдання, функції, форми і методи реалізації покладених на них обов'язків. Проте, дільничним інспекторам також надана можливість творчо підходити до вирішення завдань з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, спираючись на свою правову свідомість і виходячи із ситуації, що складається. Це право реалізується за відсутності нормативного акта, яким у даний момент регламентується те або інше питання, або коли правовим актом передбачений альтернативний варіант рішення. У цих випадках оптимальність прийнятих рішень визначається рівнем правової підготовки дільничних інспекторів міліції, їх діловими і моральними якостями.