Проблема правового регулювання суспільних відносин досліджувалась в роботах таких вчених, як С.С. Алексєєв, Р.Ф. Халфіна, О.Ф. Скакун та інші. Алексєєв С.С. розглядає це поняття як специфічний понятійний ряд, в який входять механізм правового регулювання, правові засоби, правовий режим. Поняття правове регулювання - початковий пункт і об`єднуючий початок характеристики права в дії, русі, процесі реалізації його сили [35, с. 347].

Юридичні норми - основа правового регулювання. Вони містяться, головним чином, у нормативних актах - офіційних документах органів законодавчої або виконавчої влади.

Правове регулювання діяльності дільничних інспекторів міліції здійснюється значною кількістю нормативних актів, які відрізняються один від одного за багатьма ознаками - суб'єктами правотворчості, юридичною силою, порядком прийняття, назвою, порядком набрання чинності та дії тощо.

 За суб'єктами правотворчості нормативні акти, які регулюють діяльність дільничних інспекторів міліції, розділяються на дві групи.

До першої групи відносяться нормативні акти, що видаються вищим органом державної влади України, місцевими радами, у яких містяться, як правило, норми загального характеру. До них варто віднести: Конституцію України, Конституцію Автономної Республіки Крим, закони, укази і розпорядження Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення місцевих Рад.

Другу групу утворюють акти відомчого характеру. Вони найбільш докладно регламентують діяльність дільничного інспектора. Це, насамперед, накази МВС України, інструкції, вказівки, розпорядження, листи, настанови, статути.

Великого значення для розвитку системи нормативних актів України мало прийняття Верховною Радою 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України [36].

Після прийняття Декларації про державний суверенітет України Верховною Радою було проведено значну роботу, результатом якої стало створення практично нового законодавства, в тому числі того, яке регулює повноваження органів внутрішніх справ щодо охорони правопорядку і боротьби з правопорушеннями.

У правовому регулюванні діяльності органів внутрішніх справ взагалі і дільничних інспекторів міліції, зокрема, основополагаючу роль мають норми Конституції України [1].

Конституція безпосередньо не регулює діяльність дільничних інспекторів у зазначеній сфері. Однак в ній закріплені загальні засади діяльності державних органів, принцип законності. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи (якими є і дільничні інспектори) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституцією України (ст. 3) закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Права і свободи останньої, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення цих прав і свобод є її головним обов'язком.

Застосування органами внутрішніх справ заходів державного примусу, в тому числі адміністративного, - не самоціль, воно необхідне для виконання завдань та функцій, покладених на ці органи, серед яких найважливішим є забезпечення прав і свобод громадян, прав та законних інтересів інших суб'єктів суспільних відносин. Крім цього, Конституція становить базу для прийняття інших законодавчих та підзаконних актів, що підкреслює її значущість у системі правового регулювання правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ.

Центральне місце в механізмі правового регулювання діяльності дільничних інспекторів міліції займають норми законів та підзаконних актів. Причому їхнє значення в процесі становлення правової держави має постійно зростати, оскільки верховенство закону є її невід'ємною ознакою. Верховенство закону виявляється, в першу чергу, в суворій відповідності йому всіх інших нормативних актів тому, що закони мають вищу юридичну силу.

Підкреслюючи значення закону в системі правового регулювання,  необхідно мати на увазі, що термін "закон" в цьому випадку вживається як узагальнююче поняття. Під ним розуміють всі нормативні акти, які мають юридичну силу закону, або, іншими словами, законодавчі акти. До них, крім власне законів, належать основи законодавства, кодекси, статути, положення та інші акти, які приймаються Верховною Радою України (наприклад, Основи законодавства про охорону здоров'я, Кодекс про адміністративні правопорушення, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ тощо).

Певний час видавати законодавчі акти мав право Кабінет Міністрів України. Мається на увазі делегування Верховною Радою права на видання ним декретів, яким надавалася сила закону. Кабінет Міністрів міг приймати декрети з чітко визначених питань, в основному, в сфері господарських відносин, хоча таке явище, на думку дисертанта, небажане для законодавчої практики.

Для правового регулювання діяльності дільничних інспекторів міліції першочергове значення мають такі законодавчі акти: закони України "Про міліцію", "Про звернення громадян", "Про внесення змін і доповнень до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення", "Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі", "Про дорожній рух", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про боротьбу із корупцією", "Про надзвичайний стан", "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення", "Про пожежну безпеку", "Про внутрішні війська МВС України", Кодекс України про адміністративні правопорушення (розділ IV), Повітряний кодекс та ін.

Найважливішу роль у системі законодавчих актів, які регулюють діяльність дільничних інспекторів міліції, відіграє Закон України "Про міліцію". Не зважаючи на те, що цей закон багато в чому потребує удосконалення, він, в основному, закріпив права міліції (яка є основною складовою частиною органів внутрішніх справ), в тому числі, в зазначеній сфері. У законі, зокрема, визначено і закріплено поняття міліції, основні її завдання, принципи діяльності, основні обов'язки та права, правовий та соціальний захист працівників міліції. Деякі права міліції визначені лише узагальнено, є абстрактними. Вони деталізуються в інших законах та підзаконних актах (наприклад, права щодо здійснення адміністративного нагляду закріплено в Законі "Про адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими із місць позбавлення волі") [37].

Тому деякі автори висловили думку, що лише окремі норми Закону України "Про міліцію" є нормами прямої дії, [38, с. 92-93], з чим, на думку дисертанта, важко погодитися. Наприклад, в Законі чітко визначено підстави перевірки документів, входження  безперешкодно в будь який час доби у житлові приміщення громадян, обмеження чи заборона руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг, затримання і тримання у спеціально відведених для  цього приміщеннях осіб, тощо.

Крім законодавчих актів,  Верховна Рада України приймає також постанови. Ці постанови мають, або не мають нормативний характер. Якщо постановою  Верховної Ради України врегульовані питання загального характеру - це нормативні постанови. У випадку, коли ними врегульовані організаційно-штатні питання діяльності Верховної Ради України як певної структури - ці постанови не мають нормативного характеру. Нормативними постановами, сформульовані завдання, а також забезпечення діяльності різних державних органів, в тому числі органів внутрішніх справ. Так, постановою від 24 04. 1993 р. "Про спеціальні звання, формений одяг та знаках розрізнення в органах внутрішніх справ" встановлено додаткові спеціальні звання в міліції і внутрішніх військах, визначено порядок їх присвоєння, пониження в званні та позбавлення  спеціального звання і т. ін. [39].

Серед актів Президента України, які мають значення для правового регулювання діяльності дільничних інспекторів міліції, можна назвати Указ Президента України від 17.10.2000 року за №1138/2000, яким затверджено  "Положення про Міністерство внутрішніх справ України" (зміни відповідно Указу від 24.12.2001 року за №1248/2001) [40], в якому визначено повноваження МВС в різних сферах, закріплено обов'язковість його рішень з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснення дозвільної системи, деяких інших питань для центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, а також вирішено деякі інші важливі питання.

Особливого значення набувають норми Указу Президента України "Про утворення місцевої міліції". Ним закріплено, що дільничні інспектори міліції, підрозділи дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, патрульно-постова служба утворюються органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських  рад за погодженням із Міністерством внутрішніх справ України та утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету [19].

Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади - також встановлює ряд правил  застосування органами внутрішніх справ визначених заходів. Зокрема, Кабінетом Міністрів визначено основні правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, правила дозвільної системи і т. ін.

Основна кількість правових норм, які регулюють діяльність дільничних інспекторів міліції, міститься у відомчих нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України. Проблеми відомчої правотворчості вже тривалий час є предметом пильної уваги представників різних галузей правової науки. Здебільшого ці акти одержують критичні відгуки. Представники крайнього негативного ставлення до відомчих актів взагалі не вважають їх джерелами права, принизливо називаючи "бюрократичним звичайним правом", яке не передбачене і не санкціоноване законом. [41, с. 217; 42, с. 20-26]. Разом з тим, норми відомчих актів складають переважну більшість норм, які безпосередньо регулюють діяльність дільничних інспекторів міліції. Закони "Про міліцію" [17], "Про звернення громадян" [43], "Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі" [37], "Про дорожній рух" [44], "Про оперативно-розшукову діяльність" [45], "Про боротьбу з корупцією" [46], "Про зайнятість населення" [47], "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними" [48],"Про надзвичайний стан" [49], "Про пожежну безпеку" [50], інші законодавчі акти, частіше за все, визначають повноваження органів внутрішніх справ лише в загальному вигляді, застосовувати ці норми без конкретизації практично неможливо. У конкретизації норм законів і полягає значення відомчих нормативних актів.

Не зважаючи на те, що становлення правової держави вимагає розширення сфери регулювання суспільних відносин законом, законодавче регулювання не може охопити всі ці відносини. Те ж саме можна сказати і про акти Президента і Кабінету Міністрів України, які мають нормативний характер.

Що ж стосується санкціонування відомчої правотворчості, то в ст. 4 Закону "Про міліцію" нормативні акти МВС України прямо названо серед інших актів, які є правовою основою діяльності міліції. Зрозуміло, що ці акти є підзаконними і повинні відповідати нормативним актам, які мають вищу юридичну силу і регулюють ті ж самі суспільні відносини.

Останнім часом вжито певних заходів щодо удосконалення регулювання відомчими актами. З цією метою запроваджено державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 493/98 від 21.05.98 р.) [51].