Зауважимо, що при тлумаченні ст. 1277 ЦК України треба зважати ні те, що спадкування відумерлої спадщини не є спадкуванням у повному розумінні цього слова, а передбачає, що територіальна громада є "спадкоємцем" всього відумерлого майна, яке знаходиться на території раїни. При цьому Україна, а саме територіальна громада, не претендує на  відумерле майно, яке перебуває на території іноземної держави.

У зв'язку з цим, пропонуємо доповнити Закон України "Про міжнародне приватне право" новою ст. 72і "Перехід відумерлої спадщини": "1. Перехід у власність територіальної громади відумерлої спадщини, яка знаходиться на території України, здійснюється за правом України".

Проаналізувавши колізійні норми щодо спадкування, які містяться у  Законі України "Про міжнародне приватне право", приходимо до висновку, що цей Закон істотно змінює принципи колізійного регулювання в  даній галузі, які містилися у ЦК УРСР.

Новизна колізійних спадкових норм, які містяться в цьому Законі, полягає у тому, що, по-перше, заповідач має право обирати право, яке треба  застосувати для врегулювання спадкових відносин. Проте такий вибір є обмеженим - це може бути право держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання або закон держави громадянства.

По-друге, у Законі міститься спеціальна норма: "спадкування внесеного до Державного реєстру України, регулюється правом України".

      По-третє, здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом країни, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або момент смерті. Форма заповіту та акта його скасування підпорядковуєтьсятаким новим прив'язкам, як право країни, громадянином якої була особа, право звичайного місця перебування спадкодавця у момент складення акта чи в момент смерті, а також право країни, у якій знаходиться нерухоме майно. Отже, колізійні принципи переконують нас, що законодавство України виходить із відносної свободи вибору права, яке слід застосувати ці норми заповіту чи акта його відміни, встановлюючи регулювання, оперуючи множинністю колізійних прив'язок, і має в арсеналі цілий ланцюг -колізійних  норм. Все це говорить про те, що вітчизняне право використовує  гнучкі" інструменти регламентації спадкових відносин.

Зазначимо, що, незважаючи на велику кількість різноманітних колізійних ситуацій, положення розділу X "Колізійні норми щодо спадкування " Закону України "Про міжнародне приватне право" в цілому охоплюють як традиційні засоби регулювання спадкових відносин, так і сучасні тенденції розвитку МПрП.

Проаналізувавши колізійні норми права України, підкреслимо, що Завод України "Про міжнародне приватне право" зменшить законодавчий масив у цілому. Крім того, відокремлення норм МПрП від положень ЦК є доцільним, оскільки МПрП має особливий предмет регулювання - приватні відносини з іноземним елементом.

Більшість фахівців МПрП (М.Богуславський, В.Буткевич, Г.Дмитрієва за, Е.Ейдінова, Л.Лунц, А.Рубанов, І.Лукашук, Р.Мюллерсон) справедливо вказують, що нормотворчість у цій галузі юриспруденції тяжіє до переливання" окремих положень законів однієї країни до законодавства іншої. Спадкове право в Україні не ізольоване від спадкового права зарубіжних країн. Воно взаємодіє з ним, зазнає його впливу і, в свою чергу, впливає на нього. Сьогодні важко обійтися без обміну досвідом. Тим більше, що правові системи різних країн виявляють дедалі більшу схильність до  певної уніфікації, що спрощує міжнародні стосунки. Зокрема, С. Фурса і Є. Фурса вказують, що обґрунтоване застосування положень, які перевірені часом і мають позитивні результати, завжди має переваги перед новітніми концепціями.

Завершуючи цей підрозділ, зазначимо, що в Україні регулювання спадкових відносин з іноземним елементом здійснюється переважно за допомогою колізійного методу. Основними колізійними питаннями у галузі спадкування є визначення закону, що застосовується до спадкових відносин, форми заповіту, а також можливості реалізації автономії волі у заповіті. Щодо форми заповідальних розпоряджень прослідковується тенденція відходу від класичного правила на користь альтернативних прив'язок.

Особливістю МПрП України щодо спадкування є відтворення у Законі України "Про міжнародне приватне право" положень міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Україною.