Серед понять колізійного права системоутворюючим є поняття юридичні :ї колізії. Колізія (лат. collisio від collido - стикаюсь) - визначається як зіткнення протилежних поглядів, прагнень, інтересів; розходження між правовими нормами, що регулюють однакові правовідносини та між окремими законами однієї держави або протиріччя законів, судових рішень різних держав.

У працях вчених термін "колізія" трактується по-різному: одні автори зазначають у колізії декілька неузгоджених між собою норм права (Н.Александров, М.Шаргородський), інші - як одночасну дію різних норм щодо тієї самої ситуації

(А.Міцкевич, А.Черданцев), деякі характеризують його як зіткнення, протиріччя, конфлікт (С.Алексеев, А.Тілле), окремі автори визначають колізію як ситуацію, що виникла перед органами держави, які вирішують питання, пов'язані із можливим застосуванням одного із декількох різнонаціональних законодавств (І.Перетерський, С.Крилов, Л.Лунц).

Для характеристики колізії внутрішнього права застосовуються критерії розходження, зіткнення, протиріччя, відмінностей, конфлікту, конкуренції між нормами та ін. при врегулюванні тих самих відносин. Разом з тим першочергове значення має категорія колізії для МПрП. Колізійна проблема та її вирішення є основним змістом МПрП. Як відомо, довгий час МПрП розвивалося виключно як колізійне право, завданням якого було вирішення конфлікту між юрисдикціями. Зокрема, така позиція вплинула на те, що в системі загального права ця галузь права сформульована у працях Т.Ассера, А.Дайсі, Д.Сторі терміном "law of the conflict of laws", toбtoправом про конфлікт законів. У деяких державах (Німеччина,) така позиція щодо МПрП збереглася і нині.

Однозначного визначення терміна "колізія" немає і в доктрині МПрП. "Про колізію, зіткнення законів говорять в тому випадку, коли ті чи інші правовідносини пов'язані з декількома правовими системами, що потенційно застосовуються для їх врегулювання", - вказує Н.Єрпилєва. О. Ейхальман вважав, що зустріч норм різних законодавств назвали колізією статутів, тобто це суперечність законів з різним змістом, але щодо того самого предмета.

Існування колізій у МПрП, зокрема колізій у міжнародному спадкуванні, зумовлено наявністю іноземного елемента, відмінностями між національними правопорядками та їхнім плюралізмом, а також взаємодією національних правових систем, зокрема у галузі спадкового права.

Одним із вищеназваних факторів, що породжують колізії в МПрП, є плюралізм правових систем та відмінності між ними. Передумовою існування МПрП, на думку М.Богуславського, було порівняння норм правових систем, які вступили у колізію. Не випадково компаративісти посилаються на відому точку зору магістра Алдрика (XII ст.), який стверджував, що суддя повинен застосовувати той із конфліктуючих законів, який, на його думку, буде корисним і кращим. Закономірно, що за наявності різних правопорядків існують розбіжності у врегулюванні аналогічних відносин, що і породжує колізійні проблеми. Однією з причин існування колізій правових систем є те, що всі держави мають багато відмінностей у своєму внутрішньому праві, тому, як вказував Л.Лунц, "якщо в галузі регулювання окремого виду відносин між законами окремих країн немає розбіжностей, то відпадає потреба в колізійних нормах". Його позицію критикував Р. Мюллерсон і стверджував, що "справа не тільки в розбіжностях між законами держав, а насамперед в самому існуванні самостійних національно-правових систем, і в остаточному підсумку держав". Юрисдикційний орган у випадку вирішення спірного питання повинен звертатися не тільки до закону певної держави, але й до колізійних норм, які допоможуть обрати правову систему26. Проте слід зазначити, що причиною існування МПрП більшість вчених називають велику кількість окремих систем права, що мають значні розбіжності та протиріччя у своїх нормах, якими вони регулюють правовідносини, зокрема і спадкові відносини міжнародного характеру.

Так, на практиці може виникнути ситуація, коли громадянин України помирає і залишає після себе спадкове майно, що знаходиться як в Україні, так і за її межами. Його спадкоємцями можуть бути громадяни різних держав. У такому випадку виникають колізійні проблеми, які розв'язуються за допомогою колізійної норми, тобто визначається закон держави, який слід застосувати до правовідносин. Крім цього, колізійні норми різних держав відрізняються за змістом: по-різному вирішують колізійні питання при регулюванні спадкових відносин з іноземним елементом Так, в одних державах колізійною прив'язкою є критерій громадянства, а в інших - місця проживання.

Колізії у МПрП, зокрема у міжнародному спадкуванні, викликані взаємодією національних правових систем. Вона може відбуватися декількома шляхами: шляхом застосування іноземних норм права в тому їх значенні, яке вони мають у країні свого походження через дію власних колізійних норм; шляхом надання захисту тим суб'єктивним правам і обов'язкам фізичних і юридичних осіб, які виникли під дією іноземного права,тощо.

Доктрина МПрП намагається обґрунтувати застосування іноземного права на території держави. Так, Бартол, Ш.Дюмулен, Е.Франкенштайн і:водили, що правова система держави надає значення нормам іноземної правової системи тому, що правові норми вважаються прикріпленими до предметів матеріального світу, у зв'язку з цим право певної держави має надавати правову регламентацію відносинам залежно від того, до яких предметів матеріального світу вони прикріплені. У.Губер, Д.Стори, Ф.К. Савіньї обґрунтовують свою концепцію не на правових засадах, а на засадах міжнародної моралі - за допомогою теорії "міжнародної ввічливості" . Інші вчені дотримуються концепції вільного підходу до санкціонування чи не санкціонування дії іноземного права на своїй території (Е.Бар-тен, Е.Рабель).

Отож визнання під дією іноземної юрисдикції прав і застосування іноземних норм є факторами реалізації іноземного права. Будь-яку колізійну норму щодо міжнародного спадкування, як слушно вказує А.Степанюк, можна визнати як таку, що забезпечує взаємодію різних систем права щодо спадкових правовідносин, дозволяючи діяти іноземному спадковому праву на своїй території. Проте така дія можлива лише у тому разі, якщо іноземні норми будуть відповідати цілям і характеру норм власної правової системи для забезпечення недоторканності придбаних спадкових прав.

Останнім часом багато юристів європейських країн розглядають колізії у МПрП як колізії правових культур. Під концепцією правової культури розуміються права, що існують у житті людини, а не права, які містяться - у книгах".

Виходячи з аналізу умов існування колізій доцільно визнавати колізіями спадкового права у МПрП у вузькому значенні - колізії між національним правом держав, що виявляються в процесі регулювання спадкових відносин з іноземним елементом, і в широкому значенні - як колізії між правовими культурами, які охоплюють національні норми, принципи і :пособи тлумачення та кваліфікації права, особливості правових систем, з плив моральних і релігійних норм.

Колізійні питання у МПрП постають тоді, коли виникають відносини з іноземним елементом і треба вирішити, право якої держави підлягає застосуванню у даному випадку, - наприклад, України чи Італії. У такому випадку норми права, що вирішують цю проблему, мають назву "колізійні норми". Колізійна норма, за допомогою якої вирішується колізійне питання, є центральним інститутом МПрП незалежно від того, як у доктрині визначається її поняття та природа.

Відповідно до класичної точки зору колізійні норми - це норми про Бірми. Іншими словами, ці норми утворюють відсильне право (Уеглтв.-sungsrecht), а не вирішуючи право (Entscheidungsrecht). На думку А.Тілле, колізійна норма є правилом поведінки, регулятором при виборі закону, хоча змісту їй надає та норма, до якої вона прив'язує відповідні правовідносини. А.Черданцев доповнює точку зору А.Тілле і вказує, що ці норми визначають порядок, принципи дії інших норм права, є "регулятором всередині регулятора". І.Перетерський колізійною чи "конфліктною  нормою називає норму, що визначає, який із законів, що "зіткнувся", потрібно застосувати до цих правовідносин.

У сучасній доктрині зазначається, що колізійна норма - це норма, які визначає, право якої держави регулює відносини з іноземним елементомчи норма, яка вказує на законодавство правової системи, що слід застоювати до певного правовідношення.

А.Левітін стверджував, що регулююча дія колізійної норми - складний процес вибору відповідного права, особливо важким він є тоді, кола йдеться про відносини з різними іноземними елементами, пов'язаними : декількома правовими системами. Це потребує глибокого вивчення іноземного законодавства, судової практики, доктрини, співставлення власного права з нормами іноземного права та ін. Зробивши цю справу обравши необхідний закон, колізійна норма регулюючу дію зупиняє. Регулювання в подальшому відбувається нормами матеріального права На відміну від матеріальної норми, яка безпосередньо регулює поведінку суб'єктів, О.Мережко зазначає, що колізійна норма не визначає змісту прав та обов'язків цих суб'єктів, а лише вказує на компетентний прав: порядок, який підлягає застосуванню у разі конфлікту законодавстві країн.

        Тобто особливістю колізійної норми є те, що вона не дає відповіді на питання, які саме права та обов'язки мають сторони правовідносин, а лише визначає певний правопорядок, до якого слід звернутися, який і визначить права та обов'язки сторін. Іншою особливістю цієї норми є те, що вони, будучи нормою відсильною, застосовується з матеріальною нормою, до якої  вона відсилає.

Отже, колізійна норма - це норма, що встановлює, право якої держави має застосовуватися до відносин з іноземним елементом, а саме: якщо їхнім учасником  є іноземна особа (фізична чи юридична), чи об'єктом цих відносин є маймо, що знаходиться за кордоном, або юридичні факти, з якими пов'язані виникнення, зміна чи припинення відносин, які мали місце за кордоном.

Колізійна норма у МПрП має свої структурні особливості. її структура зумовлена функціональним призначенням колізійного права, яке забезпечує вибір права для врегулювання відносин з іноземним елементом. У доктрині дискутується питання щодо структурних елементів колізійної норми. Відповідно до традиційних поглядів науковців (Г.Дмитрієва, А.Новгерт, В.Кисіль, О.Кибенко, Ю.Тихомиров, Г.Фединяк, Л.Фединяк) на цю проблему, через специфічну, відсильну функцію колізійна норма за новою структурою відрізняється від структури класичної норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція) і включає два елементи: обсяг, який вказує на сферу застосування цієї норми, і прив'язку, що вказує на право, яке застосовується у конкретному випадку.

Слід зазначити, що розділення колізійної норми на дві частини відповідає структурі правових норм, які складаються з двох частин - гіпотези і диспозиції чи гіпотези і санкції. Тричленну структуру (гіпотезу, ти:позицію, санкцію), вказує С.Алексєєв, має тільки логічна норма, яка встановлюється шляхом логічного аналізу діючого права. Із цього випливав . зазначає О.Садиков, що логічна колізійна норма має також три елементи, її третій елемент - санкція - знаходиться у сфері приватного права Взагалі він доводить, що у структурі норми МПрП може бути виокремлено гіпотезу. Прихильниками цієї ідеї є також Н.Сильченко, О.Толочко. Критично ставиться до цієї теорії В.Толстих і вказує: автори не враховують, що реалізація колізійної норми відбувається у тому випадку, коли є юридичний факт, передбачений обсягом. Обсяг і є гіпотезою норми МПрП. Всі обставини, що сприяють вибору права, розглядаються тільки як частини гіпотези цієї норми, яка є складною.