У праві, наприклад, Німеччини, Італії, Угорщини, Румунії прив'язі до lex regit actum доповнюється декількома прив'язками до особистого  закону спадкодавця: постійне місце проживання, місце перебування та в законодавстві Ізраїлю встановлено, зокрема, такі колізійні прив'язки: закон Ізраїлю, закон місця складення заповіту, закон місця проживання заповідача чи закон місця його перебування, закон місця знаходження майна.

За визначенням Б.Нольде, норма, яка містить подібну розгалужену систему альтернативних прив'язок створює правило lex regit actum в його факультативній формі.

У випадку дії альтернативних колізійних прив'язок щодо форми заповіту не виключається і така ситуація, при якій дійсним буде визнаватися  заповіт, що не відповідає за формою національному праву спадкодавця. Т такому випадку іноземний заповіт, який за формою не відомий національному праву, буде мати таку саму юридичну силу, як і заповіт,складений відповідно до національного законодавства. Встановлення різний:колізійних прив'язок щодо форми заповіту - прогресивний крок у МПрП, який забезпечить виконання волі заповідача, дасть можливість безперешкодно складати заповіт, що визнається дійсним за законодавством багатьох країн, з якими пов'язаний спадкодавець.

Колізія в МПрП виникає також і при регулюванні змісту заповіту. Визначення дійсності заповіту за змістом відбувається згідно з тими самими колізійними прив'язками, які встановлюють порядок застосування права -одозаповідального розпорядження. Наприклад, відповідно до № 36 (2) з: азу Угорщини про міжнародне приватне право заповіти розглядаються наоснові особистого закону спадкодавця на момент його смерті. Аналогічні норми містяться і в ст. 63 ЦК Португалії. Стаття 68 Закону Румунії про міжнародне приватне право передбачає низку колізійних прив'язок, які можуть бути застосовані під час складення заповіту, а саме особистий закон заповідача, закон його місця проживання, закон місця, де документ було складено, змінено чи скасовано, закон місця знаходженнянерухомого майна, яке є предметом заповіту, чи законом органу або інстанції, які здійснюють процедуру передачі успадкованого майна.

Знаведеного вище випливає, що з метою сприяння збереженню дійсності заповіту кодифікаційна практика останніх років йде шляхом відходувід правила lex regit actum на користь "гнучкої" системи прив'язок. Зазначимо, що однією з тенденцій розвитку законодавства з МПрП на сучасному етапі є розроблення "гнучких" підходів до регулювання правовідносин з іноземним елементом.

Такий підхід розглядався ще в XIX ст. К.Вехтер критикував жорсткі класичні колізійні принципи, які застосовувалися для врегулювання відносин. Його ідеї розвинув Ф.К. фон Савіньї. Під терміном "гнучкі" колізійні норми у доктрині МПрП (В.Звєков, Г.Дмитрієва, В.Кисіль,О.Кабатова) розуміються норми, що ґрунтуються на принципі гнучкого регулювання - принципі найтіснішого зв'язку.

Цей принцип проходить "червоною ниткою" крізь законодавство багатьох країн у сфері міжнародного спадкування. Особливості такого закріплення полягають у його функціях: по-перше, він є основою для формування гнучких колізійних норм, метою яких є пошук найбільш придатного для певних правовідносин закону, замість заздалегідь встановлених жорстких колізійних норм; по-друге, "тісний зв'язок" може розглядатися як матеріально-правова норма відсильного характеру, що передбачає пошук оптимальних формул прикріплення.

Аналіз основних типів колізійних норм, які використовуються для врегулювання спадкових відносин у МПрП, дозволяє зробити висновок, що сучасними тенденціями розвитку МПрП у галузі спадкування є розвиток колізійних прив'язок, що містяться у МПрП європейських держав. Прослідковується два шляхи такого розвитку. Перший - відмова віл жорстких колізійних прив'язок на користь гнучких колізійних норм. Така відмова не означає, що жорсткі колізійні прив'язки зникли. Йдеться про зміну їхньої ролі, вони використовуються як додаткові. Другим шляхом є те, що для вибору права використовується не одна, а цілий ланцюг взаємопов'язаних прив'язок.

Проаналізувавши спадкові відносини МПрП, зазначимо, що основними колізійними питаннями спадкового права є загальне правило щодо визначення закону, який застосовується до спадкових відносин, форми заповіту, а також можливості реалізації автономії волі у заповітах. Вирішуються колізії здебільшого шляхом застосування закону громадянства або - доміцилію спадкодавця. У більшості випадків спадкові відносини виникають щодо майна, яке і є іноземним елементом, і тому у цьому питанні використовуються колізійні прив'язки як до права власності. Щодо форми заповіту, спостерігається тенденція відходу від класичного правила міси а укладання акта на користь системи більш гнучких прив'язок.