В попередньому розділі ми дійшли висновку, що в сучасному законодавстві та юридичній літературі замість терміну "громадський контроль" доцільніше вживати термін "громадський нагляд". Цей підрозділ буде присвячено розгляду проблеми здійснення громадського нагляду за діяльністю міліції, проте ми застосовуватимемо термін "громадський контроль" зважаючи на те, що сьогодні він є загальнопоширеним, а його значення є синонімічним терміну "громадський нагляд", враховуючи його юридичний зміст.

В Україні останнім часом суттєво змінився правовий статус політичних партій та їх вплив на публічно-правові відносини. Руйнування діючої за радянських часів партійно-державної структури сприяло появі сотні об'єднань громадян, які захищають права, свободи і законні інтереси громадян. Політичні партії України - це молодий інститут, що почав формуватись у період перебудови і досі перебуває в процесі формування. За даними Міністерства юстиції України, в Україні станом на вересень 2006 року було зареєстровано 132 політичні партії.

Під партією розуміють певну групу людей із спільними інтересами та переконаннями [216, с. 15]. Одне з перших визначень поняття "партія" було запропоноване у 1861 році Е. Берком, який вважав, що партія - це організація людей, об'єднаних з метою просування спільними зусиллями національного інтересу, керуючись деяким специфічним принципом, відносно якого всі вони прийшли до згоди [цит. по кн.: 217, с. 321]. М. Вебер вбачав у партії громадську організацію, що ґрунтується на добровільному прийомі членів, які ставлять собі за мету здобуття влади для свого керівництва та забезпечення активним членам відповідних умов (матеріальних і духовних) для отримання певних вигод і особистих привілеїв [цит. по кн.: 218, с. 101].

Найважливішими рисами, що характеризують суть партії є те, що вона є носієм ідеології або принаймні відбиває конкретну орієнтацію, бачення світу й людини, ставить за мету завоювання влади в ім'я здійснення своїх програмних завдань, які можуть передбачити в окремих випадках навіть кардинальну зміну соціально-економічного ладу, а в інших - його коригування в інтересах певних верств суспільства. Партія є організацією, тобто тривалим у часі об'єднанням людей, що ставить за мету забезпечити собі підтримку народу [217, с. 56]. Головним завдання політичної партії в політичному процесі є завоювання і здійснення державної влади на підставі чинного законодавства, що є головною сутнісною ознакою, яка відрізняє її від інших видів громадських об'єднань, які дійсно не є політичними.

Партії мають можливість брати участь у формуванні правлячої еліти, підборі і розстановці не лише керівників парламентських комітетів і різного роду комісій, але й підборі і розстановці управлінських кадрів. Саме через них партії, перш за все опозиційні, отримують легітимне право на участь у процесі прийняття політичних рішень і контролю за ними.

Конституція України також не передбачає права здійснення партіями контролю за діяльністю міліції. Аналогічної норми також не містить Закон України "Про політичні партії в Україні". Проте, Закон гарантує політичним партіям свободу діяльності, що включає можливість викладати публічно та обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюдненні і обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні та недержавні ЗМІ; вносити до органів державної влади та органів місцевого самоврядування пропозиції, обов'язкові для розгляду відповідними органами. Це дозволяє політичним партіям публічно висловлювати свої оцінки діяльності міліції. Реальні ж важелі контролю за діяльністю міліції політичні партії можуть мати лише в тому разі, якщо вони представлені у відповідних органах влади. Тому контролю за діяльністю міліції з боку опозиційних партій є обмеженим.

Сьогодні відносини між міліцією та партіями не є однозначними і визначеними. Так, в ст. 3 Закону України "Про міліцію" закріплена норма про недопустимість втручання у діяльність міліції і визначено, що при виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних та громадських об'єднань. Крім того, Законом передбачено, що працівники міліції не можуть бути членами і брати участь в діяльності політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. Створення і діяльність таких об'єднань та їх організація в міліції є недопустимою. Працівники міліції у своїй діяльності не пов'язані із рішеннями об'єднань громадян. В умовах політичного плюралізму незалежність і неупередженість працівників міліції є важливим фактором забезпечення стабільності правопорядку у державі.

На нашу думку, сьогодні не можна стверджувати, що партії зовсім не впливають на діяльність міліції. Перш за все, це твердження відноситься до партій, які представлені у Верховній Раді України і користуються авторитетом серед виборців, адже саме через Верховну Раду України проходять законопроекти, що можуть не лише покращити, але й ускладнити здійснення міліцією своїх функцій. Маючи доступ до ЗМІ партійні структури через газети, радіо, телебачення, партійні активи можуть розповсюджувати серед населення негативну думку щодо діяльності міліції, а також впливати на кадрову політику в органах міліції.

Під час проведення передвиборчої компанії по виборам до Верховної Ради України в 1994, 1998, 2002 роках та Президентських виборах в 1994, 1999, 2005 роках більшість політичних партій та об'єднань у своїх передвиборчих платформах важливе значення приділяли питанням зміцнення державності, законності, правопорядку та ролі органів міліції у вирішенні цих завдань. Причому поглиблене вивчення цих документів і практична робота з їх реалізації наводить на думку, що більшість з них намагалося не стільки зрозуміти проблеми, що виникають перед міліцією, скільки вплинути на неї, при цьому використовуючи своїх прихильників, парламентську трибуну, партійну пресу тощо. На нашу думку, сьогодні вплив партій на діяльність міліції, з прийняттям Закону України від 5 квітня 2001 р. "Про політичні партії в Україні" [219], не зменшився, а, навпаки, зріс.

Необхідно зазначити, що політичні партії України є суб'єктами правовідносин. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про політичні партії", політичною партією називається зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Вони беруть участь у різних відносинах, що регулюються юридичними нормами, але, головним чином, їх діяльність регламентується конституційним правом. Правосуб'єктність політичних партій виникає з моменту створення їх установчих з'їздів, конференцій чи зборів, але в повному обсязі можливості, передбачені законом, вони можуть реалізувати після реєстрації статутів в Міністерстві юстиції України.

З метою встановлення наявності серед програмних цілей встановлення ефективного громадського контролю за діяльністю міліції з боку політичних партій було опрацьовано програми 130 політичних партій України. В програмах 70 з 130 партій не йшлося про здійснення громадського контролю (Додаток А). Аналіз цілей 60 програм партій, які ставлять за мету здійснення громадського контролю за органами виконавчої влади, зокрема органами міліції (Додаток Б), подаємо нижче.

Сутністю держави є виконання волі демократичного громадянського суспільства [220, с. 120], тому потрібно створити систему контролю над владою з боку громадського суспільства, оскільки для цього необхідно, щоб громадяни мали повну можливість контролювати діяльність своїх представників в органах влади [220, с. 469; 221, с. 466]. Громадський контроль є необхідним чинником відповідальності влади, який може "забезпечити демократичність реформування влади, її ефективність та підпорядкованість інтересам людини" [220, с. 819], тому потрібно підвищувати відповідальність органів влади і посадових осіб перед суспільством [222, с. 88].

Проте громадяни України будуть спроможні контролювати державне життя і владу тільки якщо політика буде вестися в режимі діалогу між владою і громадянами, між гілками влади та між різними політичними силами, [222, с. 226], а існування контролю самого народу за діями службових органів є могутнім знаряддям верховної влади в спостереженні за виконавчою владою [222, с. 752]. Патріотична партія України вважає, що побудова державно-політичної системи повинна ґрунтуватися на чіткому розмежуванні державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, створенні правових механізмів забезпечення їхньої ефективної діяльності та здійснення контролю за роботою владних інституцій [221, с. 549].

Багато партій в своїх програмах виступають за утвердження дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю законодавчої та виконавчої гілок влади [223] та за підвищення ефективності взаємодії держави та суспільства за рахунок створення дієвих механізмів системи контролю з боку громадськості за діяльністю органів влади, посилення ролі колективних суб'єктів політико-правового процесу (партій, громадських організацій тощо), які б на політичному рівні представляли інтереси різних частин суспільства, оскільки "держава має служити суспільству і перебувати під його повним контролем" [224], а коли будь-яка гілка влади позбавлена зовнішнього контролю, то вона "втрачає спроможність контролювати себе зсередини" [225]. Таким чином, громадський контроль за виконанням законності у діяльності усіх гілок влади і місцевого самоврядування, відомств, підприємств, установ і організацій [220, с. 850] є надзвичайно важливим в Україні сьогодні.

Партії часто виступають за встановлення громадського контролю над "державними інститутами і органами місцевого самоврядування" [221, с. 513; 572] та "бюрократичним апаратом у центрі й на місцях" [221, с. 663]. Так, політична партія "Народний союз "Наша Україна", виступає за розбудову України "як країни самоврядних громад, усунення системи диктату центральної влади і запровадження партнерства всіх гілок і рівнів державної влади та органів самоврядування, підзвітність регіонального управління, чітка відповідальність, бюджетна автономія, реальне, ефективне місцеве самоврядування, підвищення ефективності всіх рівнів влади в управлінні ресурсами і контроль з боку громади" [221, с. 877].

Серед політичних прав, що утверджують принципи конституціоналізму, одним з найважливіших, на думку авторів програми Політичної партії Ліберальна Україна [226], є право обирати представників влади і контролювати їх. Народ має право контролювати діяльність як всіх органів влади, так і посадових осіб [221, с. 642], тому потрібно встановити повну підконтрольність та відповідальність органів державної влади представницьким структурам народу, суспільний і народний контроль за діяльністю будь-якого державного органу влади та управління [220, с. 168], тобто побудувати громадянське суспільство через громадський контроль [221, с. 642], створивши простий і доступний механізм народного контролю за органами державної влади [220, с. 349, 408] або відновивши систему народного контролю [220, с. 386].

У програмі Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) йдеться про те, що державна влада може функціонувати на демократичній, правовій основі лише за наявності ефективного контролю за її діяльністю з боку широкої громадськості, встановленню якого має бути підпорядкована діяльність громадських об'єднань, правоохоронних органів України та незалежних ЗМІ [227]. Партія "Інформаційна Україна" також погоджується з важливою роллю ЗМІ у впровадженні ефективного громадського контролю за діяльністю влади [228].