• знаряддям вчинення вбивства і особистими властивостями злочинця;
• вбивцею і жертвою;
• місцем і часом вчинення вбивства і особою злочинця;

• мотивом злочинного діяння і особою злочинця;

- способом вчинення вбивства, знаряддями і наслідками злочину та ін. Зазначений перелік відкритий, тобто він не є вичерпним і може доповнюватись. Крім того, набір взаємопов´язаних на статистичному рівні елементів криміналістичної характеристики неоднаковий для різних видів злочинів, наприклад, для економічних злочинів важливе значення має зв´язок між предметом злочинного посягання і особою злочинця, між предметом посягання і способом злочину, тоді як для вбивств на перші позиції виходять взаємозв´язки між жертвою і злочинцем, злочинцем і мотивом. 

Отже, інтегративні процеси, що відбуваються у науці в цілому, а також сфера застосування, теоретична і практична значущість методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики злочинів надають підстави щодо його віднесення до розряду окремонаукових (спеціальних) методів криміналістики. Сутність цього методу  полягає в тому, що аналіз взаємозв´язків між елементами криміналістичної характеристики дозволяє на основі дедукції зробити припущення щодо наявності ще не відомих фактів, які мають відношення до події злочину. Іншими словами, виявлення у ході розслідування будь-якого  елемента системи з тим чи іншим ступенем ймовірності може вказувати на існування іншого, ще не встановленого елемента і визначати напрямки і засоби його пошуку. Саме в можливості розкриття конкретного злочину із використанням узагальнених даних про раніше розслідувані аналогічні злочини і полягає практичне інструментальне значення криміналістичної характеристики вбивств.

         З огляду на викладене видається,  що більш широке застосування методу кореляційного аналізу залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств може значною мірою змінити структуру та понятійний склад окремої криміналістичної методики, призвести до її відповідного корегування та поглиблення, надати нового імпульсу щодо продуктивного вирішення як нових, так і традиційних проблем, при розгляді яких виникали певні труднощі гносеологічного і практичного порядку.

Отже, з огляду на фізичні та топографічні особливості найбільш поширеними місцями вчинення вбивств є квартира та індивідуальний будинок потерпілого ( 69 % від загальної кількості кримінальних справ). Усі інші місця становлять значно меншу кількість, зокрема місця відпочинку та дозвілля          використовувались злочинцями тільки у 9 випадках (0,82%), і це не випадково, оскільки, обираючи місце вчинення злочину, вбивця все ж таки виходить із міркувань особистої безпеки та конспіративності. Хоча і з цього правила є винятки. Йдеться насамперед про вчинення вбивств у такому людному місці, як лікарня.   

         Для характеристики часу вчинення вбивства використовувалися такі інтервали (рис. 2.2.):

• ранкові часи ( з 6-00 до 10-30 години) ¾ 98 випадків (8,91%);
• вдень ( з 10-30 до 18-00 години) ¾ 292 (26,55%);
• вечірні часи ( з 18-00 до 23-00 години) ¾ 398 (36,18%); 
• вночі ( з 23-00 до 6-00 години) ¾ 312 (29,36%). 

Аналіз місць і часу вчинення вбивств дозволяє зробити деякі висновки щодо наявності кореляційних залежностей між цими елементами криміналістичної характеристики та іншими, насамперед з особою злочинця,  потерпілого та мотивом злочину. Так, якщо корисливі вбивства, а також вбивства на сексуальному підґрунті вчиняються поза приміщення, то це відбувається, як правило,  у вечірні або нічні часи. Такі ж вбивства у безлюдних місцях можуть вчинятися у ранкові та денні часи[3]. Транспортні засоби як місце вчинення вбивства використовуються головним чином з корисливих мотивів ¾ заволодіння майном громадян, відмова від повернення боргу тощо. Вдень ці вбивства вчиняються, як правило, поза населеного пункту. Жертвами вбивств виступають таксисти чи кредитори. Перших просять терміново відвезти за значну винагороду в інший населений пункт, а другим пропонують з´ясувати всі боргові питання у тихому місці. Знаряддями вбивства є вогнепальна та холодна зброя, а також дріт, який застосовують як удавку, котру накидають на шию водію  в момент позбавлення його життя. При нападі на таксистів злочинці діють здебільшого у двох. Так, К. і О. , 1980 і 1981 років народження, які мали судимість за крадіжку, 14 липня 2001 р. у місті Краснограді Харківської області вчинили вбивство таксиста з метою заволодіння грошовими коштами і транспортним засобом [4]. У місті Харкові громадянин Б. з метою неповернення боргу в транспортному засобі потерпілого із застосуванням вогнепальної зброї вчинив вбивство свого товариша по сумісному бізнесу, в якого позичив велику суму грошей [5].

Отже, тісних кореляційних залежностей між часом вчинення вбивства та іншими елементами криміналістичної характеристики не виявлено. Винятком із зазначеного правила є підвидові вбивства, зокрема вбивства на замовлення, де ці залежності проявляються більш чітко. Так, за даними О.С.Саїнчіна, вбивства на замовлення за місцем проживання жертви у 70% злочинів учинялись в ранкові часи, і це не випадково, оскільки початок трудового дня у більшості працюючих осіб регламентовано і жертви виходили з будинку приблизно в один і той же проміжок часу [      ] [6]).    

Серед обставин вбивств окремо досліджувався такий показник, як знаряддя вчинення злочину. Найбільш поширеними знаряддями вбивств є:

       а) побутові прилади та інструменти ¾ 778 випадків (81,04% від загальної кількості кримінальних справ) :

• бритва ¾ 2 (0,21%);
• виделка ¾ 2 (0,21%); 
• викрутка ¾ 1 (0,10%);
• гантелі ¾ 2 (0,21%);
• дерев´яна палка ¾ 40 (4,17 )%;
• дріт ¾ 21 (2,19%);
• коса ¾ 1 (0,10%);
• ланцюг ¾ 1 (0,10%);

• лопата ¾  5 (0,52%);

• металева сковорода ¾ 1 (0,10%);
• молоток ¾ 34 (3,54%);
• мотузка ¾  54 (5,63%);
• ніж ¾ 505 (52,60%);
• подушка ¾  2 (0,21%);
• сокира ¾  98 (10,21%);
• табурет, ніжка стільця ¾  7 (0,73%);
• шило ¾ 2 (0,21%);

         б)  холодна зброя ¾ 73 (7,60%);

         в)  вогнепальна зброя ¾ 35 (3,65%);

         г)  отрута ¾ 1 (0,10%);

         r) металева труба ¾  43 (4,48%);

         д) цегла ¾ 5 (0,52%);

         е) розбиті пляшки ¾  8 (0,83%);

         є) лом ¾  3 (0, 31%);

         ж) саморобна вогнепальна зброя ¾ 1( 0,10%);

         з) гилка дерева ¾  3 (0,31%);

         і) кастет ¾  5 (0,52%); 

         ї) пальне ¾  2 (0,21%);

к) камінь ¾  1 (0,10%);

л) клейка стрічка ¾ 1 (0,10%);

м) ланцюг до мотопили ¾  1 (0,10%).

Таким чином, найбільш поширеними знаряддями вчинення вбивств виявилися побутовий ніж (52,60%), сокира (10,21%), молоток (3,54%), холодна зброя (7,60%), вогнепальна зброя (3,65%). Застосування вибухових пристроїв і вибухових речовин як знарядь вчинення вбивств у даній вибірці кримінальних справ не встановлено.

Високий показник використання побутових приладів і інструментів як знарядь вбивства, певною мірою, можна пояснити тим, що у значній кількості випадків умисел на вчинення злочину виникав раптово або у перебігу незначного часу, тобто вбивства не планувались заздалегідь, а виникали ситуаційно (наприклад, у 349 випадків, що становить 35,98%, стосунки між жертвою і вбивцею характеризувались як дружні). В тих же випадках, коли має місце підготовча стадія, то зразу ж починає спостерігатися наявність кореляційних залежностей  між знаряддями злочину і особою злочинця, зокрема наявності у останньої певних професійних навичок. Так, О., лікар за фахом, із застосуванням сильнодіючих отруйних речовин вчинила вбивство свого чоловіка[7]. Громадянин Н., працівник лісозаготівельної установи, скористався ланцюгом до мотопили промислового призначення для того, щоб  заподіяти смертельні ушкодження неповнолітній З., яку він зґвалтував, а обличчя спотворив [8]. Експертні висновки щодо знарядь злочину надали змогу висунути припущення стосовно того, що вбивцею у даних випадках могли бути особи, які мали відповідні професійні навички та доступ до цих знарядь.

         До найбільш важливих елементів криміналістичної характеристики вбивств належить спосіб вчинення злочину. Найбільш загальним є розподіл способів вчинення вбивств на такі, що пов´язані з використанням будь-яких технічних чи побутових засобів або, такі, що не пов´язані з їх використанням. Способи можуть розподілятися і за характером ушкоджень, що спричиняються жертві, наприклад, нанесення ударів у голову, обличчя, шию, груди, живіт, спину, задушення за горло руками, зачинення рота і носу тощо. У структуру способу входить також кількість ушкоджень, що спричинено жертві ( одне, декілька, чисельність). Окремим різновидом способів учинення вбивств є так звані ускладнені, комбіновані способи, тобто такі, що складаються із різноманітних дій злочинця, наприклад, одне або декілька поранень, ударів з подальшим приховуванням (знищенням) трупу  чи засновані на застосуванні двох і більше видів зброї, скажімо, вогнепальної і холодної або декількох різновидів холодної.

         З огляду на викладене нами було здійснено розподіл способів учинення умисних убивств і отримано такі результати (рис. 2.3):

С1 ¾  одне поранення холодною або вогнепальною зброєю, один удар (рукою, ногою, тупим предметом) ¾ 289 (26,30%);

С2 ¾  декілька поранень, ударів ( до 5-6) ¾ 384 (34,94%);

С3 ¾  чисельність поранень, ударів ( більше 5-6) ¾ 253 (23,02%);

С4 ¾ задушення за горло руками, мотузкою  ¾  58 (5,28%);

С5 ¾  зачинення рота і носу ¾ 9 (0,82%);

С6 ¾ декілька поранень, ударів, що супроводжуються задушенням руками за горло або повішенням ¾  52 (4,73%);

С7 ¾ декілька поранень, ударів або задушення з подальшим розчленуванням трупа ¾  9 (0,82%);

         С8 ¾ одне або декілька поранень, ударів з подальшим спотворюванням обличчя трупа ¾  3 (0,27%);