Криміналістична характеристика завжди розглядалася як системне утворення. Саме у такому вигляді вона здатна виступати не тільки теоретичною основою побудови методики розслідування вбивств, а й  ефективним  інформаційним засобом визначення оптимальних шляхів і напрямків їх розкриття і розслідування.  

         Як відзначалося у наукознавчій літературі, важливою ознакою системного підходу є обов´язкове встановлення відносин і зв´язків (кореляції) між об´єктами, елементами цілого. Завдяки цьому набір елементів перетворюється на поєднане ціле, де кожний елемент виявляється в остаточному підсумку зв´язаним з усіма іншими елементами і його властивості не можуть бути пізнані без урахування цього зв´язку. У свою чергу, властивості системи проявляються не просто як сума властивостей її складових елементів, а визначаються наявністю специфічного зв´язку і відносин між цими елементами. Наявність зв´язків і відносин між елементами системи забезпечує відносно самостійне, відокремлене її існування і функціонування, а в деяких випадках ¾ і розвиток [162;159] [1]).

Отже, всі елементи механізму злочину, що відображені в його криміналі-стичній характеристиці, існують не ізольовано, а у нерозривному взаємозв´язку, тобто залежать один від одного. Тому вивчення такого явища, як злочин, буде не повним, якщо не досліджено його внутрішні процеси. Одним із пізнавальних засобів, що сприяє реалізації цього завдання, є статистичний метод дослідження, який  дає змогу:

- виявити тенденції розвитку і функціонування окремих елементів механізму злочину;

- перейти від констатації фактів до їх пояснення і використання на практиці; 

- кількісно оцінити їх і виразити аналітично;

- побудувати науково обґрунтовані прогнози. 

З огляду на викладене актуальними постають питання визначення специфіки зв´язків і залежностей, що існують між елементами криміналі-стичної характеристики вбивств, і можливості використання кореляційного методу щодо їх оцінки.

На важливість цієї обставини неодноразово зверталась увага на сторінках криміналістичної літератури. Так, Р.С. Бєлкін у зв´язку з цим визначав, що "криміналістична характеристика як щось ціле, як єдиний комплекс, має практичне значення лише в тих випадках, коли встановлені кореляційні зв´язки і залежності  між її елементами, які мають закономірний характер та виражені в кількісних показниках. Дані про ці закономірності можуть бути підставою для побудови типових версій у конкретних справах. У цьому і тільки у цьому полягає практичне значення криміналістичної характеристики як цілого"[21] [2]) .  М.О.Селіванов вважає виявлення закономірних зв´язків між елементами криміналістичної характеристики головними напрямками подальших наукових досліджень у галузі вдосконалення окремих методик розслідування [169] [3]) .   Погоджуючись з наведеною позицією, В.П.Бахін і Б.Є. Лук´янчиков наголошують, що без даних, які відображають закономірні взаємозв´язки ознак певного виду злочинів, криміналістична характеристика залишається теоретичною концепцією криміналістики, що не використовується практикою  [16] [4]).   

Певною мірою критерієм визначення характеру взаємозв´язків між елементами механізму злочину, типові відомості щодо яких відображено у криміналістичній характеристиці, можна вважати результати емпіричних і статистичних досліджень злочинів певного виду. Такі дослідження  вкрай необхідні, оскільки без використання їх результатів криміналістична характеристика являтиме собою набір абстрактно-умоглядних відомостей, виділених за принципом "може бути" без розкриття можливих зв´язків, що істотно знижує ефективність її практичного виходу [67] [5]).

Першим до вирішення зазначених питань звернувся Л.Г.Відонов. З публікації його робіт, в яких проголошено про встановлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, розробка проблем криміналістичної характеристики отримала нового імпульсу. М.О.Селіванов з цього приводу писав: "Значний науковий і практичний інтерес має аналіз слідчої практики, спрямований на виявлення кількісних показників закономірних зв´язків між різними елементами криміналістичних характеристик стосовно різних видів злочинів. У зв´язку з цим треба сказати про дослідження Л.Г. Відонова. На основі приблизно однієї тисячі кримінальних справ він виявив закономірності між деякими елементами криміналістичних характеристик умисних вбивств, отримав цінні дані стосовно як умовно-однозначних, так і ймовірно-статистичних закономірних зв´язків"    [169] [6]).

         Підкреслюючи значущість розробок Л.Г.Відонова, В.П.Бахін відзначає: "Наближенням до практичної моделі криміналістичної характеристики злочинів є система даних Л.Г.Відонова, яка відображає результати узагальнення великого масиву розслідуваних кримінальних справ про вбивства" [17] [7]).

Дослідження Л.Г.Відонова, на жаль, не мали старанних послідовників. У літературі висловлювалося відносно того, що криміналістична характеристика може мати практичне значення лише за умов виявлення зазначених  залежностей, однак розробок, аналогічних названим, майже більше не проведено1. Практично ніхто з вчених не займався створенням систем даних про ознаки конкретних видів злочинів, хоча наявна комп´ютерна техніка дозволяє не тільки накопичити такі відомості, а й досліджувати їх кореляційні залежності, які виражають практичний зміст і призначення аналізованої наукової категорії.

Все сказане надало Р.С.Бєлкіну підстави до невтішного висновку: "Час спливав, збільшувалось число робіт, у яких на всяк лад говорилось про криміналістичну характеристику різноманітніших злочинів. Але пропозиції Л.Г.Відонова так практично ніхто і не підтримав, і це зрозуміло: легше описати елементи характеристики, та ще за особистою схемою, аніж займатися вельми трудомістким процесом виявлення кореляційних залежностей між ними"[24] [8]).

         Водночас поряд з позитивною загальною оцінкою здобутків Л.Г.Відонова у літературі зустрічаються і критичні висловлювання щодо отриманих результатів. Серед аргументів називають: обмеженість масштабу узагальнення, регіональну вузькість дослідженого матеріалу тощо. О.М. Ларін взагалі поставив під сумнів об´єктивність отриманих Л.Г.Відоновим результатів і звинуватив останнього у тому, що той нібито  завів наукову громадськість у тупик, користувався неперевіреними вихідними даними, мізерні абсолютні цифри підмінював високими процентними показниками        [131] [9]).

Більш зваженою, на нашу думку, є позиція тих вчених, які вважають, що при всіх недоліках   дослідження Л.Г.Відонова є новаторським, пробним, здійсненим у той період, коли теоретичні основи криміналістичної характеристики ще не були сформульовані. Тому слід не критикувати цю першу спробу формування бази даних криміналістичної характеристики вбивств, а розвивати започатковане з необхідним корегуванням щодо як  вбивств, так і всіх інших видів злочинів  [16] [10]).  "Справа не в конкретних показниках кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики, ¾ наголошував Р.С.Бєлкін, ¾ а в тому, що цей підхід методично вірний і саме на ньому повинна базуватися програма побудови типових версій" [21] [11]). Цитований вислів видатного вченого можна вважати певним методологічним підґрунтям щодо проведеного нами дослідження.

          З іншого боку, очевидною є справедливість критики викладання даних, що становлять криміналістичну характеристику злочину тільки через статистичні (процентні) показники. Неефективність статистичних методів дослідження взаємозв´язків елементів криміналістичної характеристики злочинів і відсутність узагальнень, необхідних для розвитку наукової абстракції, визначаються у криміналістичній літературі як одна з причин кризи концепції криміналістичної характеристики злочинів [134] [12]). 

На жаль, можна констатувати, що у більшості випадків розвиток структури криміналістичної характеристики йде не шляхом розкриття сутності зв´язків між її елементами, а шляхом статистичного аналізу і уточнення її окремих елементів. На цю обставину звернув увагу С.І.Коновалов, відзначаючи, що системне розуміння повинно передбачати не стільки послідовну характеристику значущих елементів, скільки розкриття внутрішніх взаємозв´язків між ними. "Як і понад двадцять з лишнім років тому назад посилання робляться на дослідження взаємозв´язків між елементами криміналістичної характеристики навмисних вбивств, що проведене Л.Г.Відоновим", ¾ пише він [111] [13]).        

З позицією С.І.Коновалова багато в чому можна погодитись. Разом з тим не слід вдаватися до крайнощів. Уявляється, що надання криміналістичній характеристиці шаблонного характеру, заснованого на встановленні жорстких взаємозв´язків між її складовими, значно обмежує творчий підхід слідчого до виконання своїх функцій. До речи, рекомендації, що викладено у відомій роботі Л.Г.Відонова [49] [14]), виправдали себе саме за рахунок творчого, а не шаблонного підходу до їх застосування1.  

У  зв´язку з цим В.П. Лавров слушно відзначає, що використання як кількісної, так і якісної інформації щодо аналізу зв´язків між елементами криміналістичної характеристики відкриває більші можливості для застосування в окремих методиках математики, обчислювальної техніки та моделювання, у тому числі й програмування процесів розслідування злочинів   [127] [15]). Іншими словами, криміналістична характеристика, заснована лише на кількісних показниках, що характеризують частоту зустрічності тих чи інших елементів, без аналізу причинно-наслідкових та просторово-часових зв´язків між ними, не задовольнятиме потреби ані теорії, ані практики [67] [16]). Видається, що використання процентних показників у процесі розробки криміналістичної характеристики злочинів обов´язково повинно супроводжуватись:

- вказівкою на типовий характер певного елемента злочинної діяльності;

- вказівкою на його ймовірні зв´язки з іншими елементами.

         Отже, наявність взаємозв´язків між елементами криміналістичної характеристики вбивств є необхідною умовою реалізації її функціонального призначення. Це аксіоматичне твердження є безумовним і не підлягає ніяким сумнівам. Поряд з цим важливим видається з´ясування характеру цих взаємозв´язків, оскільки у криміналістичній літературі застосовують різноманітні терміни: "закономірні зв´язки" (В.П.Бахін, М.О.Селіванов), "кореляційні залежності" (Р.С.Бєлкін, Л.Г.Відонов, Г.Ю.Жирний, В.А.Журавель), "ймовірно-статистичні зв´язки" (І.Ф.Ясенєв) тощо.