Нове розуміння завдань місцевої міліції було закладене в проектах законів про місцеву міліцію. Наприклад, перелік завдань, окреслений проектом Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування міста” внесений народними депутатами України: В.Д. Бондаренком, Ю.А. Кармазіним та іншими, крім основних, визначав такі завдання міліції місцевого самоврядування, як: охорона підприємств, установ та організацій, а також квартир громадян на договірній основі; забезпечення громадського порядку при здійсненні контролю за додержанням правил санітарії та благоустрою; охорона державних символів, символів територіальної громади та пам’яток культури; забезпечення в межах визначених повноважень виконання загальнообов’язкових рішень органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі та громадського харчування; забезпечення в порядку, встановленому законодавством, безпеки посадових осіб органів місцевого самоврядування; забезпечення громадського порядку при проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; у межах своїх повноважень прийняття участі у забезпеченні військового та надзвичайного стану; сприяння установам, що надають допомогу безпритульним, жебракам, іншим особам, що потребують соціального захисту з боку публічної влади; сприяння органам внутрішніх справ у виконанні покладених на них законодавством завдань [175].

Отже, як бачимо, необхідність законодавчого закріплення нового кола завдань, обумовлює потребу у визначенні нових правоохоронних функцій держави, функцій органів внутрішніх справ, міліції та місцевої міліції, вдосконалення чинних механізмів правозастосування.

Проте, слід звернути увагу на те, що функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і відбиваються у компетенції, предметі ведення, правах і обов’язках (повноваженнях), закріплених за ними [123, с. 47].

Цікавою позицією є перелік правоохоронних функцій, який запропоновано М.І. Мельником та М.І. Хавронюком, які розподіляють усі правоохоронні функції на головні, другорядні та допоміжні.

До головних правоохоронних функцій відносять: профілактичну (профілактика правопорушень, які тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права); захисну (захист життя, здоров’я, прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб); охорони громадського порядку, громадської безпеки і власності; оперативно-розшукову; розслідування злочинів; судового розгляду справ; розгляду справ про адміністративні правопорушення; розгляду справ про фінансові та адміністративно-господарські правопорушення (іншими словами, розгляд справ про адміністративні правопорушення вчинені юридичними особами або громадянами-підприємцями); виконання вироків, рішень, ухвал і постанов органів дізнання і досудового слідства та прокурорів.

До другорядних та допоміжних функцій відносяться: контрольна (наглядова); дозвільна (надання дозволів на здійснення певної підприємницької діяльності, у тому числі підприємницької, або вчинення певних дій); правороз’яснювальна (у тому числі функція подання правової допомоги); аналітична та/або методична; інформаційна (інформування інших державних органів, у тому числі правоохоронних); нормотворча (з правом видання актів міжвідомчого характеру; координаційна [176, с. 14].

З числа функцій держави по забезпеченню правопорядку необхідно виокремити функції міліції. Наразі ці функції визначені Законом України “Про міліцію” як: адміністративна; оперативно-розшукова; кримінально-процесуальна; профілактична; виконавча; охоронна [3].

Щодо діяльності підрозділів міліції громадської безпеки, на базі яких буде формуватись місцева міліція, то у її складі служба охорони громадського порядку має спеціальні завдання, що характеризують її діяльність як наглядову у всіх встановлених законом правових формах і здійснювану відповідними методами [177, с. 11].

На нашу думку, органом міліції слід вважати спеціальний уповноважений орган внутрішніх справ, на який покладено міліцейські (поліцейські) функції. Вони є суттєво вужчими від функцій державного управління в галузі внутрішніх справ. Крім цього, підрозділи міліції є основною частиною органів внутрішніх справ, через яку держава здійснює управління громадським порядком.

Існуючий перелік завдань та функцій ОВС визначено ще станом на 1990 рік. Лише з початком процесу створення місцевої міліції розпочалися зміни у розподілі функцій та повноважень органів міліції. Проте, сьогодні законодавець визначив лише порядок утворення органів місцевої міліції та неповною мірою визначив їх структуру, залишаючи багато невирішених проблем. Причому вони пов’язані з незавершеністю всіх етапів адміністративної реформи.

Правовий статус органів місцевої міліції підлягає конкретизації. Із вирішенням питань розподілу повноважень органів державного управління та місцевого самоврядування в галузі охорони громадського порядку, слід вирішити багато проблемних питань, таких як визначення статусу органу місцевої міліції, статусу керівника та службовця органу місцевої міліції тощо.

Вказані функції органів внутрішніх справ на місцевому рівні реалізуються в сукупності з їх тактичними діями, які полягають у застосуванні певних форм і методів безпосередньої охорони громадського порядку і безпеки, запобіганні і припиненні правопорушень, забезпеченні надійного захисту життя, здоров’я, прав та свобод громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних чи інших антигромадських посягань. [178, с. 57].

За умов сучасного нормативно-правового регулювання, місцева міліція є в єдиній системі МВС України. Тому, крім основних завдань, завдань з надання послуг місцевому населенню, було б доцільно визначити додаткові завдання та функції місцевої міліції. 

Отже, на нашу думку, доцільно віднести до переліку основних завдань місцевої міліції та формально закріпити на нормативному рівні завдання з надання соціальних послуг на договірній основі. Вони повинні реалізовуватись шляхом здійснення функцій поліцейського сервісу. Такі функції теж повинні бути визначені в нормативно-правових актах (наприклад, забезпечення охорони громадського порядку під час культурно-масових заходів, охорона установ, охорона громадського порядку і відповідних правил в місцях торгівлі та громадського харчування тощо). Проте їх коло не повинно бути вичерпним. Специфіка місцевості, населення та їх потреб можуть вимагати отримання різних послуг збоку ОММ. Тому, на наш погляд, в Законі України “Про поліцію” доцільно визначити лише в загальному поняття функцій поліцейського сервісу, а їх перелік встановлювати на договірній основі між ОМС та МВС України.

Аналізуючи правове положення органів місцевої міліції, необхідно зупинитись на проблемах, які ускладнюють процес формування ОММ. Зокрема, утворення місцевої міліції проводиться за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі спільного подання місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів рад, погодженого з Міністерством внутрішніх справ України. Між тим у районних та обласних радах виконавчих комітетів немає. Це дає підстави припускати, що місцева міліція буде створюватися в окремих територіальних громадах, тобто в селах, селищах та містах. Однак в такому разі на території кожного району, а тим більше області може виникнути кілька десятків підрозділів місцевої міліції. Це зумовлює потребу у розмежуванні компетенції між ними. 

На нашу думку, у зв’язку із створенням нових підрозділів необхідне більш чітке законодавче визначення порядку їх утворення, організаційної структури, системи підпорядкування.

Із запропонованих раніше законопроектів випливає, що місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування нібито зобов’язані створювати підрозділи місцевої міліції і фінансувати їх за рахунок місцевих бюджетів. На наш погляд, це не узгоджується із ст.ст. 26, 38 Закону України “Про місцеве самоврядування” [77], де органам місцевого самоврядування надається право, а не ставиться в обов’язок створення підрозділів місцевої міліції. Може виникнути ситуація, коли у відповідних органів місцевого самоврядування не вистачить коштів місцевого бюджету для утримання необхідного штату місцевої міліції, що негативно впливатиме на стан забезпечення громадської безпеки і громадського порядку.

Як зазначено вище, місцева міліція утворюється на базі підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції України, патрульної служби міліції та служби дільничних інспекторів міліції. Проте незрозуміло, створюються ці підрозділи шляхом розширення штатів вже існуючих підрозділів у складі державної міліції чи окремо, поряд з ними.

Пунктом 3 указу Президента України від 22.01.2001 р. № 29/2001 “Про утворення місцевої міліції” [71] визначено, що місцева міліція виконує свої завдання у взаємодії з іншими підрозділами ОВС, проте не визначено завдань, прав та обов’язків працівників місцевої міліції, відмінних від завдань, прав та обов’язків працівників державної міліції. Таким чином, виникає ситуація, коли одні й ті самі завдання у межах однієї території будуть виконувати різні, але аналогічні державні органи з однаковим колом повноважень їх працівників. Це неминуче призведе до паралелізму, дублюванню в їх діяльності.

Тому, на наш погляд, завдання і функції, покладені чинним законодавством на міліцію, слід розподілити між міліцією та місцевою міліцією. Зокрема:

1) покласти на останню завдання з охорони і забезпечення громадського порядку, захист власності від злочинних посягань і участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння органам місцевого самоврядування та іншим державним органам у виконанні покладених на них законом обов´язків, надання інших соціальних послуг місцевому населенню на договірній основі;

2) зосередити місцеву міліцію на виконанні таких функцій як адміністративна та профілактична, включити до їх переліку функцію поліцейського сервісу;

3) розмежувати поняття місцевої міліції та міліції громадської безпеки, для приведення загальної системи МВС до структури, яка відображатиме функції її елементів.

Згідно ст.ст. 26, 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” [77], головним змістом діяльності місцевої міліції є діяльність дільничних інспекторів. Адже відповідні ради фактично мають право затверджувати і звільняти останніх. Проте, положення, які регламентують діяльність ДІМ чітко не визначають їх ролі в організації охорони громадського порядку та не надають в цьому напрямі їм чітких повноважень.

На нашу думку, необхідно визначити в окремому законі повноваження працівників місцевої міліції та інші організаційні питання, що стосуються діяльності цього органу та його працівників.

Крім цього й самі поняття “міліція” та “місцева міліція” є дещо некоректними. На думку Н.А. Пелиха необхідність перейменування міліції на поліцію обумовлена прийняттям Україною ряду міжнародно-правових зобов’язань у сфері забезпечення прав людини і громадянина. Введення в дію міжнародних стандартів передбачає всебічне використання в чинному законодавстві цивілізованої термінології з метою запобігань виникненню непорозумінь з приводу загальновизнаної термінології [179, с. 518].

Тому доцільно вирішити питання про зміну назв відповідно на “поліцію” та “місцеву поліцію”. 73,9 % респондентів під час опитування підтримали таку пропозицію (Додаток А).