Важливим питанням в процесі формування місцевої міліції є вирішення проблеми фінансування ОММ. Одним із шляхів її вирішення могло б бути внесення змін до статей 88-91 Бюджетного кодексу України [180]. Суть цих змін полягає в тому, що утримання місцевої міліції, яка входитиме до складу органів внутрішніх справ України, здійснюватиметься за рахунок коштів місцевих бюджетів. Проте, на нашу думку, з огляду на ст. 143 Конституції України [1], така пропозиція не враховує вимог ст. 85 Бюджетного кодексу України, згідно з якою держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов´язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. Крім того, згідно з цією статтею забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені цим Кодексом до місцевих бюджетів, та здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів [180].

З урахуванням того, що забезпечення громадського порядку і громадської безпеки є завданням держави, відповідні повноваження, закріплені за органами місцевого самоврядування у цій сфері, є делегованими. Отже сучасне адміністративно-правове регулювання цього питання виглядає скоріше як намагання держави перенести тягар бюджетних видатків і відповідальності за підтримання правопорядку на місцеве самоврядування, а не як стимул до місцевої ініціативи й самоорганізації.

Покладення на місцеве самоврядування обов’язку утримувати підрозділи місцевої міліції за рахунок місцевого бюджету потребує суттєвої зміни бюджетної політики держави і відповідного збільшення дохідної частини місцевих бюджетів. На наш погляд, вирішення проблеми шляхом розширення податкового тиску, за умов сучасного податкового законодавства, не є доцільним. Хоча комплексне реформування податкової системи, шляхом збільшення кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування, змогло б частково вирішити цю проблему. Загалом, існування місцевих податків і зборів відповідає, в першу чергу, інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах [181, с. 374].

До здійснення податкової реформи в Україні, на наш погляд, для формування місцевої міліції, необхідно збільшити відсотки відрахувань до місцевих бюджетів із загальнодержавних податків, що розподіляються між Державним і місцевими бюджетами. Відповідні зміни повинні враховуватись вже при підготовці бюджетної резолюції на наступний бюджетний рік, а рішення органів місцевого самоврядування про створення місцевої міліції можуть набувати чинності не раніше, як з початку року, наступного за роком прийняття рішення. На думку М.Я. Петренка: “При цьому слід враховувати суттєву обставину: якщо вважати місцеву міліцію факультативною (а для цього є достатньо підстав), треба чітко додержуватись пропорційності при розподілі бюджетних асигнувань між тими місцевостями, де прийнято рішення про створення місцевої міліції, і там, де такі рішення не прийняті” [174, с. 91].

Тому, слід врегулювати ці питання на нормативному рівні, шляхом внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України.

Прийняття Закону України “Про поліцію”, потребує внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України (зокрема, внесення змін до ст. 101 Кодексу та визначення статусу органу місцевої міліції як органу дізнання) [182], Кодексу України про адміністративні правопорушення (зокрема, визначення компетенції органів місцевої міліції, начальників та заступників начальників ОММ, працівників підрозділів місцевої міліції щодо права складати протоколи, розглядати та приймати рішення по справах про адміністративні правопорушення) [183] тощо.

Аналізуючи сучасний стан правоохоронної системи в Україні, ми приходимо до висновку про необхідність системного, комплексного її реформування. Реалізація ідеї створення місцевої міліції сприятиме упорядкуванню взаємовідносин органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами, дасть можливість органам місцевої влади цілеспрямовано впливати на криміногенну обстановку і, залежно від останньої, визначати чисельність та склад місцевої міліції, стратегію і тактику її використання. Проте, для досягнення таких цілей слід вирішити проблеми організаційно-правового, фінансового характеру та проблеми ресурсного забезпечення.

Діяльність місцевої міліції повинна здійснюватись на підставі програми профілактики злочинів та інших правопорушень, яка має базуватись на основі чинних бюджетів, аналізу криміногенної обстановки, соціально-економічних факторів та наявних сил і засобів, і повинна розроблятися з ініціативи місцевих органів влади та самоврядування. Ці програми є комплексом відповідних заходів усіх суб’єктів, залучених до організації охорони громадського порядку, зокрема органів влади.

Таким чином, з метою створення місцевої міліції, необхідно вирішити питання законодавчого закріплення за місцевими органами влади компетенції у сфері управління місцевою міліцією, створення стабільних фінансових надходжень у місцеві бюджети, оптимізувати управлінські структури зі зміною системи обслуговування, рівні управління РВВС, МВВС та (ГУ)УМВС; вдосконалити адміністративне, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство; змінити пріоритетні напрямки діяльності міліції, функції служб та підрозділів і критерії їх оцінки; розширити повноваження органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення охорони громадського порядку.