2.1. Єдиний інформаційний простір як об'єкт державного управління

Слід мати на увазі, що практично усі інформаційні системи, мережі і комплекси, що розробляються, спрямовані зараз на використання зарубіжних технічних засобів та програмних продуктів. У довгостроковому стратегічному плані така орієнтація може поставити Україну у жорстку залежність від іноземних виробників у життєво важливій галузі високих технологій, і тому неможлива. Один із шляхів виходу із такої ситуації полягає у розробці і прийнятті відповідної нової державної інформаційної політики. При цьому слід зазначити, що під час реалізації такої політики слід спиратися у більшій своїй частині на вітчизняні підприємства, які випускають конкурентноспроможну продукцію. Що стосується імпортованих засобів, то вони підлягають обов'язковій сертифікації. При цьому необхідно запровадити систему державних контрактів на постачання засобів обчислювальної техніки та інформатики і інформаційної продукції для державних потреб, що надає можливість підготувати умови для зберігання та розвитку вітчизняного науково-технічного та технологічного потенціалу галузей, які забезпечують розвиток національної інформаційної сфери, а також для запобігання витоку висококваліфікованих учених і фахівців за кордон та в комерційні структури. Це також означає, що державні кошти будуть вкладатися у виробництво та інфраструктуру, ефективність яких підтверджується ринковою кон'юнктурою, що складається. Іншими словами, держава збирається вкладати гроші як би у ролі "рядового" інвестора відповідно до ринкових критеріїв ефективності, що, безумовно, є новим кроком до економічної політики.

Особливу роль у реалізації політики в інформаційній сфері відіграють регіони. Саме в них прогнозується створення "опорних зон", "опорних об'єктів" інформатизації, на яких будуть відпрацьовуватися для подальшого тиражування основні рішення щодо створення та використання інформаційних технологій, продуктів та послуг. У зв'язку з цим координація діяльності органів виконавчої влади, які на сучасному етапі відповідають за формування та розвиток інформаційної сфери на регіональному рівні, також складає одне із пріоритетних завдань.

Аналіз різноманітних аспектів удосконалювання єдиного інформаційного простору України дає достатню основу для прогнозування активної ролі України у процесі розбудови європейського інформаційного суспільства. Тобто, успіхи в створенні європейського інформаційного простору, який включає інформаційний простір України та інформаційний простір СНД, багато в чому визначають риси Європи у ХХІ ст.