О.Глотов справедливо зазначає, що найбільш важливими характеристиками стану вогнепальної зброї на момент її виявлення є функціональне положення частин затвора (переднє крайнє, заднє крайнє, проміжне), курка (спущений, зведений, перебуває в проміжному положенні); для окремих зразків зброї фіксуються положення курка на запобіжному зводі, перемикач режиму вогню. Не всі дослідники, ведучи мову про огляд місця події, надають цій вимозі особливого значення. Це положення є дуже суттєвим, оскільки, наприклад, проміжне положення затвору, при якому наступний постріл є неможливим, може візуально відповідати передньому крайньому положенні затвору несправної зброї (або зброї із засміченим механізмом). В процесі огляду і розряджання зброї ця ознака може бути знищена і зникне факт виявлення зброї у стані при якому здійснення пострілу було неможливим. [38, с.10].

Зброя може бут зафіксована вимірюваннями в системі прямокутних координат та системі полярних координат. В протоколі огляду місця події обов'язково фіксується положення зброї відносно оточуючих об'єктів. Так, у випадку виявлення короткоствольної зброї достатньо зафіксувати положення по відношенню до місця події якої-небудь однієї точки зброї. Середньоствольна  та довгоствольна зброї потребує фіксації в двох точках.

На наш погляд, не бажано слідчому вказувати в протоколі огляду марку та модель зброї, навіть якщо слідчий в цьому переконаний, оскільки при відсутності каталогів, неможливості розібрання зброї та вивчення її будови дуже легко помилитися, особливо враховуючи різноманіття вогнепальної зброї та її можливих копій та підробок.

В статичній стадії огляду значну увагу, крім описання зовнішніх ознак та особливостей зброї,  потрібно приділяти виявленню слідів як на самій зброї так і на поверхнях оточуючих її предметів. В слідчій практиці, нажаль, недостатньо розроблені положення щодо виявлення та фіксації мікрослідів на місці події. А.Лємасов, Г.Порошин та Ю.Ченцов наголошують, що мікросліди супроводжують інші сліди на місці події і є їх невід'ємною частиною, а комплексний підхід до виявлення та аналізу мікро- та макрослідів дає позитивні результати огляду місця події [131, с.12-13].

Слідчий повинен прийняти міри до того, щоб в процесі розряджання було обов'язково зафіксовано наявність магазину в зброї, наявність в магазині невикористаних патронів та порядок їх розташування, наявність патрону чи стріляної гільзи в патроннику. З метою збереження слідів від частин зброї на гільзі чи патроні необхідно відмовитись від розряджання і використати в таких випадках прокладки, які поміщуються між переднім зрізом затвора та заднім зрізом каналу ствола.

Особлива обережність повинна бути проявлена по відношенню до виявлених відбитків пальців. Нерідко зброя вкрита тонким шаром мастила, який є суттєвою перешкодою до виявлення та фіксації слідів рук, тому краще прийняти міри по збереженню слідів на зброї, її захистові від можливого псування з тим, щоб їх виявлення та фіксацію експерт провів в лабораторних умовах.

Під час огляду і після нього необхідно вжити заходів для того, щоб із каналу ствола зброї не випали залишки зерен пороху. Для цього під час огляду ствол зброї утримується горизонтально, а після встановлення наявності запаху горілого пороху у канал ствола з дулового зрізу вставляється ватяний тампон і він обертається папером.

До числа слідів вогнепальної зброї, що найбільш часто трапляються на місці події відносяться: снаряди (кулі, картеч); гільзи; пижі; поранення в тілі людини чи тварини; пробоїни в різних предметах, відщіплення; сліди рикошетів; незгорілі порошинки; сліди кіптяви; сліди термічного впливу; відбитки дульного зрізу зброї на мішені. В.Попов зазначає, що дуже важливо знайти на місці події як можна більше слідів застосування зброї, так як вони в своїй сукупності дадуть змогу зробити ряд важливих висновків як відносно застосованої зброї, так і по відношенню до механізму злочину [175, с.57].

При огляді місця події вирішуються питання щодо встановлення обставин та місця скоєння злочину; вилучення куль, гільз та інших частин патрона; вилучення основних та додаткових слідів пострілу; вилучення вогнепальної зброї та її частин. Дані, що отримані в процесі огляду дозволяють встановити факт, обставини та місце застосування вогнепальної зброї, визначити тип а інколи й вид вогнепальної зброї, встановити кількість, напрямок та дистанцію пострілів, а також кількість примірників зброї, із якої були здійснені постріли.

В переважній більшості робіт, присвячених огляду місця події із застосуванням вогнепальної зброї, виділяються декілька окремих елементів (етапів): пошук (виявлення), огляд, фіксація, вимірювання об'єктів, опис в протоколі, упакування на місці події; огляд та упакування об'єктів в кабінеті слідчого; чистка та консервація зброї перед направленням на експертизу. За видами об'єктів огляд місця події можна поділити на огляд трупа, огляд зброї та її елементів; огляд пошкоджених  предметів; огляд території з метою виявлення кулі та інших слідів.

Вид зброї зазвичай визначається під час огляду слідів пострілу на одязі та тілі потерпілого, на предметах (перешкодах). Знаючи вид застосованої зброї можна визначити коло речових доказів, які необхідно шукати на місці події та у підозрюваних осіб. Так, якщо вогнепальне пошкодження утворене шротом чи картеччю, тобто постріл здійснювався із гладкоствольної зброї, то на місці стрільби необхідно шукати пижі, прокладки, шріт, гільзи. При пострілах із нарізної зброї необхідно знайти кулю та гільзу. На думку В.Бергера специфіка огляду місця події та речових доказів залежить від виду застосовуваної зброї (нарізна чи гладкоствольна). [13, с.4]

У випадку застосування нарізної зброї на місці події необхідно провести ретельний пошук кулі. Вона може бути знайдена в тілі чи одязі потерпілого. Наявність одного вхідного кульового отвору свідчить про те, що куля знаходиться у тілі. Якщо ж у тілі потерпілого є також вихідний отвір, куля може бути виявлена у приміщенні або на місцевості, де був здійснений постріл. В приміщенні кулю необхідно шукати в стінах, стелі, на підлозі, в меблях тощо. У випадках, коли на оточуючих предметах виявлені сліди рикошету кулі, пошук самої кулі ускладнюється, оскільки вона може зрикошетити від декількох предметів і перебувати у самому не передбачуваному місці. При цьому необхідно сконцентрувати увагу на всіх пошкодженнях, подряпинах, заглибленнях на предметах, сколюваннях деревини та отворах в предметах. Необхідно також зазначити, що вигляд сліду рикошету залежить від виду, швидкості, фізико-механічних характеристик куль та перешкод [76, с.29].

Місця виявлення кулі, всіх кульових пробоїн, а також сліди рикошетів повинні бути зафіксовані в протоколі огляду та на схемі і сфотографовані. Ці дані згодом можуть бути використані для встановлення напрямку пострілу та місцезнаходження особи, яка стріляла.

Значно важче відшукати кулю на відкритій місцевості. Вона може бути виявлена у землі, деревах, огорожах, автомобілях, стінах будівель тощо. В окремих випадках при можливому попаданні кулі в землю, пісок, сніг, траву та воду доцільно використовувати міношукач [207, с.197]. Великі зусилля, що пов'язані із пошуком кулі виправдовуються тим значенням, яке має виявлена куля для можливості ідентифікації ствола вогнепальної зброї.

Для успішного пошуку кулі необхідно попередньо встановити напрям ранового каналу в тілі потерпілого, та його можливу позу в момент пострілу та за цими даними орієнтовно визначити напрямок польоту кулі.        Якщо куля занурилася в перешкоду, необхідно виміряти глибину її проникнення, а також визначити напрямок кульового каналу, що важливо для вирішення питання про відстань пострілу. Перед тим, як видаляти кулю із перешкоди, необхідно попередньо зробити орієнтовні позначення місця, де находиться кульовий отвір.

Для того, щоб куля не була пошкоджена її необхідно видаляти разом із частиною перешкоди. У випадку коли куля занурилася в деревину необхідно вирубати чи випиляти шматок із кульовим отвором в центрі. Випиляний шматок потім розколюється вздовж волокон та куля видаляється [13, с.5]. Розколоті половинки необхідно зберігати для подальшого дослідження та уточнення лінії польоту кулі. Якщо такий метод неможливий, то необхідно інструментом зробити колову зарубку діаметром 3-5 см та обережно викришити матеріал.

Часто при потраплянні в тверду перешкоду куля може частково чи повністю зруйнуватися. Таке явище в особливості характерно для стрільби із зброї свинцевими кулями. Тому, якщо куля не знайдена, необхідно шукати її уламки.

Із штукатурки, цегли чи цементу кулю можна витягти за допомогою шлямбура чи металевої трубки, діаметр якої на 2-3 см більший від діаметру кухлевого отвору, при цьому інструмент не повинен торкатися самої кулі, оскільки можуть бути знищені сліди від поверхні каналу ствола.

В протоколі огляду необхідно вказати довжину кулі, її діаметр, форму кінчика та донця, колір оболонки та осердя, маркувальні позначки, спосіб закріплення кулі в гільзі, кількість та напрямок слідів від полів нарізів, деформації та сторонні нашарування, які є на кулі.

Знаючи місце попадання кулі та визначивши напрямок пострілу можна встановити напрямок викидання стріляної гільзи. Більшість систем ручної  вогнепальної зброї викидають гільзи вперед чи назад. Дальність та напрямок викидання гільз із автоматичної зброї залежить від конструкції зброї та індивідуальних особливостей окремо взятого екземпляра зброї а також від умов проведення стрільби [4].

Якщо на місці події виявлено декілька гільз, в протоколі огляду та на схемі треба зафіксувати місця виявлення кожної гільзи, упакувати їх окремо, вказавши на упаковці місце виявлення кожної. Інколи гільзи можуть бути підібрані самим злочинцем чи особами, які першими з'явились на місці події.

В процесі огляду місця події потрібно звертати увагу також на сліди рикошету гільз від перешкод. Такі сліди можуть бути виявлені при пострілах із автоматичної зброї в приміщеннях на стінах, на стелі. Зазвичай вони мають вигляд дугоподібних неглибоких подряпин. За цими слідами можна зробити висновок про положення зброї в момент пострілу. В.Є.Бергер звертав увагу на те, що сліди від гільз рідко фіксують під час огляду місця події, хоча виявити їх можна досить часто. Точна фіксація в протоколі огляду місця розташування сліду від гільзи у поєднанні із дослідженням напрямку ранового каналу в тілі потерпілого та встановленням відстані пострілу, може бути використана для вирішення питання про місце знаходження та положення зброї в момент пострілу, а також про положення стріляючого [15, с.302].

В багатьох випадках застосування вогнепальної зброї велика кількість слідів пострілу (продуктів пострілу) залишається на особі стріляючого. Такі сліди на протязі декількох днів залишаються на його руках, обличчі, віях, бровах, волоссі, вухах, в дихальних шляхах, зокрема в носовій порожнині. На одязі, рукавицях, головному уборі та навіть на взутті ці сліди можливо виявити на протязі більш тривалого часу [247, с.17-19].