Під час пострілу відбувається викид в бік стріляючого нітратів від згорілого пороху, окремих порошинок, змащувальної рідини, залишків осалювання, мікрочастин сурми, олова, барію, міді, срібла, нікелю, ртуті, магнію, хрому та інших елементів. Крім того, під час пострілу впритул та з досить близької відстані на обличчі стріляючого можуть бути виявлені бризки крові, мозкової рідини тощо. На долонній поверхні руки, в якій перебувала зброя, залишаються  сліди металізації, мастила. Що ж стосується безпосередньо огляду місця події, то, на думку Е.Центрова, при встановленні місця, де перебував стріляючий, спочатку необхідно провести одорологічну вибірку. Це є досить проста операція, яку необхідно проводити за участю спеціаліста-одоролога. Суть методу полягає в тому, що на місце, де перебував стріляючий, поміщується клапоть бавовняної тканини, так званий адсорбент, із спеціального одорологічного комплекту. На нього накладається фольга, потім целофанова плівка, зверху якої фанера чи картон. Все це притискається невеликим вантажем на 1-2 години. Потім адсорбент видаляється, завертається у фольгу та поміщується у спеціальну герметичну ємність [247, с.17-19].

Фахівцями в галузі судової балістики та судової медицини запропоновані критерії визначення взаємного розташування зброї та постраждалого в момент заподіяння вогнепального ушкодження за характером слідів продуктів пострілу на перешкодах. За відсутності таких методик або в разі не виявлення на місці події ушкоджуючих продуктів пострілу, експерти нерідко роблять відповідний висновок лише за напрямком ранового каналу, що є недостатнім. Тому особі, яка проводить огляд місця події, варто знати, що особливості розподілу кіптяви по поверхні перешкоди, поясків обтирання, порохових зерен і металевих часток навколо вхідних вогнепальних ушкоджень можуть бути діагностичними критеріями при вирішенні означеного питання.

Так, наприклад, ознаками пострілу з автомата АК-74 під кутом 90 градусів будуть: форма і взаємне розташування центрального і симетричної бокових зон відкладень кіптяви (у вигляді крил метелика) на відстанях від дульного зрізу до 3 см; симетричне розташування центральної зони щодо вхідного отвору та кільцеподібний характер поясків обтирання - на відстанях від 5 до 15 см. Ознаки пострілу справа: наявність чотирьох зон кіптяви - конусоподібної центральної, овальної бокової і округлих додаткових, нахил бокової зони у бік вхідного отвору. Сліди пострілу зліва відрізняються від попередніх наявністю трьох зон кіптяви - конусоподібної центральної, овальної бокової і округлої додаткової. Ознаки пострілу зверху: наявність п'яти зон кіптяви у вигляді п'ятилисника. Ознаки пострілу знизу: наявність трьох зон кіптяви у вигляді трилисника - конусоподібної центральної та бокових. При всіх цих положеннях ствола зброї пояски обтирання асиметричні і витягнуті у бік входу кулі. Кут нахилу ствола зброї може бути визначений за формою центральної зони відкладення кіптяви й пояска обтирання: при зменшенні кута пострілу зменшуються й кути збігання бокових меж центральної зони кіптяви та поясків обтирання; збільшення кута пострілу приводить до зменшення віддалення кіптяви від центру вхідного отвору. Відстань пострілу незалежно від кута нахилу ствола зброї визначають за зміною відстані від центру вхідного отвору до меж зон кіптяви [95, с.6]. Тому особі, що проводить огляд місця події треба звертати увагу та детально фіксувати в протоколі огляду саме такі характерні ознаки уражаючих факторів пострілу. Залучені до огляду в якості спеціалістів фахівці експертно-криміналістичного підрозділу можуть застосувати такі поширені і доступні методи як стерео мікроскопія, дослідження в рентгенівських, інфрачервоних і ультрафіолетових променях, метод кольорових відбитків, що дасть змогу виявити додаткові ознаки пострілу з вогнепальної зброї.

Під час огляду місця події бажано було б виявити сліди, які могли залишитися від особи, яка застосувала вогнепальну зброю. Зазвичай злочинець, вичікуючи жертву, перебуває на обраному місці тривалий час. На цьому місці можна знайти  сліди рук, ніг, недопалки, залишки жувальної гумки, обгортки від ліків, наркотиків і т.д., банки з-під напоїв, сліди відправлення природних потреб. Особливу увагу треба приділити пошуку волосся. Відомо, що людини втрачає за день біля 40 волосин, тому велика ймовірність їх виявлення на місці події. Крім слідів злочинця, значної уваги заслуговують зразки ґрунту, рослин, побілки стін і подібних мікро речовин, які могли залишитись на взутті, одязі та тілі злочинця, що в подальшому дасть змогу довести його зв'язок з місцем події.

Особлива увага повинна приділяться відшуканню кинутої зброї, гільзам та іншим об'єктам, що використовувались під час стрільби. На зброї - її стволі, затворі, глушникові, спусковому гачку, бойових патронах та інших частинах - можуть бути виявлені біологічні сліди (потожирова речовина) та сліди рук. Зокрема, такі біологічні сліди можуть бути виявлені на прикладі зброї, до якого стріляючий притискався щокою. Якщо ж використовувалася гвинтівка з оптичним прицілом, то на його частині, яка контактувала із оком стріляючого, також може бути виявлений потожировий слід. За потожировим слідом судово-медичною експертизою може бути встановлено групу крові людини, а за допомогою генотипоскопічної експертизи можна з'ясувати індивідуальні особливості особи за якими можлива ідентифікація [64, с.128-138].

В останній час збільшилась кількість злочинів із застосуванням мисливської гладкоствольної зброї - мисливських рушниць та обрізів. Відмінністю такої зброї від нарізної є те, що снарядом в такій зброї є дріб чи картеч, які залишають на предметах пошкодження значно більшої площі. Крім того, спорядження патрону нестандартним множинним снарядом (шматки дроту, цвяхів, шурупів) значно ускладнює або унеможливлює процес ідентифікації каналу ствола. При пострілах із мисливської зброї на місці події залишаються дріб, пижі та прокладки. Гільзи залишаються рідко, тільки в тих випадках, коли злочинець поспішно перезаряджав рушницю.

Одною з найважливіших вимог до огляду місця події, де застосовувалась мисливська гладкоствольна зброя, є зібрання цілісного дробового снаряду, що значно ускладнює процес пошуку через велику площу розсіювання. Оглядати потрібно не тільки основний об'єкт ураження, а й близько розташовані.

Дробини через низьку пробивну здатність, в основному залишаються в ураженому об'єкті. При попаданні в кам'яну стіну чи штукатурку, залізо, товсте віконне скло дробинки відбиваються від перешкоди, проте при цьому  відбувається деформація дробин внаслідок їх невеликої твердості.

Дріб, яка застрягла в перешкодах, необхідно діставати аналогічно кулям, обов'язково зафіксувавши місце розташування пошкоджень та напрямки каналів. Дріб та пижі, як знаходяться в трупі дістаються під час судово-медичного дослідження. Фактична відстань розташування дробі, відбитої від перешкоди незначна, виявити її можливо безпосередньо біля перешкоди [207, с.199].

Крім шроту та картечі, на місці події залишаються пижі та прокладки, як складові елементи патрону. В якості прокладок на дріб зазвичай застосовуються картонні кружечки, які за своїм діаметром є такими ж або дещо більшими ніж калібр рушниці. Пижі, виготовлені заводським способом, бувають повстяні, полімерні та деревоволокнисті, а саморобні пижі можуть бути виготовлені із будь-якого підручного матеріалу. Після пострілу пижі та прокладки можуть пролетіти від 4 до 50м і значно відхилитися від траєкторії польоту снаряду. Тому для пошуку таких елементів снаряду необхідно в першу чергу встановити напрямок пострілу, а потім також врахувати напрямок та силу вітру, наявність в напрямку пострілу додаткових перешкод. При близьких пострілах пижі мають значну пробивну здатність та можуть виявитися в глибині пошкодження чи на деякій відстані від нього.

Шротовий снаряд у патроні може бути розділений на три чи чотири частини картонними пижами. В цьому випадку на місці стрільби крім порохових пижів та прокладок залишаються два чи три картонних пижі, на обох боках яких розташовані вм'ятини від дробин. В якості концентратора може бути використане папкове кільце, яке може бути виявлене на відстані до 5-7 метрів від місця стрільби. Якщо ж снаряд дробі розділений картонним хрестом, на місці пострілу можуть бути виявлені прямокутні смуги із прорізом посередині [10, с.232] .

У тих випадках, коли слідчому потрібно розрядити мисливські патрони, вилучені у підозрюваного чи виявлені на місці події, розрядження треба проводити із найменшим пошкодженням пижів. Для експертизи дробі (картечі, куль) та пижів в якості порівняльних матеріалів необхідно представляти в достатній кількості відповідні зразки, вилучені у підозрюваного. В якості зразків необхідно відбирати не менше 5-10 патронів, близько 20 пижів, 100-150 гр дробі.

Вогнепальні пошкодження на дереві, склі та металі мають ряд особливостей. Діаметр пошкоджень на деревині є дещо меншим або аналогічним калібру кулі. Вхідний отвір в деревні має рівні краї на яких знаходяться відщеплення та відколи волокон деревини. Більш сира деревина із волокнистою структурою має більшу жорсткість, внаслідок чого кульовий канал стискається по напрямку волокон, а отвір набуває овальної форми. Для правильного визначення калібру зброї необхідно вимірювати пасок обтирання по його обідку, а не кульовий канал. Розпізнавання кульових та дробових пробоїн в дереві, яке росте з впливом часу, стає ускладненим. Що ж стосується пошкоджень на тонких та еластичних перешкодах, то С.Кустановича звертає увагу на те, що наявність у досліджуваного отвору паска обтирання не є абсолютною ознакою кульового ушкодження [127, с.276].

Кульові пошкодження на металі, як правило, відповідають діаметру кулі, але якщо куля при попаданні в метал деформується, то пробоїни будуть мати розміри значно більші. Якщо куля пробиває метал під кутом, то отвір має видовжену форму, при цьому спостерігається слід одностороннього тертя на поверхні перешкоди з боку руху кулі.

Вогнепальні пошкодження на склі мають воронкоподібну форму із розширенням в бік польоту снаряду, а їх розміри перевищують калібр снаряду. Специфічними ознаками кульових пошкоджень на склі є наявність кільця у вигляді дрібних уламків скла, які перебувають у аморфному стані, навколо отвору; радіальні та концентричні тріщини, які розповсюджуються на значну відстань від місця удару кулі в перешкоду [142, с.15; 138, с.56-57; 40, с.89-90].

При пошкодженні скла типу "триплекс", яке складається із двох шарів листового скла та розташованого між ними листу целулоїду, при загальній конусоподібній формі ушкодження, пошкодження в листі целулоїду є дещо меншими ніж в листках скла.

Недостатню увагу дослідники приділяють процесу упакування та зберіганню речових доказів. Адже при упакуванні, зберіганні та направленні на експертизу речових доказів по справах, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї, необхідно пам'ятати про забезпечення збереження речових доказів у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Перед направленням на експертизу зброю не можна розбирати та змащувати, упаковка повинна бути досить міцною, утримувати об'єкт в нерухомому стані, запобігаючи його від тертя об інші об'єкти. Кожна куля та гільза повинні бути упаковані в окремі коробки чи пакети із відповідними написами. Дріб, вилучену в різних місцях потрібно упаковувати в різні пакети чи скляні пробірки, не перемішуючи дробини з різних місць. Предмети, на яких є вогнепальні пошкодження, упаковуються так, щоб сліди пострілу не були пошкоджені [13, с.4].

Але, на нашу думку, значно простіше та більш раціонально розробляти не методики упакування речових доказів, а створити спеціальний комплект упаковки для двох видів зброї (короткоствольної та  середньо- і довгоствольної), в якому передбачити всі раніше розроблені вимоги. Аналогічні комплекти можна було б використовувати і для інших речових доказів по даній категорії справ.