Проведення досліджень на місці події має важливе значення для вирішення наступних питань:

- скільки було зроблено пострілів на місці події;

- якщо пострілів мало, яка їхня послідовність, який з пострілів був першим;

- у якому напрямку зроблений постріл (постріли);

- яка траєкторія польоту кулі на місці події, звідки робилися постріли;

- яке взаєморозташування осіб що стріляли і потерпілого в момент пострілу.

В усіх випадках для вирішення зазначених вище питань буде потрібно також і лабораторне дослідження речових доказів чи даних, отриманих при дослідженні на місці події. У деяких випадках корисно, щоб на місці події при проведенні експертних досліджень був присутній обвинувачуваний, щоб експерт через слідчого міг деталізувати і правильно оцінити його показання.

При вирішенні судово-балістичних питань експерт повинен дослідити сліди вогнепальної зброї, які залишилися на предметах місця події. Такі сліди досить часто залишаються на непереносних предметах, вилучення яких із оточуючої обстановки неможливе чи недоцільне в зв'язку з їх розмірами, можливістю пошкодження чи втратою їх призначення після дослідження. Експертне дослідження таких предметів можливе і за їх відображеннями в матеріалах справи. Але поки що не існує способів такої фіксації слідів пострілу, які б на 100% відтворювали всі важливі для справи ознаки пострілу.

Предмети зі слідами зброї чи боєприпасів на місці події існують не ізольовано, а у взаємозв'язку, який характеризується відносною постійністю в часі. З моменту здійснення пострілу предмети, окрім їх звичайного зв'язку сумісного перебування, поєднуються в систему предметів обстановки місця події до якої входять не тільки предмети зі слідами пострілу, а й інші, якщо вони в певній мірі впливають на характер події. Дослідження всього комплексу слідів дає можливість експерту відновити картину злочину. При цьому враховуються загальний характер місця події, взаємне розташування окремих ділянок місця події (відстань між ними, їх розташування на різному рівні), наявність та взаєморозташування слідів зброї та боєприпасів, розташування трупа потерпілого та різноманітних речових доказів - зброї, патронів, гільз, куль і т.д.

Наочність та незаперечність експертного дослідження на місці події відноситься до можливості більш правильної оцінки експертного висновку слідчим та судом. Дослідження слідчим за участю спеціаліста та експерта відносить до ситуаційних досліджень, метою яких є аналіз обстановки місця події, встановлення взаємного розташування особи, яка стріляє та потерпілого, а також положення зброї в момент здійснення пострілу, аналіз дій осіб та наслідків, які наступили. Тобто ці дослідження спрямовані на встановлення обставин застосування вогнепальної зброї та боєприпасів, а тому їх об'єктом є подія, яка досліджується не безпосередньо, а за матеріальним відображенням в речовій обстановці.

Під час розслідування кримінальної справи часто виникає необхідність встановлення таких фактів, які можна встановити лише в результаті дослідження речових доказів. Необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин кримінальних справ обумовлена різноманітністю злочинів, обстановкою їх скоєння, коли в поле процесуального провадження нерідко потрапляють факти, правильне встановлення котрих не можливе без звернення до допомоги осіб, які мають спеціальні знання та методи дослідження. Не дивлячись на те, що експертні дослідження на місці події мають широке застосування в різних видах експертиз, необхідність таких досліджень по кожному виду експертизи пояснюється різними обставинами. Експертиза вогнепальної зброї та боєприпасів, які були об'єктами злочинного посягання, має велике значення при розслідуванні злочинів. Якщо вогнепальна зброя була знаряддям скоєння злочину, судово-балістична експертиза допомагає встановити різноманітні факти, що належать головним чином до об'єктивної сторони, а інколи - до суб'єктивної сторони та суб'єкту злочину [12, с.246-248].

Дослідження виявлених на місці події слідів пострілу з вогнепальної зброї дає можливість слідчому визначити: напрямок і дистанцію пострілу, місце, з якого здійснено постріл, а також можливість здійснення пострілу з конкретної точки на місцевості, можливість виконання прицільного пострілу за певних умов тощо. Розв'язання таких питань має істотний інтерес для розслідування особливо небезпечних злочинів, оскільки в цих випадках можуть бути отримані фактичні дані, що мають значення для встановлення як самого факту злочину, так і відомостей, без яких не можна дати правильну кримінально-правову оцінку події, що розслідується, визначити форму вини особи (постріл навмисний, через необережність, внаслідок порушення правил безпеки тощо), а в окремих випадках це може мати визначальне значення для правильної організації оперативно-розшукових і слідчих дій, від яких залежатиме успішність розслідування. Визначення місця пострілу може бути необхідною умовою виявлення важливих речових доказів у справі (стріляних гільз, слідів ніг або інших слідів особи, що стріляла, залишених або загублених нею предметів тощо) [58, с. 3].

Одним із важливих і досить проблемних питань, що виникають в ході проведення огляду місця події, є питання щодо визначення відстані, з якої було здійснено постріл. Як свідчить слідча та експертна практика, такі питання ставлять спеціалістам-криміналістам у 21-28 % випадків застосування зброї та у 24-33% - судовим медикам в разі призначення досліджень ушкоджень, що заподіяні вогнепальною зброєю [146, с.3; 47, с.110-119].

Ці питання за звичне розв'язуються на підставі лабораторного дослідження слідів фізико-хімічних явищ, що відбуваються внаслідок пострілу. Для цього використовують значний арсенал технічних засобів і методів - від контактно-дифузного до нейтронно-активаційного і атомно-абсорбційного аналізів. Проте, сучасні прилади, попри їх високу чутливість, мають цілу низку недоліків, котрі дають можливість вірогідно встановлювати відстань лише в межах близької дистанції пострілу, для ручної нарізної вогнепальної зброї це становить межі близько 1,5-3 метри. В разі визначення відстані в межах дистанції неблизького пострілу, коли на вражену перешкоду переважно діє вогнепальний снаряд (куля), можливості фізико-хімічних лабораторних методів різко зменшуються. Це пояснюється тим, що супутні продукти пострілу до враженої перешкоди не досягають, а якщо трапляються випадки виявлення супутніх продуктів пострілу на неблизьких дистанціях (3-50 метрів), то це може бути тільки наслідком транспортування їх безпосередньо снарядом пострілу і наступною взаємодією цього снаряду з перешкодою [177, с.6-11]. Тому дистанцію пострілу, що здійснений за межами самостійної дії супутніх продуктів, визначають як "неблизька відстань". Конкретну відстань, що має вираз у одиницях виміру, в таких випадках не встановлюють, адже на динамічні процеси пострілу навіть здійсненого з однієї зброї і за незначний проміжок часу впливає велика кількість чинників, зокрема, мікроскопічна різниця в кількостях порохового заряду, сила та напрямок вітру, вологість повітря, кут враження снарядом перешкоди тощо.

Експертній практиці відома велика кількість наукових розробок, в яких розглядаються питання визначення відстані в межах одиничного кульового пострілу з неблизької відстані. Такі дослідження здійснені як в Україні, так і за її межами, зокрема, цим питанням присвячені наукові розробки В.Є.Бергера, Л.Д.Клименко, А.Ф.Лісіцина, Ю.В.Мішина, Л.Ф.Савраня, М.А.Соніса та ін. [91, с.19-53; 136, с.14-16; 149, с.45-57; 193, с.85-88]. Щоправда застосування розроблених методик через певні складнощі та потребу у наявності спеціальних навичок спеціаліста в криміналістичній та судово-медичній практиці є не частим. І хоча в переважній більшості випадків вбивства з вогнепальної зброї здійснюють з відстані понад 3-5 метрів, спеціалісти через недостатню ефективність наявних методик змушені відмовлятися від спроб встановлення конкретної відстані пострілу.

Проте, пошуки фахівців у цьому напрямі продовжуються. Так, наприклад, фахівцями Харківської медичної академії післядипломної освіти розроблені математичні моделі визначення відстані пострілу для шести марок куль з полімерними компонентами. Виокремлено сім найбільш значущих чинників слідоутворення - частки кіптяви, зерна пороху, речовини полімеру, деталі кулі, що відокремлюються, картонні прокладки і повстяні пижі. Встановлено, що сукупність слідів і ушкоджень внаслідок впливу цих чинників разом із загальним виглядом вхідних кільових отворів, є індивідуальними для кожної марки кулі і відстані пострілу, що дозволяє вважати їх діагностичними критеріями [128, с.11-12].

На підвищення ефективності таких експертних методик спрямовані методики моделювання траєкторії польоту кулі за пошкодженнями в перешкоді за допомогою лазера. Як зазначають спеціалісти, проведені експериментальні дослідження, а також результати впровадження в оперативно-слідчу і експертну практику показали, що досить сприятливими для визначення відстані неблизького пострілу є портативні гелієво-неонові лазери типу ЛГ-78, ЛТ-127, ЕЛТ-6. Доцільним є використання цих пристроїв для проведення дослідження на відстані прямого пострілу. За звичне ця відстань для різних зразків ручної вогнепальної зброї лежить в межах до 25 - 150 метрів. Траєкторія польоту кулі на цій ділянці максимально наближена до прямої лінії і її легко змоделювати за допомогою лазерного променя. В цьому випадку генератор як активний елемент лазеру буде імітувати ствол зброї, а лазерний промінь - траєкторію польоту кулі в зоні прямого пострілу. Лазер дає змогу з високим рівнем точності і на достатньо великих відстанях (до 90-150 метрів) моделювати траєкторію прямого пострілу і визначати відстань пострілу навіть за одиничним сліпим пошкодженням у перешкоді [48, с.9-14].

Залежно від характеру злочину і особливостей виявлених вогнепальних ушкоджень в перешкоді застосування лазерного методу має певну специфіку. Так, Григор'єв Г.А. і Мальцев Ю.В. звертають увагу на те, що за наявності двох наскрізних пошкоджень або наскрізного кульового каналу процес дослідження має бути таким: а) визначення вхідного і вихідного ушкоджень або напряму кульового каналу; б) з боку виходу кулі з перешкоди, дотримуючись суміщення вісі лазерного променю і ушкодження, моделюють траєкторію прямого пострілу з виходом лазерного променя через вхідний отвір; в) за даними слідчого огляду, з урахуванням експертних даних, на місці злочину визначають місце здійснення пострілу; г) відстань виміряють за ходом лазерного променя.

В разі сліпого ушкодження перешкоди, коли глибина проникнення снаряду в перешкоду не менше довжини снаряду (кулі), використовують фотоелектричний реєстратор лазерного променя, що складається із трубки з фоторезистором, джерела постійного току та світлового індикатора. В цьому випадку моделювання здійснюють в такій послідовності: а) у пошкодженні дотримуючись вісі розташовують і фіксують фото реєстратор лазерного променя; б) активний елемент лазеру орієнтують паралельно вісі фото реєстратора, а промінь лазеру спрямовують у протилежний від пошкодження бік в місце ймовірного пострілу; в) на місцевості визначають місце пострілу і позначають рівень розташування лазерного проміню; г) вимірюють відстань від перешкоди до ближньої і дальньої межі місця пострілу. Що точніше визначають місце пострілу і зразок застосованої зброї, тим точніше можна встановити відстань пострілу [49, с.25-26].